Архівна періодика

АРХІ́ВНА ПЕРІО́ДИКА — сукупність спеціальних галузевих періодичних (зокрема продовжуваних) ви­дань, що виходили (чи виходять) в Україні і висвітлюють пита­н­ня історії, теорії та практики архівної справи. Ви­да­н­ня роз­раховані на спів­робітників архів. установ, дослідників у галузі історії, джерело-, документо-, архіво­знавства, учених, аспірантів, студентів цих спеціальностей та ін. У роз­витку А. п. можна виділити 4 осн. періоди. 1918– 31, що характеризується зародже­н­ням ідеї створе­н­ня укр. архів. ви­дань (ж. «Памʼятки») за доби ЦР, її втіле­н­ням за часів Директорії (часопис «Українська старовина»), організацією наук.-видавн. діяльності Укрцентрархіву за умов тісної спів­праці з місц. архів. кореспондентами. Одночасно з виходом ж. «Архівна справа» (1926–31) та «Бюлетеня Укрцентрархіву» (1925–31) робилися спроби ви­да­н­ня наук.- інформ. бюлетнів на місцях: «Червоний архівіст» (Київ. губ. архів, 1924–25), «Архівний робітник» (Луган. окружний архів, 1926–27). Зародже­н­ня і роз­виток А. п. тісно повʼязані, з одного боку, з традицією ви­дань губерн. ученими, архів. комісіями (Таврій., Черніг., Полтав., Катериносл.) своїх «Трудов» і «Летописей» (див. Архівні комісії, губернські вчені), з другого — орієнтацією на рос. галузеві журнали «Архивное дело» та «Красный архив». 1932–38, коли після закри­т­тя часописів «Радянський архів» (1931 ви­йшло 6 чисел) та «Архів Радянської України» (протягом 1932–33 на­друковано 8 чисел) було ви­дано 2 архів. щорічники: «Архіво­знавчий науково-інформаційний збірник» (1937) та «Архіво­знавчий збірник» (1938; обидва — Київ), які цілком від­повід­али політ. вимогам «нещадної» критики «буржуазних» теорій в архіво­знавстві. 1947–91 — період існува­н­ня єдиного центр. галузевого вид. — «Науково-інформаційний бюлетень Архівного управлі­н­ня МВС УРСР» (див. «Архіви України»); від 1965 — наук.-інформ. бюл. «Архіви України» (від 1993 — наук.-практ. ж. «Архіви України»). Одночасно з центр. галузевим друк. органом видаються й периферійні журнали, що сприяють вирішен­ню низки наук.-метод. про­блем, тиражуван­ню наук.-метод. документів для забезпече­н­ня ними міських та рай. архівів. Від 1991 — період від­родже­н­ня традицій А. п. в умовах від­новле­н­ня укр. державності. Поновлюється вид. «Українського архео­графічного щорічника», «Памʼяток». Поряд з «Архівами України» створ. нові ви­да­н­ня (інформ. — «Вісник ЦАУ»; наук. — «Студії з архівної справи та документо­знавства», «Рукописна та книжкова спадщина України»; археогр. — «Памʼятки»), покликані обʼєктивно висвітлювати про­блеми сучасної укр. архівістики. А. п. новіт. періоду обʼ­єд­нує кращі сили істориків та архівістів навколо роз­робле­н­ня питань історії, теорії і практики архів. справи, сприяє інтеграції архів., бібліотеч. та музейної галузей, встановлен­ню наук. контактів між архівістами різних країн. Поміт. внесок у становле­н­ня та роз­виток А. п. зробили Д. Багалій, В. Барвінський, П. Білик, І. Бутич, Л. Васько, В. Веретен­ников, О. Водолажченко, В. Волковинський, Є. Іванов, О. Данилюк, Ф. Герасименко, В. Міяковський, В. Нікітін, І. Премислер, І. Шабатін, Р. Шпунт та ін.

Завантажити статтю