Бандера Василь Андрійович

БАНДЕ́РА Василь Андрійович (12. 02. 1915, с. Старий Угринів, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. – 21. 07. 1942, Освенцім, Польща) – учасник національно-визвольних змагань. Син Андрія, брат Богдана, Володимири, Марти, Оксани, Олексія, Степана Бандерів. Член ОУН. Закін. Стрий. укр. г-зію, агроном. факультет Львів. політехніки у Дублянах та філос. факультет у Львів. університеті. Був безкомпроміс. революціонером, оборонцем самостійниц. ідей. Восени 1938 ув’язн. у концтаборі Береза Картузька. 1939 повернувся до Львова. У жовтні 1939 разом із братом Степаном та ін. чл. ОУН перебрався до Кракова, де виконував різні доручення ОУН. Учасник 2-го Великого збору ОУН 1–3 травня 1941. Після проголошення Акта відновлення Української Держави 30 червня 1941 працював референтом служби безпеки обл. Проводу ОУН у Станіславі (нині Івано-Франківськ). 15 вересня 1941 ув’язнений ґестапо. 20 вересня 1942 потрапив до нім. концтабору Освенцім, де і загинув.

Літ.: Пастух Р. Родина Степана Бандери: З когорти славних витязів України. Стрий, 1995; Арсенич П., Федорів Т. Родина Бандерів. Ів.-Ф., 1998; Федорів Т. Родина Василя Бандери // Дзвони Підгір’я. 1998, 14 листоп.

П. І. Арсенич, Т. Ф. Федорів

Рекомендована література

1. Пастух Р. Родина Степана Бандери: З когорти славних витязів України. Стрий, 1995;
   Google Scholar Internet
2. Арсенич П., Федорів Т. Родина Бандерів. Ів.-Ф., 1998;
   Google Scholar Internet
3. Федорів Т. Родина Василя Бандери // Дзвони Підгір’я. 1998, 14 листоп.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю