Архівна періодика
АРХІ́ВНА ПЕРІО́ДИКА — сукупність спеціальних галузевих періодичних (зокрема продовжуваних) видань, що виходили (чи виходять) в Україні і висвітлюють питання історії, теорії та практики архівної справи. Видання розраховані на співробітників архів. установ, дослідників у галузі історії, джерело-, документо-, архівознавства, учених, аспірантів, студентів цих спеціальностей та ін. У розвитку А. п. можна виділити 4 осн. періоди. 1918– 31, що характеризується зародженням ідеї створення укр. архів. видань (ж. «Пам’ятки») за доби ЦР, її втіленням за часів Директорії (часопис «Українська старовина»), організацією наук.-видавн. діяльності Укрцентрархіву за умов тісної співпраці з місц. архів. кореспондентами. Одночасно з виходом ж. «Архівна справа» (1926–31) та «Бюлетеня Укрцентрархіву» (1925–31) робилися спроби видання наук.- інформ. бюлетнів на місцях: «Червоний архівіст» (Київ. губ. архів, 1924–25), «Архівний робітник» (Луган. окружний архів, 1926–27). Зародження і розвиток А. п. тісно пов’язані, з одного боку, з традицією видань губерн. ученими, архів. комісіями (Таврій., Черніг., Полтав., Катериносл.) своїх «Трудов» і «Летописей» (див. Архівні комісії, губернські вчені), з другого — орієнтацією на рос. галузеві журнали «Архивное дело» та «Красный архив». 1932–38, коли після закриття часописів «Радянський архів» (1931 вийшло 6 чисел) та «Архів Радянської України» (протягом 1932–33 надруковано 8 чисел) було видано 2 архів. щорічники: «Архівознавчий науково-інформаційний збірник» (1937) та «Архівознавчий збірник» (1938; обидва — Київ), які цілком відповідали політ. вимогам «нещадної» критики «буржуазних» теорій в архівознавстві. 1947–91 — період існування єдиного центр. галузевого вид. — «Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління МВС УРСР» (див. «Архіви України»); від 1965 — наук.-інформ. бюл. «Архіви України» (від 1993 — наук.-практ. ж. «Архіви України»). Одночасно з центр. галузевим друк. органом видаються й периферійні журнали, що сприяють вирішенню низки наук.-метод. проблем, тиражуванню наук.-метод. документів для забезпечення ними міських та рай. архівів. Від 1991 — період відродження традицій А. п. в умовах відновлення укр. державності. Поновлюється вид. «Українського археографічного щорічника», «Пам’яток». Поряд з «Архівами України» створ. нові видання (інформ. — «Вісник ЦАУ»; наук. — «Студії з архівної справи та документознавства», «Рукописна та книжкова спадщина України»; археогр. — «Пам’ятки»), покликані об’єктивно висвітлювати проблеми сучасної укр. архівістики. А. п. новіт. періоду об’єднує кращі сили істориків та архівістів навколо розроблення питань історії, теорії і практики архів. справи, сприяє інтеграції архів., бібліотеч. та музейної галузей, встановленню наук. контактів між архівістами різних країн. Поміт. внесок у становлення та розвиток А. п. зробили Д. Багалій, В. Барвінський, П. Білик, І. Бутич, Л. Васько, В. Веретенников, О. Водолажченко, В. Волковинський, Є. Іванов, О. Данилюк, Ф. Герасименко, В. Міяковський, В. Нікітін, І. Премислер, І. Шабатін, Р. Шпунт та ін.
Рекомендована література
- Сергієнко Г. Покажчик до журналу «Архівна справа» // Наук.-інформ. бюл. / Архівне упр. УРСР. 1958. № 1(31); Його ж. Покажчик до журналу «Радянський архів» // Там само. № 2(32); Його ж. Покажчик до журналу «Архів Радянської України» // Там само. № 3(33); Архіви України: Системат. покажч. 1971–1987 рр. К., 1988;
- Майборода Р. В., Шандра В. Є. Покажчики змісту архівознавчих та археографічних видань // Укр. археогр. щоріч. Нова серія. Вип. 1. К., 1992;
- Матяш І. Найпотрібніший підручник для всіх архівних робітників: (Укр. архівна періодика 20–30-х років) // Студії з архів. справи та документознавства. К., 1996. Т. 1;
- Її ж. До історії створення і реорганізації журналу «Архівна справа» // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Центр. та Сх. Європи: Зб. наук. праць. Вип. 1. К.; Чц., 1997;
- Її ж. Українська архівна періодика 1920–1930-х рр.: історія, бібліографія, бібліометрія. К., 1999.
Завантажити статтю
