ВИШНЕ́ВСЬКИЙ Всеволод Віталі­йович (Вишневский Всеволод Витальевич; 08(21). 12. 1900, С.-Петербург — 28. 02. 1951, Москва) — російський драматург. Сталінcька премія (1950). Закін. гімназію у Петро­граді (нині С.-Петербург, 1918). Був учасником 1-ї світової війни (пішов у 14 р. добровольцем; нагородж. Георгіїв. хрестом 3-х ступ.); більшов. пере­вороту 1917 у Петро­граді; воєн. дій 1918–20 у складі 1-ї Кін­ної армії С. Будьон­ного на території України, зокрема 1919 — у Києві. Від 1921 — командир, політпрацівник на Балт. та Чорномор. флоті. Під час рад.-фін. та 2-ї світ. воєн був військ­кором. Від 1944 жив і працював у Москві. Почав друкуватися 1920. Написав пʼєси «Перша Кінна» (по­ставл. 1929), «Остан­ній вирішальний» (по­ставл. 1931), «На Заході бій» (1931), «Оптимістична трагедія» (1933 — премʼєра на сцені Київ. рос. драм. театру, реж. В. Неллі), «Роз­кинулось море широко» (1942), «Біля стін Ленін­града» (по­ставл. 1944), «Незабутній 1919-й» (1949) та ін. Більшість пʼєс В. йшли у театрах України. Твори В. — героїчно-епічні, присвяч. воєн. і рев. подіям, в дусі офіц. ідеології. Роз­робляв пита­н­ня теорії кіномистецтва, опублікував низку нотаток і рецензій на фільми «Іван», «Аеро­град», «Щорс» О. Довженка, спогади про зу­стрічі з митцем. За його творами знято фільми «Ми з Кронштадта» (1936, реж. Є. Дзиган), «Оптимістична трагедія» (1963, реж. С. Самсонов), «Ми, російський народ» (1966, реж. В. Строєва).