ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Коломієць Анатолій Панасович

КОЛОМІ́ЄЦЬ Анатолій Панасович (03. 10. 1918, с. Савинці, нині Миргород. р-ну Полтав. обл. – 19. 04. 1997, Київ) – композитор, піаніст, педагог. Брат В. Коломійця. Канд. мистецтвознавства (1959). Заслужений діяч мистецтв України (1994). Член СКУ (1942). Навч. у Київ. консерваторії (1938–41, істор.-теор. ф-т; водночас 1939–41 – компо­­зитор. ф-т, кл. Л. Ревуцького), закін. Ташкент. консерваторію (1943) та аспірантуру при Київ. консерваторії (1951; кл. Л. Ревуцького). 1943–45 – концертмейстер Київ. укр. драм. театру ім. І. Франка (Ташкент); 1944–54 – викл. Київ. муз. училища. Від 1951 – у Київ. консерваторії: від 1971 – професор кафедри композиції. У твор. доробку – твори хор., вокал., інструм., симф., сценіч. музики, обробки укр. нар. пісень, особливо про молодь і для молоді, зокрема пед. репертуару для муз. шкіл і училищ, ВНЗів. Муз. ред. видання творів М. Ли­­сенка, К. Стеценка, В. Косенка, Л. Ревуцького, М. Вериківського, Г. Верьовки. К. започаткував написання творів великої форми для сольного, концерт. виконання на бандурі. У спів­авт. з В. Кирейком написав кантату «Іванів гай» (пам’яті І. Котляревського, 1969, сл. М. Рильського). Відредагував і завершив дит. оперу «Івасик-Телесик» К. Стеценка (1962). У спів­авт. з Л. Ревуцьким та Г. Майбородою здій­­снив ред. Концерту для фортепіано із симф. оркестром В. Ко­­сенка (1967). Як піаніст виконував твори М. Лисенка, С. Рахманінова, Ф. Шопена, Ф. Шуберта та ін. Серед учнів – О. Білаш, Л. Дичко, В. Ільїн, І. Карабиць, О. Костін, О. Осадчий, І. Поклад, Є. Станкович, М. Степаненко, В. Філіпенко. Ім’я К. присвоєно дит. муз. школі в Миргороді, ву­­лиці у с. Са­винці. Мемор. дош­­ки К. встановлено на фасаді будинків на вул. Софійська, № 16/16 (Київ), Полтав. муз. училища (арх. В. Коломієць; обидві – скульп­тор В. Зноба) та школи у с. Великі Сорочинці Миргород. р-ну.

Тв.: балети – «Блискавочка» (1958, не заверш.), «Улянка» (1959, лібрето Н. Скорульської за оповіданням «Лісничиха» О. Донченка); для симф. оркестру – «Поема» (1943), «Варіації на українську народну тему» (1956), Сюїта з балету «Улянка» (1962); для фортепіано – «Соната» (1941), «Два узбецькі танці» (1943), «Українська танцювальна сюїта» (1948), «Шість етюдів-картин» (1961), «Педагогічні п’єси» (для 1, 2, 5–7 кл. дит. муз. шкіл, 1967), «Прийди, прийди, сонечко» (12 транскрипцій для фортепіано зі зб. Л. Ревуцького, 1968), Концертна фантазія на теми з опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, перекладення для 2-х фортепіано Увертюри до опери «Тарас Бульба» (муз. ред. Л. Ревуцького; обидва – 1951); для бандури – «Варіації на тему словацької народної пісні» (1958), «Українська соната» у супроводі фортепіано (1964), 12 п’єс для сольного виконання (1966), «Народна балада» (1974), зб. творів для бандури (1972, 1979), для дуету бандур – «Ноктюрн», «Народна соната» (обидва – 1984), «Поема-спо­­гад» (1985); для фагота з фортепіано – «Скерцо» (1950), «Вальс» (1979); для баяна – «Карнавальний вальс», «Український хоровод» (обидва – 1960); для віолончелі з фортепіано – «Ноктюрн» (1965); для кларнета з фортепіано – «Ноктюрн» (1977); для скрипки з фортепіано – «Українська соната» (1992); для хору а капела – «Сон» (сл. М. Рильського), «Гопак» (сл. Т. Шевченка; обидва – 1944), «Моя любов» (1966), «Легенда» (1970; обидва – сл. В. Сосюри), «Дударики» (1977, сл. П. Воронька), «Прославний хор М. Гоголю» (1984, сл. П. Тичини), обробки нар. пісень; солоспіви на сл. Лесі Укра­­їнки, В. Сосюри, М. Рильського, М. Лер­­монтова; цикл романсів на сл. Я. Павлюк.

