Коростенський район

КО́РОСТЕНСЬКИЙ РАЙО́Н  — район, що знаходиться у північній частині Житомирської об­­ласті. Межує з Ємільчин., Лугин., Овруц., Народиц., Малин. і Володарсько-Волин. р-нами Житомир. обл. Утвор. 1923. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до грудня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 9 лип­­ня 1955 у с. Сушки відбувся остан. бій вояків УПА проти військ НКВС на Житомирщині, який тривав майже 10 год. На честь загиблих сотника Романа (В. Куд­­ря) та вояка Лиса (О. Усач) встановлено пам’ят. знак. Площа 1,7 тис. км². Насел. 34 030 осіб (2001, складає 79,9 % до 1989), переважно українці. У складі р-ну — 108 сільс. насел. пунктів. Райцентр — місто обл. значення Коростень. Лежить у межах По­­ліської низовини. Поверхня — низовинна моренно-зандр. рівнина з чергуванням горбистих, горбисто-хвилястих і плоских ділянок. Є останці кристаліч. порід, оди, ками. Мінерал.-сировин. потенціал представлений понад як 30-ти родовищами корис. копалин, зокрема декор.-облицюв. каменю, буд. піску. Розвідані поклади гранітів і лабрадоритів становлять 37 % запасів Житомир. обл. Осн. річки: Уж та Ірша (бас. Дніпра). Ґрунти переважно дерново-підзолисті. Пл. земель лісогосп. призначення 55,5 тис. га. Осн. породи: дуб, сосна, граб, липа, осика, береза, вільха. Об’єкти природно-заповід. фонду: заказники Забране (ліс.), Барвенкове, Щабель (обидва — заг.-зоол.), Волосне, Мисловичі, Сукачове, Чор­­ний Мох (усі — гідрол.), дендрол. парк Еліта, пам’ятка са­­до­­во-парк. мистецтва Ушомир. парк (усі — місц. значення). Довжина автомоб. доріг заг.-держ. значення 132 км, місц. значення з твердим покриттям — 440 км. Гол. підприємства: Бехів. граніт. кар’єр (с. Бехи), Омелянів. граніт. кар’єр (с. Горщик), Ушиц. комбінат буд. матеріалів (с. Гулянка), Бехів. спецкар’єр (с. Михайлівка), Ушо­мир. хлібозавод (с. Ушомир), транснац. корпорація «Граніт» (с. Щор­­сівка); Щорсів. граніт. кар’єр (с. Поліське); відокремлений структур. підрозділ Бехів. кар’є­­роуправління (с-ще Со­­ко­ри­ки); Коростен. лісомислив. госп-во. С. госп-во у рад. період спеціалізувалося на рослинництві зер­­ново-льонарсько-кар­то­пляр. і тваринництві м’ясо-мо­лоч. напрямів. У с. Грозине 1976–96 функціонував Інститут с. господарства По­­лісся УААН (до 1992 — НДІ нечорнозем. зони УРСР; переведений у Житомир), 1996–2005 — Дослідна станція відродження земель радіац. зони УААН. Об’єктивні та суб’єктивні причини призвели майже до пов­­ної ліквідації виробництва хмелю, льо­­ну, картоплі на с.-г. підприємствах. Осн. галуззю тваринництва є скотарство молоч. напряму. Пл. с.-г. угідь 84,47 тис. га, з них орних земель — 34,7 тис. га, ба­­гаторіч. насаджень — 1,3 тис. га, сіножатей — 9,1 тис. га, пасовищ — 11,7 тис. га. У К. р. — 43 заг.-осв. навч. заклади, з них 8 — початкових, 17 — непов. серед., 18 — серед. шкіл, 9 дошкіл. закладів; рай. Будинок культури, 22 сільс. Будинки культури, 42 клуби, рай. б-ки для дорослих і дітей, 44 сільс. б-ки, Грозин. дит. муз. школа; 5 дільнич. лікарень, центр. рай. лікарня, 6 лікар. амбулаторій, 52 фельдшер. і 4 фельдшер.-акушер. пункти. Виходить г. «Древлянський край».

При школах сіл Лісівщина, Стре­­мигород, Поліське та Грозине діють істор.-крає­знавчі музеї. У р-ні — 129 колективів худож. самодіяльності. Жін. вокал. групі «Криниченьки» рай. Будинку культури та хорам сіл Ушомир і Васьковичі присвоєно звання «народний». Функціонують 14 спорт. залів, 18 футбол. полів, 30 спорт. майданчиків. Діють реліг. громади УПЦ МП, УПЦ КП, РКЦ, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, християн віри єван­­гельської, євангелістів християн-баптистів. Під охороною держа­­ви — 172 пам’ятки історії, культу­­ри та археології. Пам’ятки архітектури: Свято-Микол. церква (1772) та дзвіниця (19 ст.) у с. Межирічка (нац. значення), костел. комплекс у с. Пугачівка (1-а чв. 18 ст.), церква св. великомученика Дмит­­ра у с. Щорсівка (1776; обидві — місц. значення). Серед видат. уродженців — економіст, Герой України В. Матвієнко (с. Білка); геолог, палеонтолог В. Амалицький (с. Старики), біо­­хімік І. Бронштейн (с. Лісівщина), фізіолог П. Харченко (с. Сушки), фізик В. Стащук (с. Новаки), гірн. інж.-геодезист В. Сидоренко, педагог А. Касперський (с. Злобичі), історик М. Матвійчук (с. Ушиця), мовознавець В. Мойсієнко (с. Мелені), лікар-терапевт В. Виговський (с. Вигів), лікар-хірург А. Доміняк (с. Мелені), лікар-стоматолог С. Дорошенко (с. Ушомир), про­­візор В. Петренко (с. Злобичі), лікар-невролог Я. Пішель (с. Ма­­ла Зубівщина), вет. лікар О. Сер­­гієнко (с. Дідковичі), фахівець у галузі економіки с. господарства Є. Ходаківський (с. Купеч); прозаїк П. Клименко (с. Хотинівка), поет, перекладач, літературо­­знавець М. Литвинець (с. Ришавка), етнограф В. Скуратівсь­­кий (с. Великий Ліс); майстриня декор.-ужитк. мистецтва, художниця, поетеса З. Кульчицька (с. Ришавка), художник Л. Павленко (с. Бондарівка), художник, засл. діяч мистецтв України В. Син­­гаївський (с. Шатрище), скульп­тор А. Футерман (с. Бехи); диригент, засл. арт. України В. Ґдан­­ський (с. Кожухівка), диригент, композитор, засл. діяч мистецтв України М. Васянович (с. Мелені), піаніст, композитор, музикознавець О. Вієльгорський (с. Злобичі); церк. діяч УПЦ МП Віссаріон (В. Стретович; с. Полянка); військ. діяч, Герой Радянського Союзу П. Жмаченко (с. Поліське). У с. Вигів було родове гніздо укр. шляхет. роду Виговських, з якого походить гетьман І. Виговський (встановлено пам’ят­­ник). Побл. с. Білошиця (нині Щорсівка) 30 серпня 1919 загинув командир 44-ї стрілец. дивізії Червоної армії М. Щорс.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю