Азово-Чорноморські рекреаційні регіони

АЗО́ВО-ЧОРНОМО́РСЬКІ РЕКРЕАЦІ́ЙНІ РЕГІО́НИ – території прибережної смуги Азовського та Чорного морів, що включають рекреаційні райони, курортні місцевості, історичні міста – центри туризму, а також природно-заповідні об’єкти. Розташ. на Пд. України на теренах 5 областей (Донец., Запоріз., Херсон., Миколаїв., Одес.) та АР Крим. Заг. довж. берегової лінії Азово-Чорномор. узбережжя України становить 2835 км. Має унікал. природні курортні та рекреац. ресурси: помірно континент. клімат, тепле море, просторі пляжі, лікув. грязі, мінер. води. Зима тепла, м’яка (пересічна температура січня від –2 °С на Зх. до –5 °С на Сх.), літо сухе, жарке (пересічна температура липня від +21 °С до +29 °С); опадів 350–450 мм на рік. Тривалість соняч. сяйва 2200– 2500 год. на рік. Деякі відмінності має Пд. берег Криму з рисами середземномор. клімату (пересічна температура лютого від +1,8 °С на Сх. до +4,1 °С на Зх., серпня +23,2 °С, 24,4 °С); опадів в Криму більше – від 400 до 11 000 мм на рік. Купальний сезон триває 3–4 місяці, в Криму – до 6 місяців. За комплексом фіз.-геогр., екон. та містобудівних ознак виділяють 3 рекреац. регіони: Приазовський, Причорноморський, Кримський.

Приазовський рекреаційний регіон займає територію вздовж берегів Сиваської затоки та Азов. м. у межах Донец., Запоріз., частково Херсон. обл. Пд. береги погорбовані, урвисті; зх. – переважно низовинні. Поширені піщані коси: Арабатська Стрілка, Бердянська, Білосарайська тощо. Курортні та рекреац. ресурси: піщані пляжі, мінер. води різного хім. складу, лікув. грязі та ропа солоних озер і заток Азов. моря. Найвизначнішою є Приазовська група родовищ мулових грязей (Бердян. та Ногай. озера, Сиваські водойми, Маріупол., Новоазов. затоки тощо); найвідоміші – оз. Велике і гирло р. Тащенак. Регіон розташ. у степовій фіз.-геогр. зоні, флора і фауна якої збереглись у таких природно-заповід. об’єктах, як біосфер. заповідник «Асканія-Нова», Український степовий природний заповідник, Азово-Сиваський національний природний парк, регіон. ландшафт. парк «Меотида» тощо. Характерне поєднання рослинності примор. пісків, озер і лиманів, солончак. луків, літоральних боліт та різнотрав’я; водяться дрофа, гірський лелека, казарка, гриф. Деякі види орнітофауни Приазов’я занесені до Червоної книги України та до Європ. Червоного списку; водно-болотні угіддя (згідно з Рамсарською конвенцією) мають міжнар. значення. Архіт.-містобуд. спадщина регіону представлена об’єктами кінця 18–20 ст. До Списку істор. міст і с-щ України занесено примор. міста Приазов’я – Маріуполь, Бердянськ та Генічеськ. Гол. приазов. курорти та зони відпочинку: Бердянськ, Кирилівка, Генічеськ, Ялта, Гурзуф та ін.; всього – бл. 15. Від кін. 19 ст. першим відомим грязьовим курортом став Бердянськ, цілющі властивості лікув. ресурсів якого нині знані далеко за межами України. У регіоні сприятл. умови для розвитку як санаторно-курорт. лікування, масового відпочинку дітей та сімей з дітьми, так і організації турист.-екскурс. діяльності, зокрема екол. та етногр. туризму.

