Конкуренція

КОНКУРЕ́НЦІЯ (від лат. concurrentia — змагання, суперництво) — економічний процес взаємодії та боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва й збуту товарів, отримання найбільших прибутків. К. відображає зв’язок між виробництвом і реалізацією продукту, що є причинно-наслідк., суттєвим, необхід. і повторюваним об’єктив. екон. законом. Закон К. встановлює причинно-наслідк. зв’язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця. Існує багато трактувань екон. змісту К. Автори ліберал. концепції стверджують, що К. у природ. вигляді сама по собі є ефектив. механізмом регулювання виробництва, роль держави при цьому зведено до міні­муму. Основоположниками цьо­го напряму є А. Сміт і Д. Рікардо, серед послідовників найваго­міший внесок зробили Ф. Хайєк та Е. Чемберлін. Автори соц.-екон. концепції обґрунтовували вимогу поряд із самою К. використовувати й державне регулювання економіки, посилення її соц. функції.

Критика ліберал. концепції К. і обстоювання соц. значимості економіки отримала розвиток у працях С. Гордона, Д. Робінсона, а також у роботах економістів: С. Шаталіна, Н. Пет­ракова, А. Лівшиця та ін. Ін­ституц. напрям передбачає по­будову моделі екон. розвитку суспільства з урахуванням нац. особ­ливостей, істор., геогр., природ­но-клімат. факторів. Відмінності К. у різних країнах описав М. Пор­тер. Перевага його концепції по­­лягає у аналізі екон. факторів, що діють у тій чи ін. ситуації без за­здалегідь проголошеного прин­ципу переваги одного з них. У кн. «The Competitive Advantage of Nations» («Міжнародна конкуренція») М. Портер відзначав, що К. є динам. процесом, ланд­шафтом, який безперервно змі­нюється, на якому з’являються нові товари, напрями маркетингу, виробн. процеси та ринк. сегменти. На думку Ф. Найта, К. — ситуація, за якої конкурує велика кількість незалеж. виробників і покупців будь-якого конкрет. товару, що дає можливість кожному мати справу з тими чи ін. індивідуалами та оби­рати, з їхнього погляду, кращі серед запропонованих умови для задоволення своїх екон. інтересів. Й. Шумпетер стверджу­вав, що К. є суперництвом старого з новим. Прибуток підприємця він розглядав як результат динам. змін в економіці внаслідок інновац. діяльності.

Г. Азоєв запропонував сприймати К. як суперництво між окремими юрид. або фіз. особами (конкурентами), які прагнуть досягнути однієї й тієї ж мети; Р. Фатхутдінов — як процес упр. суб’єк­том своїми конкурент. перевагами на конкрет. ринку (тер.) для отримання перемоги або досягнення ін. цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об’єктив. або суб’єктив. потреб в рамках законодавства або природ. умовах; А. Юданов — як боротьбу фірм за обмежений обсяг платоспромож. попи­ту споживачів, що відбувається між ними на доступ. ринк. сегментах. На думку А. Сміта, К. є поведінк. категорією, за якої індивід. продавці та покупці суперничають на ринку за вигідніші умови продажу й купівлі. Він ототожнював її з чесним суперництвом між учасниками ринк. господарства за найвигідніші умови купівлі-продажу товару (за переваги цінового методу конкурент. боротьби). Поведінк. тлумачення К. пов’язане з боротьбою за рідкісні екон. блага. Оскільки їхня кількість менша за потреби суспільства, власники мають можливість розподіляти їх, керуючись влас. вигодою.

Крім поведінк. трактування у 19 і, особ­ливо, 20 ст. набув поширення структур. підхід до розуміння К., відображений у працях А. Курно та ін. вчених, які заклали підґрунтя сучас. зх. екон. теорії щодо ринку досконалої К., олігополії та монополії. Нині термін «К.» найчастіше застосовують саме в структур. розумінні, що акцентує увагу на дослідж. структури ринку та притаман. йому умов. Ф. Найт вважав К. ситуацію, за якої наявна значна кількість конкуруючих незалеж. одиниць; К. Макконелл і С. Брю — значна кількість незалеж. покупців і продавців, а також можливість для них вільно виходити на ринок і залишати його. Функціонал. підхід характеризує значення К. в економіці. Конкурент. механізм сприяє витісненню з ринку підприємств, що мають застарілі технології, та застосуванню нових, які випускають продукцію вищої якості у результаті застосування досягнень НТП (див. Інновація). Ф. Хай­єк назвав К. «процедурою відкриття»: в умовах типового для реал. ринку браку інформації тільки К. дає можливість оцінити декілька можливих варіантів поведінки фірми на ринку й обрати правильний. З погляду А. Мохненка, К. — екон. відноси­ни, що створюють сприятливі пе­редумови для розвитку та функ­ціонування ринку. Основою екон. природи К. є екон. свобода, рів­ність господарюючих суб’єктів у суперництві на ринку продукції, товарів, послуг, одержанні прибутку. П. Саблук визначає К. як боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів і послуг, М. Замроз і В. Яцура — як боротьбу за кошти покупця шля­хом задоволення його потреб або намагання якнайбільше задовольнити критерії доступу до благ. Система захисту К. в Украї­ні ґрунтується на статті 42 Конституції. Нині вона досить розвинена і включає в себе відповідну нормативно-правову базу. Осн. документ — Закон України «Про захист економічної конкуренції» (2001, із подальшими змі­нами), що визначає правові засади підтримки та захисту екон. К., обмеження монополізму в госп. діяльності та спрямов. на забезпечення ефектив. функціонування економіки України на основі розвитку конкурент. відносин. Згідно з цим Законом, екон.

