КО́РОСТЕНСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­нічній частині Житомирської об­­ласті. Межує з Ємільчинським, Лугинським, Овруцьким, Народицьким, Малинським і Володарсько-Волинським ра­йонами Житомирської обл. Утворився 1923. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталінських ре­пресій. Від серпня 1941 до грудня 1943 — під німецько-фашистською окупацією. 9 липня 1955 у с. Сушки від­бувся остан­ній бій вояків УПА проти військ НКВС на Житомирщині, який тривав майже 10 год. На честь загиблих сотника Романа (В. Куд­­ря) та вояка Лиса (О. Усач) встановлено памʼятний знак. Площа 1,7 тис. км2. Населе­н­ня 34 030 осіб (2001, складає 79,9 % до 1989), пере­важно українці. У складі ра­йону — 108 сільських населених пунктів. Райцентр — місто обласного значе­н­ня Коростень. Лежить у межах По­­ліської низовини. Поверх­ня — низовин­на морен­но-зандрова рівнина з чергува­н­ням горбистих, горбисто-хвилястих і плоских ділянок. Є останці кри­сталічних порід, оди, ками. Мінерально-сировин­ний потенціал пред­ставлений понад як 30-ти родовищами корисних копалин, зокрема декоративно-облицювального каменю, будівельного піску. Роз­ві­дані поклади гранітів і лабрадоритів становлять 37 % запасів Житомирської області. Основні річки: Уж та Ірша (басейн Дніпра). Ґрунти пере­важно дерново-підзолисті. Площа земель лісогосподарського при­значе­н­ня 55,5 тис. га. Основні породи: дуб, сосна, граб, липа, осика, береза, вільха. Обʼєкти природно-заповід­ного фонду: заказники За­бране (ліс.), Барвенкове, Щабель (обидва — загальнозоологічні), Волосне, Мисловичі, Сукачове, Чор­­ний Мох (усі — гідрологічні), дендрологічний парк Еліта, памʼятка са­­до­­во-паркового мистецтва Ушомирський парк (усі — місцевого значе­н­ня). Довжина автомобільних доріг загальнодержавного значе­н­ня 132 км, місцевого значе­н­ня з твердим покри­т­тям — 440 км. Головні під­приємства: Бехівський гранітний карʼєр (с. Бехи), Омелянівський гранітний карʼєр (с. Горщик), Ушицький комбінат будівельних матеріалів (с. Гулянка), Бехівський спецкарʼєр (с. Михайлівка), Ушо­мирський хлібозавод (с. Ушомир), транс­національна корпорація «Граніт» (с. Щор­­сівка); Щорсівський гранітний карʼєр (с. Поліське); від­окремлений структурний під­роз­діл Бехівського карʼє­­ро­управлі­н­ня (с-ще Со­­ко­ри­ки); Коростенське лісомисливське господарство. Сільське господарство у радянський період спеціалізувалося на рослин­ництві зер­­ново-льонарсько-картоплярському і тварин­ництві мʼясо-молочного напрямів. У с. Грозине 1976–96 функціонував Ін­ститут сільського господарства По­­ліс­ся УААН (до 1992 — НДІ нечорноземної зони УРСР; пере­ведений у Житомир), 1996–2005 — Дослідна станція від­родже­н­ня земель радіаційної зони УААН. Обʼєктивні та субʼєктивні причини при­звели майже до повної ліквідації виробництва хмелю, льо­­ну, картоплі на сільськогосподарських під­приємствах. Основною галуз­зю тварин­ництва є скотарство молочного напряму. Площа сільськогосподарських угідь 84,47 тис. га, з них орних земель — 34,7 тис. га, ба­­гаторічних насаджень — 1,3 тис. га, сіножатей — 9,1 тис. га, пасовищ — 11,7 тис. га. У К. р. — 43 загальноосвітні на­вчальні заклади, з них 8 — початкових, 17 — неповних середніх, 18 — середніх шкіл, 9 до­шкільних закладів; ра­йон­ний Будинок культури, 22 сільські Будинки культури, 42 клуби, ра­йон­ні бібліотеки для дорослих і дітей, 44 сільські бібліотеки, Грозинська дитяча музична школа; 5 дільничних лікарень, центральна ра­йон­на лікарня, 6 лікарських амбулаторій, 52 фельдшерські і 4 фельдшерсько-акушерські пункти. Виходить газета «Древлянський край».

При школах сіл Лісівщина, Стре­­мигород, Поліське та Грозине діють історико-крає­­знавчі музеї. У ра­йоні — 129 колективів художньої самодіяльності. Жіночій вокальній групі «Криниченьки» ра­йон­ного Будинку культури та хорам сіл Ушомир і Васьковичі присвоєно зва­н­ня «народний». Функціонують 14 спортивних залів, 18 футбольних полів, 30 спортивних май­данчиків. Діють релігійні громади УПЦ МП, УПЦ КП, РКЦ, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, християн віри єван­­гельської, євангелістів християн-баптистів. Під охороною держа­­ви — 172 памʼятки історії, культу­­ри та археології. Памʼятки архітектури: Свято-Миколаївська церква (1772) та дзвіниця (19 ст.) у с. Межирічка (національного значе­н­ня), костельний комплекс у с. Пугачівка (1-а чверть 18 ст.), церква св. великомученика Дмит­­ра у с. Щорсівка (1776; обидві — місцевого значе­н­ня). Серед видатних уродженців — економіст, Герой України В. Матвієнко (с. Білка); геолог, палеонтолог В. Амалицький (с. Старики), біо­­­хімік І. Бронштейн (с. Лісівщина), фізіолог П. Харченко (с. Сушки), фізик В. Стащук (с. Новаки), гірський інженер-геодезист В. Сидоренко, педагог А. Касперський (с. Злобичі), історик М. Матвійчук (с. Ушиця), мово­знавець В. Мойсієнко (с. Мелені), лікар-терапевт В. Виговський (с. Вигів), лікар-хірург А. Доміняк (с. Мелені), лікар-стоматолог С. Дорошенко (с. Ушомир), про­­візор В. Петренко (с. Злобичі), лікар-невролог Я. Пішель (с. Ма­­ла Зубівщина), ветеринарний лікар О. Сер­­гієнко (с. Дідковичі), фахівець у галузі економіки сільського господарства Є. Ходаківський (с. Купеч); прозаїк П. Клименко (с. Хотинівка), поет, пере­кладач, літературо­­­знавець М. Литвинець (с. Ришавка), етно­граф В. Скуратівсь­­кий (с. Великий Ліс); майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, художниця, поетеса З. Кульчицька (с. Ришавка), художник Л. Павленко (с. Бондарівка), художник, заслужений діяч мистецтв України В. Син­­гаївський (с. Шатрище), скульп­тор А. Футерман (с. Бехи); диригент, заслужений артист України В. Ґдан­­ський (с. Кожухівка), диригент, композитор, заслужений діяч мистецтв України М. Васянович (с. Мелені), піаніст, композитор, музико­знавець О. Вієльгорський (с. Злобичі); церковний діяч УПЦ МП Віссаріон (В. Стретович; с. Полянка); військовий діяч, Герой Радянського Союзу П. Жмаченко (с. Поліське). У с. Вигів було родове гніздо українського шляхетського роду Виговських, з якого походить геть­ман І. Виговський (встановлено памʼят­­ник). По­близу с. Білошиця (нині Щорсівка) 30 серпня 1919 загинув командир 44-ї стрілецької дивізії Червоної армії М. Щорс.