Літ.: Жуковський Г. Творець дзвінких мелодій // Веч. Київ. 1968, 7 жовт.; Майборода П. Слово про композитора. К., 1988; Сюта Б. Майстер мистець­­ких звучань // КіЖ. 1993, 30 жовт.; Івахненко Л. Митець знайомий і незнайомий // Музика. 1993. № 6; [Некролог] // КіЖ. 1997, 29 трав.; Дремлюга М. Анатолію Коломійцю було б 80 // Миргород. 1998, 3 груд.; Івахнен­­ко Л. Композитор характерного самобутнього стилю // УМГ. 1999, січ.; Її ж. Анатолій Коломієць. Творчий портрет. К., 2002; Муха А. Лицар музики // КіЖ. 2003, 10 верес.; Коломієць В. Багатогранний музикант, композитор, педагог // УМГ. 2009. № 1.

Л. І. Жиліна

Основні твори

балети – «Блискавочка» (1958, не заверш.), «Улянка» (1959, лібрето Н. Скорульської за оповіданням «Лісничиха» О. Донченка); для симф. оркестру – «Поема» (1943), «Варіації на українську народну тему» (1956), Сюїта з балету «Улянка» (1962); для фортепіано – «Соната» (1941), «Два узбецькі танці» (1943), «Українська танцювальна сюїта» (1948), «Шість етюдів-картин» (1961), «Педагогічні п’єси» (для 1, 2, 5–7 кл. дит. муз. шкіл, 1967), «Прийди, прийди, сонечко» (12 транскрипцій для фортепіано зі зб. Л. Ревуцького, 1968), Концертна фантазія на теми з опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, перекладення для 2-х фортепіано Увертюри до опери «Тарас Бульба» (муз. ред. Л. Ревуцького; обидва – 1951); для бандури – «Варіації на тему словацької народної пісні» (1958), «Українська соната» у супроводі фортепіано (1964), 12 п’єс для сольного виконання (1966), «Народна балада» (1974), зб. творів для бандури (1972, 1979), для дуету бандур – «Ноктюрн», «Народна соната» (обидва – 1984), «Поема-спо­­гад» (1985); для фагота з фортепіано – «Скерцо» (1950), «Вальс» (1979); для баяна – «Карнавальний вальс», «Український хоровод» (обидва – 1960); для віолончелі з фортепіано – «Ноктюрн» (1965); для кларнета з фортепіано – «Ноктюрн» (1977); для скрипки з фортепіано – «Українська соната» (1992); для хору а капела – «Сон» (сл. М. Рильського), «Гопак» (сл. Т. Шевченка; обидва – 1944), «Моя любов» (1966), «Легенда» (1970; обидва – сл. В. Сосюри), «Дударики» (1977, сл. П. Воронька), «Прославний хор М. Гоголю» (1984, сл. П. Тичини), обробки нар. пісень; солоспіви на сл. Лесі Укра­­їнки, В. Сосюри, М. Рильського, М. Лер­­монтова; цикл романсів на сл. Я. Павлюк.

Рекомендована література

  1. Жуковський Г. Творець дзвінких мелодій // Веч. Київ. 1968, 7 жовт.;Google Scholar
  2. Майборода П. Слово про композитора. К., 1988;Google Scholar
  3. Сюта Б. Майстер мистець­­ких звучань // КіЖ. 1993, 30 жовт.;Google Scholar
  4. Івахненко Л. Митець знайомий і незнайомий // Музика. 1993. № 6;Google Scholar
  5. [Некролог] // КіЖ. 1997, 29 трав.;Google Scholar
  6. Дремлюга М. Анатолію Коломійцю було б 80 // Миргород. 1998, 3 груд.;Google Scholar
  7. Івахнен­­ко Л. Композитор характерного самобутнього стилю // УМГ. 1999, січ.;Google Scholar
  8. Її ж. Анатолій Коломієць. Творчий портрет. К., 2002;Google Scholar
  9. Муха А. Лицар музики // КіЖ. 2003, 10 верес.;Google Scholar
  10. Коломієць В. Багатогранний музикант, композитор, педагог // УМГ. 2009. № 1.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Коломієць Анатолій Панасович / Л. І. Жиліна // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-4172

Тип публікації:

Енциклопедична стаття

Том ЕСУ:

14-й

Дата виходу друком тому:

2014

Дата останньої редакції статті:

2014

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Людина

Ключове слово:

композитор

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

4172

Кількість переглядів цього року:

18

Схожі статті

Вимер
Людина  |  Том 4 | 2005
В. Є. Камінський
Ерделі
Людина  |  Том 9 | 2009
О. В. Юрченко-Микита
Батюк
Людина  |  Том 2 | 2003
К. М. Луганська

Нагору