Бандера Володимира Андріївна

Визначення і загальна характеристика

БАНДЕ́РА Володимира Андріївна (за чоловіком — Давидюк; 10. 03. 1913, с. Старий Угринів, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. — 11. 08. 2001, м. Стрий Львів. обл.) — учасниця національно-визвольних змагань. Дочка Андрія, сестра Богдана, Василя, Марти, Оксани, Олексія, Степана Бандерів. Після смерті матері (1922) Володимиру взяла на вихова­н­ня її тітка, рідна сестра матері Катерина Антонович. Після семирічки склала іспити до польс. гімназії «Люкс» у м. Стрий, яку закінчила 1932. Заарешт. 23 березня 1946 разом із чоловіком — священиком Т. Давидюком, засудж. до 10 р. каторж. робіт. Від­бувала покара­н­ня у Краснояр. краї на ст. Ришоти (6 р.), згодом — у Казах­стані в таборі Карабас на роз­робці камʼяного карʼєру, пізніше — на цемент. заводі, через деякий час — у Спаському таборі смерті. 1953 Володимиру етаповано до Москви, де її допитували 6 місяців у Лефортов. тюрмі. Не добившись ніякого результату, від­правили назад у м. Спаськ, де вона від­бувала термін покара­н­ня до кінця. Звільне­н­ня отримала у 1956 й ще 3 місяці пере­бувала на поселен­ні у Караґанді. Повернулась в Україну у червні 1956 і жила у с. Козаківка Долин. р-ну Івано-Фр. обл., від березня 1995 — у Стрию.

Літ.: Королишин М. Берегині роду Бандери // Гомін волі. 1992, 9 лип.; Арсенич П., Федорів Т. Родина Бандерів. Ів.-Ф., 1998.

П. І. Арсенич

Завантажити статтю