Коломієць Анатолій Панасович
КОЛОМІ́ЄЦЬ Анатолій Панасович (03. 10. 1918, с. Савинці, нині Миргород. р-ну Полтав. обл. — 19. 04. 1997, Київ) — композитор, піаніст, педагог. Брат В. Коломійця. Канд. мистецтвознавства (1959). Заслужений діяч мистецтв України (1994). Член СКУ (1942). Навч. у Київ. консерваторії (1938–41, істор.-теор. ф-т; водночас 1939–41 — композитор. ф-т, кл. Л. Ревуцького), закін. Ташкент. консерваторію (1943) та аспірантуру при Київ. консерваторії (1951; кл. Л. Ревуцького). 1943–45 — концертмейстер Київ. укр. драм. театру ім. І. Франка (Ташкент); 1944–54 — викладач Київ. муз. училища. Від 1951 — у Київ. консерваторії: від 1971 — професор кафедри композиції. У твор. доробку — твори хор., вокал., інструм., симф., сценіч. музики, обробки укр. нар. пісень, особливо про молодь і для молоді, зокрема пед. репертуару для муз. шкіл і училищ, ВНЗів. Муз. ред. видання творів М. Лисенка, К. Стеценка, В. Косенка, Л. Ревуцького, М. Вериківського, Г. Верьовки. К. започаткував написання творів великої форми для сольного, концерт. виконання на бандурі. У співавт. з В. Кирейком написав кантату «Іванів гай» (памʼяті І. Котляревського, 1969, сл. М. Рильського). Відредагував і завершив дит. оперу «Івасик-Телесик» К. Стеценка (1962). У співавт. з Л. Ревуцьким та Г. Майбородою здійснив ред. Концерту для фортепіано із симф. оркестром В. Косенка (1967). Як піаніст виконував твори М. Лисенка, С. Рахманінова, Ф. Шопена, Ф. Шуберта та ін. Серед учнів — О. Білаш, Л. Дичко, В. Ільїн, І. Карабиць, О. Костін, О. Осадчий, І. Поклад, Є. Станкович, М. Степаненко, В. Філіпенко. Імʼя К. присвоєно дит. муз. школі в Миргороді, вулиці у с. Савинці. Мемор. дошки К. встановлено на фасаді будинків на вул. Софійська, № 16/16 (Київ), Полтав. муз. училища (арх. В. Коломієць; обидві — скульптор В. Зноба) та школи у с. Великі Сорочинці Миргород. р-ну.
Додаткові відомості
- Основні твори
- балети — «Блискавочка» (1958, не заверш.), «Улянка» (1959, лібрето Н. Скорульської за оповіданням «Лісничиха» О. Донченка); для симф. оркестру — «Поема» (1943), «Варіації на українську народну тему» (1956), Сюїта з балету «Улянка» (1962); для фортепіано — «Соната» (1941), «Два узбецькі танці» (1943), «Українська танцювальна сюїта» (1948), «Шість етюдів-картин» (1961), «Педагогічні п’єси» (для 1, 2, 5–7 кл. дит. муз. шкіл, 1967), «Прийди, прийди, сонечко» (12 транскрипцій для фортепіано зі зб. Л. Ревуцького, 1968), Концертна фантазія на теми з опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, перекладення для 2-х фортепіано Увертюри до опери «Тарас Бульба» (муз. ред. Л. Ревуцького; обидва — 1951); для бандури — «Варіації на тему словацької народної пісні» (1958), «Українська соната» у супроводі фортепіано (1964), 12 п’єс для сольного виконання (1966), «Народна балада» (1974), зб. творів для бандури (1972, 1979), для дуету бандур — «Ноктюрн», «Народна соната» (обидва — 1984), «Поема-спогад» (1985); для фагота з фортепіано — «Скерцо» (1950), «Вальс» (1979); для баяна — «Карнавальний вальс», «Український хоровод» (обидва — 1960); для віолончелі з фортепіано — «Ноктюрн» (1965); для кларнета з фортепіано — «Ноктюрн» (1977); для скрипки з фортепіано — «Українська соната» (1992); для хору а капела — «Сон» (сл. М. Рильського), «Гопак» (сл. Т. Шевченка; обидва — 1944), «Моя любов» (1966), «Легенда» (1970; обидва — сл. В. Сосюри), «Дударики» (1977, сл. П. Воронька), «Прославний хор М. Гоголю» (1984, сл. П. Тичини), обробки нар. пісень; солоспіви на сл. Лесі Українки, В. Сосюри, М. Рильського, М. Лермонтова; цикл романсів на сл. Я. Павлюк.
Людина 
