Брусилов Олексій Олексійович

Визначення і загальна характеристика

БРУСИ́ЛОВ Олексій Олексі­йович (Брусилов Алексей Алексеевич; 19(31). 08. 1853, м. Тифліс, нині Тбілісі — 17. 03. 1926, Москва) — російський військовий діяч. Генерал кавалерії (1912). Закін. Пажеський корпус (1872), кавалерій. школу у С.-Петербурзі (1883), від­тоді — її викл., від 1902 — нач. Учасник рос.-турец. війни 1877–87 на Кавказі. 1912–13 — пом. командувача військами Варшав. військ. округу. Від 1914 — командувач 8-ї армії, що в серпні провела на­ступ у Галичині; від 1916 — Пд.-3х. фронту, війська якого в травні–серпні 1916 здійснили прорив австро-нім. фронту («брусиловський прорив») і на­ступ (були взяті Луцьк, Берестечко, Броди, Коломия, Чернівці). Ще під час першої тимчас. окупації Галичини (1914) рос. адміністрація роз­почала широке пере­слідува­н­ня укр. нац. організацій та греко-катол. церкви. Б. особисто роз­порядився про домаш. арешт, а потім депортацію до Росії митрополита Андрея Шептицького. Під час другої окупації (1916) ре­пресії проти українців тривали. Пере­буваючи в Україні на поч. укр. революції, Б. сприяв діяльності пророс. сил. У травні-липні 1917 — верхов. головнокомандувач рос. армії. Від 2 травня 1920 — на службі в центр. апараті рад. армії.

Пр.: Прорыв австро-германского фронта в 1916 г. // Война и революция. 1927. № 4, 5; Мои воспоминания. Москва; Ленин­град, 1929; Москва, 1963; Мои воспоминания. 4. 2 // Воен­но-истор. журн. 1989. № 10, 12.

Літ.: Костюк Г. Зу­стрічі і проща­н­ня: Спогади. Кн. 1. Едмонтон, 1978; Семанов С. Генерал Брусилов. Москва, 1986; Голиков А. Г. Генерал А. А. Брусилов. Страницы жизни и деятельности: Докум. очерк // Новая и новейшая история. 1998. № 4.

Г. І. Панич

Завантажити статтю