Колекція

КОЛЕ́КЦІЯ (від лат. collectio – збирання) – систематизоване, упорядковане зібрання найрізноманітніших однорідних предметів, що має широкий діапазон наукової, істо­­ричної, художньої, літературної, матеріальної цінності. В основі колекціонування – пізнання, реа­­лізація певного спектра інтересів. Колекціонування набуло роз­­витку в добу Відродження. Виділяють наук., навч., аматор. ко­­лекціонування. К. системати­­зують за певним принципом. У музей. практиці К. називають частину зібрання, виокремлену за тематикою, хронологією, сти­­лістикою, типологією тощо. Предметами К. можуть бути най­­різноманітніші артефакти: руко­­писи, книжки (див. Бібліофільс­т­­во), монети (див. Нумізматика), паперові гроші (див. Боністика), етикетки, пошт. марки, конверти, листівки (див. Філокартія), рослини (див. Гербарій), мінерали, медалі, значки (див. Фалеристика), мист. твори, ювелірні вироби, годинники, ґудзики, краватки, праски, посуд, зразки нар. етногр. і театр. одягу, твори реліг., ритуал. призначення, археол. пам’ятки, автомобілі, літаки, яхти тощо. Особливо виділяють­­ся К. творів культури та мистецтва, зокрема живопису, графіки, скульптури, порцеляни. Такі К. мають художню, духовну і мате­­ріал. цінність, яку визначають мистецтвознавці-експерти, му­­зейні фахівці, аукціони. Зібрання, створене конкрет. людиною, групою осіб або родиною, – цілісна, неподіл. константа, що складається з багатьох предметів (пам’яток). К. є наслідком колекціонування – цілеспрямов. актив. дослідн. діяльності. К. має виразно окреслений гуманітар. характер, оскільки переважна їх більшість відкрита для науковців та широкого загалу, є результатом копітких пошуків, вивчення, атрибутування, реставрації, консервації, систематизу­­вання, зберігання, публікації (цим К. принципово відрізняється від стихій. збирання). К. належить конкрет. власнику або його родині, спадкоємцям. Іноді вартіс­­ні К. передають на тимчасове чи постійне держ. зберігання. Рідкісні або цінні експонати потребують спец. умов захисту і зберігання, що забезпечують музеї, банки та ін.

