АЛЧЕ́ВСЬКИЙ Григорій Олексі­йович (1866, Харків — 1920, Москва) — композитор, піаніст і педагог. Син Олексія та Христини, брат Миколи, Івана та Христини Алчевських. Закін. Харків. університет, Моск. консерваторію (з контрапункту на­вчався у С. Танєєва, з інструментува­н­ня — у М. Іполитова-Іванова). Жив у Харкові. Організував приват. оркестр балалаєчників та кілька струн. аматор. оркестрів. Під­тримував дружні стосунки з діячами рос. муз. культури — О. Скрябіним і О. Гольденвейзером. Композитор пізньоромантич. напряму, тяжів до словʼяно-укр. первня в мелодиці. Під впливом С. Рахманінова створив муз. картину «Альоша Попович» для симф. оркестру (за мотивами однойм. циклу билин; уперше виконана 1904 у Харкові під керува­н­ням І. Слатіна, 1907 — в Москві), симфонію (незакінчена), камерно-вокал. твори, серед яких — 7 романсів на вірші укр. поетів: Т. Шевченка («Чого мені тяжко»), Лесі Українки («Стояла я і слухала весну», «Не дивися на місяць весною»), І. Франка («Без­межнеє поле»), Х. Алчевської («Душа — се конвалія ніжна»). З-поміж учнів — брат Іван, (виконував його вокал. твори), з яким брав участь у громад. й культур. житті українців Москви, зокрема в організації і проведен­ні шевченків. роковин 1911 у муз.-драм. гуртку «Кобзар».