Конструкційні матеріали
КОНСТРУКЦІ́ЙНІ МАТЕРІА́ЛИ — матеріали, з яких виготовляють конструкції, що витримують експлуатаційне навантаження (деталі машин, механізмів, транспортних засобів, енергетичні та інші споруди тощо). Розрізняють К. м. метал., неметал. та композиційні (див. Композиційні матеріали). Найпоширенішими метал. К. м. є сталі. Крім того, використовують чавуни, сплави алюмінію, берилію, вольфраму, магнію, міді, титану, хрому тощо. До неметал. К. м. належать бетон, вогнетривкі матеріали (шамотні, динасові, магнезитні та ін.; див. Вогнетривких матеріалів промисловість), гіпс, гума, деревина, кераміка, пластичні маси, скло (кварцове, органічне та силікатне) та ін. К. м. поділяють: за технол. ознакою — на одержувані деформуванням — прокаткою, пресуванням, штампуванням тощо і на такі, що їх виготовляють, напр., литтям, зварюванням, клепанням, спіканням, склеюванням; за умовами експлуатації — на застосовувані при нормал., низьких (кріоген.) і високих т-рах (напр., жаростійкі сплави, жаростійкий бетон), на корозієстійкі матеріали (див. Корозієстійкі сплави і матеріали), матеріали, стійкі до зношування тощо. К. м. розрізняють також за структурою (напр., сталі аустенітні, феритні), за типом зміцнення — загартовувані, поліпшувані, дисперснозміцнені (з тугоплав. дисперс. частинками), старіючі тощо, за показниками міцності (напр., високоміцна сталь, високоміц. чавун). Визначал. показниками якості К. м. (на відміну від ін. тех. матеріалів — оптич., ізоляц., лакофарб., абразив. тощо) є їхні мех. властивості: конструкц. міцність, вогнестійкість, вʼязкість, жароміцність, корозійна стійкість та ін. Пластичність метал. К. м. підвищують терміч. обробкою, вдаються до відпочинку кристалів. К. м. найширше застосовують у машинобудуванні, буд-ві, ядер. техніці.
Рекомендована література
Завантажити статтю
