Конструкційні матеріали
КОНСТРУКЦІ́ЙНІ МАТЕРІА́ЛИ — матеріали, з яких виготовляють конструкції, що витримують експлуатаційне навантаження (деталі машин, механізмів, транспортних засобів, енергетичні та інші споруди тощо). Розрізняють К. м. металеві, неметалеві та композиційні (див. Композиційні матеріали). Найпоширенішими металевими К. м. є сталі. Крім того, використовують чавуни, сплави алюмінію, берилію, вольфраму, магнію, міді, титану, хрому тощо. До неметалевих К. м. належать бетон, вогнетривкі матеріали (шамотні, динасові, магнезитні та ін.; див. Вогнетривких матеріалів промисловість), гіпс, гума, деревина, кераміка, пластичні маси, скло (кварцове, органічне та силікатне) та ін. К. м. поділяють: за технологічною ознакою — на одержувані деформуванням — прокаткою, пресуванням, штампуванням тощо і на такі, що їх виготовляють, наприклад, литтям, зварюванням, клепанням, спіканням, склеюванням; за умовами експлуатації — на застосовувані при нормальних, низьких (кріогенних) і високих температурах (наприклад, жаростійкі сплави, жаростійкий бетон), на корозієстійкі матеріали (див. Корозієстійкі сплави і матеріали), матеріали, стійкі до зношування тощо. К. м. розрізняють також за структурою (наприклад, сталі аустенітні, феритні), за типом зміцнення — загартовувані, поліпшувані, дисперснозміцнені (з тугоплавкими дисперсними частинками), старіючі тощо, за показниками міцності (наприклад, високоміцна сталь, високоміцний чавун). Визначальні показниками якості К. м. (на відміну від інших технічних матеріалів — оптичних, ізоляційних, лакофарбових, абразивних тощо) є їхні механічні властивості: конструкційні міцність, вогнестійкість, вʼязкість, жароміцність, корозійна стійкість та ін. Пластичність металевих К. м. підвищують термічною обробкою, вдаються до відпочинку кристалів. К. м. найширше застосовують у машинобудуванні, будівництві, ядерній техніці.