БУРЧА́К-АБРАМО́ВИЧ Микола Йосипович (13(26). 09. 1900, с. Мартинівка Житомир. пов. Волин. губ., нині Червоноармій. р-ну Житомир. обл. — 15. 10. 1997, Тбілісі) — палеонтолог, еколог, громадський діяч. Доктор біо­логічних наук (1955). Акад. Груз. АН. Навч. у Волин. ІНО в Житомирі, закін. Київ. ІНО (1925). Працював завідувач від­ділу Коростен. крає­знав. музею (1925–27), збирав пісні й пере­кази в пд. частині Волині та Поліс­ся; н. с. Ін­ституту геології (1927–31, 1933–37), Ін­ституту зообіо­логії АН УРСР (1937–41), ст. н. с. АН Азерб. РСР (від 1946), пров. н. с. Ін­ституту палеонтології АН Груз. РСР (від поч. 60-х рр.). Досліджував флору, радіо­активні мінерали Житомирщини. Цінну колекцію мінералів з особистого зі­бра­н­ня подарував Геол.-мінерал. музею АН УРСР. Учасник палеонтол. екс­педицій до Казах­стану, пустині Гобі (кін. 1950-х рр.). Зібрав унік. колекцію скелетів сучас. птахів. Почес. чл. Асоц. українців — мешканців Грузії. Автор нена­друк. спогадів про зу­стрічі з С. Єфремовим, М. Грушевським, К. Квіткою, П. Тутківським у Києві (1920-і рр.). Етногр. матеріали пере­дав К. Грушевській.