Причорноморський рекреаційний регіон займає територію вздовж берегів Чорного м. у межах Одес., Миколаїв., частково Херсон. обл. У цьому регіоні мор. береги від дельти Дунаю до Каркініт. затоки низовинні, поширені намивні піщані коси (Кінбурнська, Тендрівська, Кароліно-Бугаз). Курортні та рекреац. ресурси – широкі піщані пляжі, лікув. грязі та мінер. води. Осн. запаси мулистих сульфід. грязей зосереджені в Куяльницькому, Хаджибейському та Тилігульському лиманах. Значні запаси мінер. вод різної мінералізації та хім. складу знаходяться у Причорномор. артезіан. басейні. Регіон розташ. на Причорномор. низовині у степовій фіз.-геогр. зоні. Тут мають широкий вихід до Чорномор. басейну найбільші ріки України – Дніпро, Дністер, Дунай. Багата рослинність, плавні, різноманіття тварин (косуля, лось, дикий кабан), птахів (сокіл, фазан, дрофа), риб (анчоус, осетр, кефаль) – все це зберігається в межах природно-заповід. об’єктів таких, як Чорноморський та Дунайський біосферні заповідники, нац. природні парки «Велике філофорне поле Зернова», «Кінбурнська коса» та ін. Є унікал. пам’ятки природи – Одеські катакомби, скельні утворення; створ. Держ. істор.-археол. заповідник – антична «Ольвія» (1924). Природ. об’єктом світ. масштабу є дельта Дунаю, друга за величиною у Європі. Архіт.-містобуд. спадщина пов’язана з епохою інтенсив. заселення краю після приєднання його до Рос. імперії наприкінці 18 ст., найбільша кількість архіт. пам’яток зосереджена в Одесі (будинки англ. клубу, нової і старої бірж, театру опери та балету, палаци Абази, Воронцова, Гагаріна тощо). До Списку істор. міст і с-щ України занесено такі міста Причорномор’я, як Одеса, Миколаїв, Очаків, Вилкове та ін. Історія освоєння курорт. і рекреац. ресурсів у регіоні налічує 150 р. Першим було створ. 1912 курорт «Аркадія» (Одеса). Нині функціонує бл. 50 курортів та зон відпочинку. У регіоні розвинені як мережа санаторно-курорт. закладів, будинків та баз відпочинку, дит. оздоров. таборів, так і турист. інфраструктура (культур., круїзний туризм, бізнес-туризм тощо) з гол. турист. центром міжнар. значення в Одесі.

Кримський рекреаційний регіон займає територію в межах АР Крим вздовж берегів Чорного і Азов. морів та частково Гірського Криму. Природні рекреац. ресурси: різноманітні пляжі (галькові, піщані, піщано-ракушнякові), солоні озера з лікув. грязями, мінер. води різного хім. складу, гірські ландшафти, спелеоресурси тощо. Характерними для пд. берегів є схилові ландшафти з вираженою вертикал. поясністю; зх. та сх. береги – переважно низовинні. Серед великих солоних лиманних озер із лікув. грязями – Старе, Сакське, Тобечицьке та ін. Відомо понад 100 джерел мінер. вод. Регіон розташ. у степовій фіз.-геогр. зоні помірного поясу і лише Пд. берег Криму – у субтроп. фіз.-геогр. поясі. Різноманіття флори і фауни збереглось на території таких природно-заповід. об’єктів, як Кримський, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький природні заповідники, Севастопольський і Чатирдазький національні природні парки та ін. Унікал. ландшафт. комплексом, у якому зібрані численні представники рослин. світу субтроп. зони, є Нікітський ботанічний сад. Крим. регіон має своєрідну істор. і унікал. архіт.-містобуд. спадщину: античні пам’ятки (від 4 ст. до н. е.), середньовічні фортеці й печерні міста, культові споруди різних релігій, палацові ансамблі 16–20 ст. До Списку істор. міст і с-щ України занесено 28 насел. пунктів: Алупку, Бахчисарай, Гурзуф, Євпаторію, Судак та ін. Створ. 4 держ. істор.-культурні заповідники: архіт.-істор. заповідник «Судацька фортеця» (1958); Керченський (1987) та Бахчисарайський (1990) історико-культурні заповідники з печер. містами Ескі-Кермен і Чуфут-Кале; Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник (1990).

Освоєння курорт. та рекреац. ресурсів Криму почалося від 70-х рр. 19 ст. Гол. курорт. і турист. центр міжнар. значення регіону – Ялта, що одночасно є адм. центром агломерації «Велика Ялта», яка складається з бл. 30 курортів (Гурзуф, Кацівелі, Лівадія, Сімеїз, Форос та ін.). Унікал. грязьові курорти – Євпаторія і Саки, що спеціалізуються на лікуванні тяжких захворювань опорно-рух. апарату. Всього у регіоні функціонує понад 130 курортів та зон відпочинку. Для екол. гірського туризму, скелелазіння, спелеотуризму, дельтапланеризму в цьому регіоні використовують Крим. гори: Роман-Кош (1545 м), Ай-Петрі (1334 м), Великий Каньйон, Чатирдазькі схили, карстові печери і печерні міста.

Літ.: Градостроительные основы развития курортно-рекреационных районов СССР. М., 1990; Національна доповідь про екотуризм в Україні К., 1999; Пам’ятки архітектури та містобудування України. К., 2000.

Т. Ф. Панченко

Рекомендована література

Градостроительные основы развития курортно-рекреационных районов СССР. М., 1990;
Національна доповідь про екотуризм в Україні К., 1999;
Пам’ятки архітектури та містобудування України. К., 2000.