Коломієць Анатолій Панасович
КОЛОМІ́ЄЦЬ Анатолій Панасович (03. 10. 1918, с. Савинці, нині Миргородського району Полтавської обл. — 19. 04. 1997, Київ) — композитор, піаніст, педагог. Брат В. Коломійця. Кандидат мистецтвознавства (1959). Заслужений діяч мистецтв України (1994). Член СКУ (1942). Навчався у Київській консерваторії (1938–41, історико-теоретичний факультет; водночас 1939–41 — композиторський факультет, клас Л. Ревуцького), закінчив Ташкентську консерваторію (1943) та аспірантуру при Київській консерваторії (1951; клас Л. Ревуцького). 1943–45 — концертмейстер Київського українського драматичного театру імені І. Франка (Ташкент); 1944–54 — викладач Київського музичного училища. Від 1951 — у Київській консерваторії: від 1971 — професор кафедри композиції. У творчому доробку — твори хорової, вокальної, інструментальної, симфонічної, сценічної музики, обробки українських народних пісень, особливо про молодь і для молоді, зокрема педагогічного репертуару для музичних шкіл і училищ, вищих навчальних закладів. Музичний редактор видання творів М. Лисенка, К. Стеценка, В. Косенка, Л. Ревуцького, М. Вериківського, Г. Верьовки. К. започаткував написання творів великої форми для сольного, концертного виконання на бандурі. У співавторстві з В. Кирейком написав кантату «Іванів гай» (памʼяті І. Котляревського, 1969, слова М. Рильського). Відредагував і завершив дитячу оперу «Івасик-Телесик» К. Стеценка (1962). У співавторстві з Л. Ревуцьким та Г. Майбородою здійснив редакцію Концерту для фортепіано із симфонічним оркестром В. Косенка (1967). Як піаніст виконував твори М. Лисенка, С. Рахманінова, Ф. Шопена, Ф. Шуберта та ін. Серед учнів — О. Білаш, Л. Дичко, В. Ільїн, І. Карабиць, О. Костін, О. Осадчий, І. Поклад, Є. Станкович, М. Степаненко, В. Філіпенко. Імʼя К. присвоєно дитячій музичній школі в Миргороді, вулиці у с. Савинці. Меморіальні дошки К. встановлено на фасаді будинків на вул. Софійська, № 16/16 (Київ), Полтавського музичного училища (архітектор В. Коломієць; обидві — скульптор В. Зноба) та школи у с. Великі Сорочинці Миргородського району.
Додаткові відомості
- Основні твори
- балети — «Блискавочка» (1958, не завершений), «Улянка» (1959, лібрето Н. Скорульської за оповіданням «Лісничиха» О. Донченка); для симф. оркестру — «Поема» (1943), «Варіації на українську народну тему» (1956), Сюїта з балету «Улянка» (1962); для фортепіано — «Соната» (1941), «Два узбецькі танці» (1943), «Українська танцювальна сюїта» (1948), «Шість етюдів-картин» (1961), «Педагогічні п’єси» (для 1, 2, 5–7 кл. дитячих музичних шкіл, 1967), «Прийди, прийди, сонечко» (12 транскрипцій для фортепіано зі збірки Л. Ревуцького, 1968), Концертна фантазія на теми з опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, перекладення для 2-х фортепіано Увертюри до опери «Тарас Бульба» (музичний редактор Л. Ревуцького; обидва — 1951); для бандури — «Варіації на тему словацької народної пісні» (1958), «Українська соната» у супроводі фортепіано (1964), 12 п’єс для сольного виконання (1966), «Народна балада» (1974), збірка творів для бандури (1972, 1979), для дуету бандур — «Ноктюрн», «Народна соната» (обидва — 1984), «Поема-спогад» (1985); для фагота з фортепіано — «Скерцо» (1950), «Вальс» (1979); для баяна — «Карнавальний вальс», «Український хоровод» (обидва — 1960); для віолончелі з фортепіано — «Ноктюрн» (1965); для кларнета з фортепіано — «Ноктюрн» (1977); для скрипки з фортепіано — «Українська соната» (1992); для хору а капела — «Сон» (сл. М. Рильського), «Гопак» (сл. Т. Шевченка; обидва — 1944), «Моя любов» (1966), «Легенда» (1970; обидва — сл. В. Сосюри), «Дударики» (1977, сл. П. Воронька), «Прославний хор М. Гоголю» (1984, сл. П. Тичини), обробки народних пісень; солоспіви на слова Лесі Українки, В. Сосюри, М. Рильського, М. Лермонтова; цикл романсів на слова Я. Павлюк.
Людина 