К. — змагання між суб’єк­тами господарювання з метою здобуття завдяки влас. досягненням переваг над ін. суб’єк­тами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома про­давцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Заг. заборони щодо недобросовіс. К. в усіх її проявах вміщено у Цивіл. (стаття 13) і Госп. (стаття 5) кодексах України та у Законі України «Про захист від недобросовісної кон­куренції» (1996, із подальшими змінами).

А. С. Мохненко

Конкуренція політична (К. п.)  — форма політичної взаємодії, за якої суб’єкти політики у рамках правових (або не правових) правил змагаються за перевагу в розподілі влади, матеріальних ресурсів і престижу. Цивілізов. К. п. є однією із рушій. сил сусп. прогресу, оскільки сприяє виробленню механізмів взаєм. політ. контролю одних політ. сил над ін., забезпечує розширення сфери громад. контролю над політ. владою, а також стимулює конкуренцію в ін. сферах сусп. життя. Загалом конкуренція — суттєва риса різних видів діяльності, у яких відбувається зіткнення інтересів (політика, економіка, наука, спорт тощо). Вона значно поширилася після ліквідації спадк. і станових привілеїв та середньовіч. регламен­тацій, утвердження принципів демократії та ринк. економіки. У ході цих процесів вироблено норми та правила К. п. Її наявність є однією з ознак демократ. держ. ладу. Важли­ве завдання конкуруючих політ. еліт — досягнення компромісу щодо правил ведення політ. боротьби та закріплення цих пра­вил на конституц. рівні. За відсутності такого компромісу К. п. переростає у політ. ворожнечу, яка може спричиняти не лише відхід від демократ. засад організації держави і суспільства, але й внутр. сусп. потрясіння та втрату зовн.-по­­літ. авторитету держави.

С. В. Різник

Конкуренція у біології  — форма взаємин між організмами та їхніми угрупованнями, що проявляється у змаганні за засоби існування та участь у розмноженні. Розрізняють внутр.-видову (між організмами одного й того ж виду) та міжвидову (між організмами різних видів) К. Ч. Дарвін розглядав внутр.-видову К. як важливу форму боротьби за існування, яка виникає через по­дібність життєвих потреб в особин одного виду, тенденцію кож­ного виду до розмноження в геом. прогресії, що спричиняє перенаселення й обмеженість необхід. природ. ресурсів. За Ч. Дарвіном, найгостріша К. відбувається між найбільш схожими особинами виду, що зумовлює пригнічення і витіснення менш пристосованих організ­мів, виживання і участь у розмноженні сильніших особин і в кінцевому результаті призводить до дивергенції. За сучас. уявленнями, внутр.-видова К. не відіграє вирішал. ролі у процесах видоутворення, хоча й підвищує інтенсивність добору при­родного. Міжвидова К. виникає між видами, які займають у біогеоценозі одну й ту ж екол. нішу або ніші, що знач. мірою перекриваються. Вона може бути пасив. (споживання ресурсів се­редовища існування, необхідних для обох видів) і актив. (пригнічення одного виду іншим). Часто між спорідненими видами формуються конкурентні антагоністичні взаємини, при яких один вид витісняє інший (закон конкурент. витіснення, або прин­цип Гаузе). При міжвидовій К. природ. добір сприяє посиленню відмінностей між конкурент. видами.

М. М. Хомляк

Рекомендована література

1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Пер. с англ. Москва, 1962;
   Google Scholar Internet
2. Макконелл К., Брю С. Экономикс. Принципы, проб­ле­мы и политика: Учеб. / Пер. с англ. Т. 2. Москва, 1992;
   Google Scholar Internet
3. Хайек Ф. Дорога к рабству / Пер. с англ. Москва, 1992;
   Google Scholar Internet
4. Азо­ев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. Москва, 1996;
   Google Scholar Internet
5. Юданов А. Ю. Конкуренция: теория и практика: Учебно-практ. пособ. 2-е изд. Мос­ква, 1998;
   Google Scholar Internet
6. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспо­собность: экономика, стратегия, управ­ление: Учеб. пособ. Москва, 2000;
   Google Scholar Internet
7. Шум­петер И. История экономического ана­лиза: В 3 т. / Пер. с англ. С.-Пе­тербург, 2004;
   Google Scholar Internet
8. Саблук П. Т. Основні напрями підвищення ролі аграрної науки в умовах трансформації агропромислового виробництва до ринкових відносин // Економіка АПК. 2005. № 9;
   Google Scholar Internet
9. Портер М. Конкуренція / Пер. з англ. 2-е вид. К., 2006;
   Google Scholar Internet
10. Лемик О. Я. Конкуренція: суть та фактори, що її формують // Інновац. економіка. 2010. № 1.
    Google Scholar Internet
11. Шнирков О. І. Конкурентна по­­літика Європейського Союзу. К., 2003.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю