КОРЧА́К-ГОРОДИ́СЬКИЙ Орест-Іван (15. 07. 1918, м. Ста­­ніслав, нині Івано-Франківськ — 30. 03. 2014, м. Чикаґо, штат Іл­лінойс, США) — громадський діяч, публіцист. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. 1928 закінчив у Станіславі народну школу імені М. Шашкевича, 1937 — гімназію. Брав активну участь у діяльності «Студентської громади», «Сокола», «Просвіти». 1939 заарештований польською владою, звільнений з початком другої світової війни. Від­тоді вчителював на Лемківщині. 1941–43 — пере­кладач при німецькій армії в Україні. Вступив до Волинського легіону само­оборони, у його складі — до дивізії «Галичина». Після закінче­н­ня другої світової війни мешкав у таборі для пере­міщених осіб у м. Ріміні (Італія), видавав газету «Життя в таборі». 1950 здобув ступінь магістра історії в Українському вільному університеті (Мюнхен), у тому ж році ви­їхав до США. Спів­засновник і голова (1950–51) Братства колишніх вояків диві­­зії «Галичина», активний діяч «Пласту», член Союзу українських філателістів і нумізматів у США. Зібрав значну філателістичну колекцію (від­значена нагородами на багатьох ви­ставках), написав низку статей від­повід­ної тематики. Автор моно­графій «Іван Васильович Турчин — особистий приятель Президента Лінкольна» (Нью-Йорк, 1971), «Замість вигадок: Українська про­блематика в західних політико-дипломатичних джерелах» (Івано-Франківськ, 1994), мемуарів «Спогади з життя» (Львів, частина 1, 2000; частина 2, 2003). Брав участь у ви­дан­ні «Альманаху Станиславівської землі» (Нью-Йорк, 1975–85). Значну частину книг та інших матеріалів зі своєї колекції пере­дав до бібліотек Івано-Франківська, Львова та інших міст.