Верхівцеве

ВЕРХІ́ВЦЕВЕ — місто Верх­ньодні­провського ра­йону Дні­пропетровської області. Міській раді під­порядковані села Соколівка, Широка, Петрівка. Знаходиться на Придні­пров. височині, на правому березі Дні­пра, за 72 км на Зх. від обл. центру та за 30 км на Пд. Зх. від райцентру. Залізнична ст. Площа 11 км². Насел. 10 142 особи (2001, складає 90,2 % до 1989), пере­важно українці. Виникло із залізнич. ст. (дільниця Катеринослав–Долинська залізниці Донбас–Криворіж­жя), яка 1884–1904 мала назву Любомирівка (від назви сусід. села). 1904 ст. пере­йменована на В. на честь першого начальника Катеринин. (Придні­провської) залізниці — О. Верхівцева. Залізниця, яка була збудована, зʼ­єд­нала величезні поклади заліз. руди Криворіж­жя з камʼяним вугі­л­ля Донбасу. У 2-й пол. травня 1919 станцію захопив загін отамана М. Григорʼєва. Від 12 серпня 1941 до 23 жовтня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Під час 2-ї світової війни загинуло 510 верхівчан. Від 1956 — місто рай. під­порядкува­н­ня. У місті — під­приємства залізнич. транс­порту, обл. насін­нєва станція, що за­ймається дослідж. та культивацією багаторіч. трав, завод електровакуум. скла. Значна частина насел. працює на пром. під­приємствах м. Дні­продзержинськ. Функціонують 2 заг.-осв. школи, дитсадок, Будинок культури, Будинок дітей та юнацтва, муз. та худож. школи, 4 б-ки; міськ. лікарня, станція швидкої невід­клад. допомоги; від­діл. 3-х банків, готель; спорт. клуб. На тер. сучас. міста виявлено поселе­н­ня і могильник доби бронзи (2–1 тис. до н. е.), а також курган­ні похова­н­ня кочівників 11–13 ст. з камʼяними бабами. У В. встановлено памʼятник учаснику військ. дій 1918–20 А. Желєзнякову, який загинув тут 1919. Серед видат. уродженців — д-р екон. н. С. Бухало, д-р с.-г. н. В. Манзюк; художники Л. Калита та О. Чегорка.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю