Бандера Андрій Михайлович

БАНДЕ́РА Андрій Михайлович (11. 12. 1882, м. Стрий, нині Львів. обл. — 10. 07. 1941, Київ) — громадсько-політичний і церковний діяч. Батько Богдана, Василя, Володимири, Марти, Оксани, Олексія, Степана Бандерів, дід Андрія Бандери. Член НТШ (1910). Закін. Стрий. гімназію (1905), богослов. факультет Львів. університету (1906). Висвячений на священика (1906), парох на Калущині. Брав участь у громад.-політ. житті, юнаком вступив у Нац.-демократ. партію, вів агітац. роботу в період виборчих кампаній, активіст «Сільського господаря», «Єд­ності», «Просвіти», «Лугу». В листопаді 1918 організував зброй. похід селян до Калуша й забезпечив утвердже­н­ня влади ЗУНР у цьому повіті. Обраний послом Укр. нац. ради ЗУНР у Станіславі (1919). Священик у с. Ягольниця під Чортковом. У червні 1919 вступив до УГА. Був польовим духівником 3-ї Бережан. бригади 3-го корпусу УГА, брав участь у боях на Прав­обереж. Україні проти більшов. і денікін. військ. Від 1920 — парох с. Старий Угринів на Станіславщині. Рішуче захищав традиції укр. християнства. Послідовний і впливовий противник за­провадже­н­ня целібату. Поширював ідеї незалежності та соборності між усіма верствами населе­н­ня. За організацію 4 листопада 1928 у с. Бережниця Шляхетська панахиди й мітингу на честь памʼяті героїв, які загинули в боротьбі за волю України, де ви­ступив з різкою критикою польс. влади, був заарешт. разом із сином Степаном на­прикінці 1928. Кримін. справу припинили в липні 1929 за недо­статністю доказів. 1930 їх знову заарештовують у Калуші за під­готовку зу­стрічі-віта­н­ня митрополита Андрея Шептицького. Слідство за цією справою припинено в листопаді 1933. Після при­єд­на­н­ня Зх. України до УРСР під час мас. ре­пресій рад. влади 23 травня 1941 знову заарешт. органами НКВС у с. Тростянець Долин. р-ну Івано-Фр. обл. за пере­ховува­н­ня актив. учасника ОУН В. Стефанишина й вивезений до Києва. На суді Військ. трибуналу тримався мужньо, не зрікся пере­конань і за вироком суду був роз­стріляний. Перед смертю написав «Мої особисті зі­зна­н­ня» (кримін. справа № 61 112) — сповідь про себе, родину і су­спільно-політ. життя в Зх. Україні 1-ї пол. 20 ст. Реабіліт. 1992.

Літ.: Щербій В. Батько й сини. Отець Андрій Бандера і його сини // Альм. Станіслав. землі. Т. 2. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985; Луцан Є. В сімʼї священика Андрія Бандери // Нова Зоря. 1992, травень; Орнат Я. Хрестоматія нашого болю // Поклик сумлі­н­ня. 1995. № 24; Пастух Р. Родина Степана Бандери: З когорти славних витязів України // Хвилі Стрия: Сторінки з історії культури та нац.-визв. руху. Сучасне літ.-мист. життя. Стрий, 1995; Арсенич П., Федорів Т. Родина Бандерів. Ів.-Ф., 1998; Дзюбан Р. Звідки рід Степана Бандери: Генеалог. роз­відка // Воля і Батьківщина. 1999. Ч. 1; Орнат Я. Батько Степана Бандери: Роз­мова з прокурором Івано-Франківської області Миколою Андріуцою // Там само.

Г. В. Демʼян

Завантажити статтю