Кондратьєв Микола Дмитрович

КОНДРА́ТЬЄВ Микола Дмитрович (Кондратьев Николай Дмитриевич; 04(16). 03. 1892, с. Галуєвська Костром. губ., нині Іванов. обл., РФ — 17. 09. 1938, полігон «Комунарка», Моск. обл.) — російсь­­кий економіст, статист, громадсько-політичний діяч. З 13-ти р. почав займатися рев. діяльністю (був есером), за що його виключили з церк.-вчител. семінарії та на кілька місяців заарештували. Потім навч. в Уман. училищі землеробства та садівництва (нині Черкас. обл.; 1907–08) та ін. серед. навч. закладах Рос. імперії. Закін. екон. відділ. юрид. факультету С.-Петербур. університету (1915), де був залиш. на каф. політ. економії для підготовки до професор. звання. Як майбут. фахівця світ. рівня у студент. роки його сформували уродженці Укра­­їни — економіст, визнач. діяч укр. нац.-визв. руху М. Туган-Барановський, історик О. Лаппо-Данилевський і соціолог М. Ковалевський, а також польс. пра­­вознавець, соціолог Л. Петражицький. Однак найбільше впли­­нув на подальшу долю К. саме М. Туган-Барановський, який за­­цікавив його проблемами екон. розвитку. У подальшому успішно розвивав ідеї вчителя, якого у своїй кн. «Михаил Иванович Туган-Барановский» (Петроград, 1923) назвав фундатором рос. екон. науки європ. рівня.

Тривалий час ще з юнац. років товаришував з амер. соціологом і культурологом П. Сорокіним. 1917 — секр. О. Керенського зі справ с. господарства, заст. міністра продовольства остан. Тимчас. уряду. Від 1918 — у Москві. 1919 вийшов з Партії соціалістів-революціонерів і відтоді політ. діяльністю не займався. 1918–19 — у Моск. гірн. університеті, екон. відділі Нар. банку та в правлінні Центр. товариства льонознавців; 1919–20 — у Кооп. інституті; 1920–28 — засн. і дир. Кон’юктур. інституту при Наркоматі фінансів СРСР, проф. Тимірязєв. с.-г. академії та нач. Упр. економіки і планування с. господарства Наркомату землероб­­ства РРФСР. 1920 і 1922 заарештовували з політ. мотивів, однак звільняли через відсутність складу злочину. 1928 «кондратьєвщина» була оголошена капіталіст. ідеологією. 1930 знову заарешт., 1932 у «справі Труд. селян. партії» засудж. до 8-ми р. тюрем. ув’язнення. Покарання відбував у Бутир. тюрмі (1930–32) та Суздал. політізоляторі (1932–38), де продовжував писати праці. 17 вересня 1938 замість звільнення засудж. до страти, того ж дня розстріляний. Двічі реабіліт.: 1963 (за вироком 1938) і 1987 (за «справою Труд. селян. партії»).

Активно про­­пагував соціалізацію землі, яка полягала у зрівнювал. сі­­мейно-труд. користуванні нею; виділяв особисту, общинну та артільну форми землекористування, вибір якої мав здійснюватися на місцях самими селянами. 1922 висунув, а 1926 під час дискусії в наук. колах у знач. мірі обґрунтував ідею існування великих циклів екон. кон’юкту­­ри (цикли К.), яка отримала згодом світ. визнання. Одним з перших заклав основи теорії екон. динаміки та статист.-ймо­­вірніс. підходу до її вивченння, а також запропонував двохсекторну модель екон. зростання. Він був особисто знайомий або переписувався з найвидатніши­­ми економістами в світі. За твердженням дослідників, вчен­­ня К. щодо цикліч. процесів в економіці витікають з ідей В. Вер­­надського щодо циклічності світ. історії, які на еміграції розвину­­ли його син Дж. Вернадський і П. Савицький. Член низки авторитет. міжнар. організацій. За рішен­­ням ЮНЕСКО, 1992 відзначався у всьому світі як рік його па­­м’яті. 1992 створ. Міжнар. фонд К., 1999 — Міжнар. інститут Соро­­кі­­на–К.

Рекомендована література

1. Ефимкин А. П. Дважды реаби­ли­­тированные: Н. Д. Кондратьев, Л. Н. Юровский. Москва, 1991;
   Google Scholar Internet
2. В. И. Вер­­надский и Н. Д. Кондратьев: великий синтез творческих наследий (через цик­­личность к моделированию будущего): Сб. тез. и докл. науч. конференций, по­­свящ. 105-летию со дня рожд. Н. Д. Кон­­дратьева и посвящ. 110-й годовщине со дня рожд. Н. Д. Кондратьева и в предверии 140-й годовщины со дня рожд. В. И. Вернадского. С.-Пе­­тер­­бург, 1997,2001.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю