Коростенський район
КО́РОСТЕНСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться у північній частині Житомирської області. Межує з Ємільчин., Лугин., Овруц., Народиц., Малин. і Володарсько-Волин. р-нами Житомир. обл. Утвор. 1923. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до грудня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 9 липня 1955 у с. Сушки відбувся остан. бій вояків УПА проти військ НКВС на Житомирщині, який тривав майже 10 год. На честь загиблих сотника Романа (В. Кудря) та вояка Лиса (О. Усач) встановлено памʼят. знак. Площа 1,7 тис. км2. Насел. 34 030 осіб (2001, складає 79,9 % до 1989), переважно українці. У складі р-ну — 108 сільс. насел. пунктів. Райцентр — місто обл. значення Коростень. Лежить у межах Поліської низовини. Поверхня — низовинна моренно-зандр. рівнина з чергуванням горбистих, горбисто-хвилястих і плоских ділянок. Є останці кристаліч. порід, оди, ками. Мінерал.-сировин. потенціал представлений понад як 30-ти родовищами корис. копалин, зокрема декор.-облицюв. каменю, буд. піску. Розвідані поклади гранітів і лабрадоритів становлять 37 % запасів Житомир. обл. Осн. річки: Уж та Ірша (бас. Дніпра). Ґрунти переважно дерново-підзолисті. Пл. земель лісогосп. призначення 55,5 тис. га. Осн. породи: дуб, сосна, граб, липа, осика, береза, вільха. Обʼєкти природно-заповід. фонду: заказники Забране (ліс.), Барвенкове, Щабель (обидва — заг.-зоол.), Волосне, Мисловичі, Сукачове, Чорний Мох (усі — гідрол.), дендрол. парк Еліта, памʼятка садово-парк. мистецтва Ушомир. парк (усі — місц. значення). Довжина автомоб. доріг заг.-держ. значення 132 км, місц. значення з твердим покриттям — 440 км. Гол. підприємства: Бехів. граніт. карʼєр (с. Бехи), Омелянів. граніт. карʼєр (с. Горщик), Ушиц. комбінат буд. матеріалів (с. Гулянка), Бехів. спецкарʼєр (с. Михайлівка), Ушомир. хлібозавод (с. Ушомир), транснац. корпорація «Граніт» (с. Щорсівка); Щорсів. граніт. карʼєр (с. Поліське); відокремлений структур. підрозділ Бехів. карʼєроуправління (с-ще Сокорики); Коростен. лісомислив. госп-во. С. госп-во у рад. період спеціалізувалося на рослинництві зерново-льонарсько-картопляр. і тваринництві мʼясо-молоч. напрямів. У с. Грозине 1976–96 функціонував Інститут с. господарства Полісся УААН (до 1992 — НДІ нечорнозем. зони УРСР; переведений у Житомир), 1996–2005 — Дослідна станція відродження земель радіац. зони УААН. Обʼєктивні та субʼєктивні причини призвели майже до повної ліквідації виробництва хмелю, льону, картоплі на с.-г. підприємствах. Осн. галуззю тваринництва є скотарство молоч. напряму. Пл. с.-г. угідь 84,47 тис. га, з них орних земель — 34,7 тис. га, багаторіч. насаджень — 1,3 тис. га, сіножатей — 9,1 тис. га, пасовищ — 11,7 тис. га. У К. р. — 43 заг.-осв. навч. заклади, з них 8 — початкових, 17 — непов. серед., 18 — серед. шкіл, 9 дошкіл. закладів; рай. Будинок культури, 22 сільс. Будинки культури, 42 клуби, рай. б-ки для дорослих і дітей, 44 сільс. б-ки, Грозин. дит. муз. школа; 5 дільнич. лікарень, центр. рай. лікарня, 6 лікар. амбулаторій, 52 фельдшер. і 4 фельдшер.-акушер. пункти. Виходить г. «Древлянський край».
При школах сіл Лісівщина, Стремигород, Поліське та Грозине діють істор.-краєзнавчі музеї. У р-ні — 129 колективів худож. самодіяльності. Жін. вокал. групі «Криниченьки» рай. Будинку культури та хорам сіл Ушомир і Васьковичі присвоєно звання «народний». Функціонують 14 спорт. залів, 18 футбол. полів, 30 спорт. майданчиків. Діють реліг. громади УПЦ МП, УПЦ КП, РКЦ, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, християн віри євангельської, євангелістів християн-баптистів. Під охороною держави — 172 памʼятки історії, культури та археології. Памʼятки архітектури: Свято-Микол. церква (1772) та дзвіниця (19 ст.) у с. Межирічка (нац. значення), костел. комплекс у с. Пугачівка (1-а чв. 18 ст.), церква св. великомученика Дмитра у с. Щорсівка (1776; обидві — місц. значення). Серед видат. уродженців — економіст, Герой України В. Матвієнко (с. Білка); геолог, палеонтолог В. Амалицький (с. Старики), біохімік І. Бронштейн (с. Лісівщина), фізіолог П. Харченко (с. Сушки), фізик В. Стащук (с. Новаки), гірн. інж.-геодезист В. Сидоренко, педагог А. Касперський (с. Злобичі), історик М. Матвійчук (с. Ушиця), мовознавець В. Мойсієнко (с. Мелені), лікар-терапевт В. Виговський (с. Вигів), лікар-хірург А. Доміняк (с. Мелені), лікар-стоматолог С. Дорошенко (с. Ушомир), провізор В. Петренко (с. Злобичі), лікар-невролог Я. Пішель (с. Мала Зубівщина), вет. лікар О. Сергієнко (с. Дідковичі), фахівець у галузі економіки с. господарства Є. Ходаківський (с. Купеч); прозаїк П. Клименко (с. Хотинівка), поет, перекладач, літературознавець М. Литвинець (с. Ришавка), етнограф В. Скуратівський (с. Великий Ліс); майстриня декор.-ужитк. мистецтва, художниця, поетеса З. Кульчицька (с. Ришавка), художник Л. Павленко (с. Бондарівка), художник, засл. діяч мистецтв України В. Сингаївський (с. Шатрище), скульптор А. Футерман (с. Бехи); диригент, засл. арт. України В. Ґданський (с. Кожухівка), диригент, композитор, засл. діяч мистецтв України М. Васянович (с. Мелені), піаніст, композитор, музикознавець О. Вієльгорський (с. Злобичі); церк. діяч УПЦ МП Віссаріон (В. Стретович; с. Полянка); військ. діяч, Герой Радянського Союзу П. Жмаченко (с. Поліське). У с. Вигів було родове гніздо укр. шляхет. роду Виговських, з якого походить гетьман І. Виговський (встановлено памʼятник). Побл. с. Білошиця (нині Щорсівка) 30 серпня 1919 загинув командир 44-ї стрілец. дивізії Червоної армії М. Щорс.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Населені пункти 
