Бандера Василь Андрійович

Визначення і загальна характеристика

БАНДЕ́РА Василь Андрі­йович (12. 02. 1915, с. Старий Угринів, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. — 21. 07. 1942, Освенцім, Польща) — учасник національно-визвольних змагань. Син Андрія, брат Богдана, Володимири, Марти, Оксани, Олексія, Степана Бандерів. Член ОУН. Закін. Стрий. укр. г-зію, агроном. факультет Львів. політехніки у Дублянах та філос. факультет у Львів. університеті. Був без­ком­проміс. революціонером, оборонцем само­стійниц. ідей. Восени 1938 увʼязн. у концтаборі Береза Картузька. 1939 повернувся до Львова. У жовтні 1939 разом із братом Степаном та ін. чл. ОУН пере­брався до Кракова, де виконував різні доруче­н­ня ОУН. Учасник 2-го Великого збору ОУН 1–3 травня 1941. Після проголоше­н­ня Акта від­новле­н­ня Української Держави 30 червня 1941 працював референтом служби без­пеки обл. Проводу ОУН у Станіславі (нині Івано-Франківськ). 15 вересня 1941 увʼязнений ґестапо. 20 вересня 1942 потрапив до нім. концтабору Освенцім, де і загинув.

Літ.: Пастух Р. Родина Степана Бандери: З когорти славних витязів України. Стрий, 1995; Арсенич П., Федорів Т. Родина Бандерів. Ів.-Ф., 1998; Федорів Т. Родина Василя Бандери // Дзвони Під­гірʼя. 1998, 14 листоп.

П. І. Арсенич, Т. Ф. Федорів

Завантажити статтю