Архітектурна освіта

АРХІТЕКТУ́РНА ОСВІ́ТА  — система підготовки професійних архітекторів. А. о. веде свій початок від безпосеред. навчання у майстра в процесі спільної практ. діяльності. Виокремлення підготовки архітекторів у самост. систему починається від кін. 16 ст. як результат поділу їхньої праці на проектну та будівничу. Перші архіт. навч. заклади Європи: Академія св. Луки в Римі (1593), Болонська (1600), Паризька королівська (1666), Берлінська (1699), Віденська (1704) та Імператорська у С.-Петербурзі (1724) академії мистецтв. У 16–18 ст. в Україні існували цехи будівничих, де готували місц. кадри. Становлення і розвиток профес. А. о. в Україні відбувалися під впливом світ. системи А. о. У 18 ст. арх-ру як дисципліну викладали в Києво-Могилян. академії, у 19 ст. — в університетах Києва і Харкова. Архітекторів серед. ланки (помічників архітектора) готували в 1770-х рр. у архіт. класі Харків. колегіуму. З розвитком капіталізму сталися значні зміни в арх-рі та буд-ві: виникла потреба в нових за призначенням спорудах, отже, і в підготовці фахівців нового типу — з освоєнням як інж.-конструктор., так і худож. аспектів роботи. Серед перших інж. навч. закладів Європи — Школа мостів та доріг (1747), Школа військ. інженерів (1748), Політех. школа (1794) в Парижі; Інститут інженерів шляхів сполучення (1809), Інститут цивіл. інженерів (1882) у С.-Петербурзі. У 1-й чв. 19 ст. політех. школи створ. у Відні, Карлсруе, Ганновері, Штуттґарті та ін. містах Європи.

В Україні становлення інж.-архіт. освіти відбувалося від 2-ї пол. 19 ст. — Львів. політех. (1872), Харків. технол. (1872), Київ. політех. (1899) інститути. Тоді ж поширилася система серед. А. о.: «архітекторських помічників» готували на архіт. відділеннях Одес. (1898), Київ. (1901), Харків. (1912) худож. училищ. Проводилася підготовка архітекторів у приват. проект. бюро Києва, Харкова, Львова, Одеси, що їх очолювали провідні фахівці. Важл. роль у розвитку А. о. в Україні на межі 19–20 ст. відіграли арх. О. Бекетов, П. Голландський, Ю. Захарієвич, О. Кобелєв, І. Левинський, В. Ніколаєв, В. Обремський, В. Фельдман. Після 1917 провід. навч. закладами Росії з підготовки архітекторів стали Вищі держ. худож.-тех. майстерні (Москва, 1920–26), від 1933 — Моск. архіт. інститут. В Україні створ. нові навч. заклади — Одес. політех. інститут (1918), АМ у Києві (1917; від 1922 — Інститут пластич. мистецтв) і Архіт. інститут (1918). 1924 на їх основі створ. Київ. худож. інститут, на архіт. факультеті якого працювали П. Альошин, О. Вербицький, В. Риков, Б. Сакулін. Аналогічні художні інститути створ. у 1920-х рр. у Харкові (О. Бекетов, К. Жуков, В. Троценко) та Одесі (М. Замечек, О. Зейлінгер, М. Покорний, Ф. Нестурх). У 1930 засновано інж.-буд. інститути з архіт. ф-тами (Дніпропетровськ, Київ, Одеса, Харків, Полтава); у 1972 — Макіїв. інж.-буд. інститут. Серед діячів А. о. в Україні — В. Заболотний, Ю. Асєєв, І. Багенський, А. Добровольський, Є. Катонін, П. Костирко, І. Моргилевський, Б. Приймак, А. Рудницький, О. Тіц, Н. Чмутіна, П. Юрченко та ін. Здобуття Україною незалежності, перехід до ринк. економіки зумовили докорінні зміни в роботі архітекторів та пошук нових методів профес. освіти, підвищення статусу низки архіт. навч. закладів: Київ. худож. інститут стає Академією образотвор. мистецтва і архітектури; інж.-буд. інститути Києва, Харкова, Полтави, Одеси — держ. тех. університетами будівництва і архітектури; Харків. інститут інженерів комунал. господарства — Держ. академією міського господарства; Львів. політех. інститут — Держ. університетом «Львівська політехніка». Нині провід. напрямами А. о. в Україні є архітектура будівель і споруд, містобудування, дизайн середовища.

Завантажити статтю