Україна має вікові традиції колекціонування, імена колекціонерів закарбовані в історії нац. культури. Відомо, що Ярослав Мудрий збирав рукописні книж­­ки та ікони, створ. монахом Киє­­во-Печер. Свято-Успен. лаври Аліпієм. Колекціонування ікон від кін. 19 ст. мало спорадич. характер і зосереджувалося переважно на творах пізнішого часу, оскільки їх вважали па­­м’ятками вищої мист. вартості. Колекціонування у країні поширювалося у 19–20 ст. Київ стрім­­ко став культур. столицею з розвиненою системою музеїв. Серед гол. меценатів-колек­­ціо­­нерів – родини Терещенків і Ханенків. Їхні унікал. приватні К. стали основами Київ. музею рос. мистецтва і Музею мистецтв ім. Б. та В. Ханенків (Київ). У К. родини Терещенків – твори М. Врубеля (зокрема «Дівчинка на тлі персидського килима»; ескізи розписів Володимир. собору у Киє­­ві), М. Ґе, І. Шишкіна, І. Рєпіна, В. Васнецова та ін. У Музеї мистецтв ім. Б. та В. Ханенків зберігаються твори італ. ренесансу, «Інфанта Маргарита» Д. Веласкеса, «Натюрморт із млинком» Ф. Сурба­­рана, «Похорон монаха» А. Мань­­яско, візант. ікони, предмети ан­­тичності, італ. середньовіч. фаянс тощо. У Київ. музеї рос. мистецтва 1958 проведено масштабну виставку творів рос. художників 2-ї пол. 19 – поч. 20 ст. Експона­­ти надали 50 колекціонерів, зокрема І. Ангеницький, Л. Єруса­­лимський, Б. Маньковський, В. Слонімська, В. Собко, Д. Стра­­жеско, Г. Юра. Серед представ­­лених авторів – І. Айвазовський, О. Бенуа, І. Білібін, К. Богаєвсь­­кий, В. Борисов-Мусатов, В. Ве­­рещагін, С. Виноградов, О. Головін, Б. Григор’єв, С. Жуковський, К. Коровін, Б. Кустодієв, Є. Лансере, І. Левітан, В. Маковський, П. Малявін, М. Нестеров, В. Полєнов, М. Реріх, А. Рябушкін, М. Сапунов, М. Сар’ян, З. Се­­ребрякова, В. Сєров, К. Сомов, С. Судейкін, Л. Туржанський. До 1960-х рр. сформувалася К. із кращих творів К. Коровіна, передано полотна О. Бенуа, Б. Кус­­тодієва, М. Реріха, С. Шишка, Т. Яблонської та ін. Лікар Д. Сигалов заповів музею власну К. (бл. 400 полотен рос. художників кін. 19 – 1-ї третини 20 ст.); се­­ред шедеврів – «Шипшина» М. Врубеля, «Автопортрет» та «Оголена» З. Серебрякової, тво­­ри К. Петрова-Водкіна, О. Бенуа, К. Богаєвського, К. Коровіна, С. Судейкіна. О. Тульчинський почав збирати свою К. із творів А. Маневича («Симфонія весни»), К. Коровіна («Троянди на тлі затоки», подарував Київ. музею рос. мистецтва), Б. Кустодієва, М. Реріха, О. Бенуа, Т. Яблонської, С. Шишка. На поч. 20 ст. колекціонер із Херсонщи­­ни Я. Бутович володів унікал. К. картин, акварелей, малюнків (понад 2 тис.) із зображенням коней, що стало основою Музею конярства Моск. с.-г. академії. На основі К. укр. іконопису 14–16 ст. митрополит і меценат Андрей Шептицький 1905 заклав Церков. музей (від 1913 – Нац. музей у Львові, понад 4 тис. од. зберігання), якому О. Бачинська 1926 передала по­­над 1350 паспортизов. узорів та значну кількість зразків нар. одягу (найповніше у її К. представлено вишивки з Галичини та Буковини кін. 19 – перших десятиріч 20 ст.). В Одесі приватне колекціонування пов’язано з рухом шістдесятників. Набули популярності напівлегал. «квар­­тирні» виставки, організаторами яких були В. Асрієв, згодом Ф. Кохріхт (одес. школа нонкон­­формістів, зокрема Л. Ястреб, В. Маринюк, В. Басанець). А. Дим­­чук зібрав К. модерністів (Л. Яст­­реб, Ю. Єгоров, В. Хрущ, Ю. Ко­валенко, О. Ройтбурт та ін.). С. Верник захопився андеґраундом (В. Хрущ, В. Стрельников та ін.). У К. краєзнавця С. Лущика – твори М. Жука, К. Богаєвського, З. Серебрякової та ін. Фундам. К. творів одес. художників – у киянина В. Головльова; серед майстрів – О. Ацманчук («Дикий мед»), Г. Павлюк («Ранок»), Ю. Коваленко («Сон», «М. Гоголь у дорозі») та ін. Шедевром К. україніки, яку зібрали Т. та Ю. Максим’юки, є панно «Чорне та біле» М. Жука.

У формуванні наук. колекціонуван­­ня провідна роль належить музеям, більшість із них створ. на основі приват. К., зокрема Дніпроп. істор. музей ім. Д. Яворницького, Черніг. істор. музей ім. В. Тарновського, Бердян. ХМ ім. І. Бродського (Запоріз. обл.), Конотоп. краєзн. музей ім. О. Ла­­заревського (Сум. обл.), Сева­­стоп. ХМ ім. М. Крошицького, Іллічів. музей образотвор. мистецтв ім. О. Білого (Одес. обл.; подарував зразки рос. та укр. пор­­целяни). В Одесі 1989 відкрито перший у колиш. СРСР Муніцип. музей приват. К. ім. О. Блещунова, де представлено широкий пошук. діапазон у межах України та за кордоном, що відображає матеріал. і духовні фрагменти життя народів Сходу та Заходу, України; К. не розподілено між профіл. музеями, а збережено цілісно. У Нац. музеї історії України (Київ) зберігається К. графіки 18–19 ст. із зібрання П. Потоцького. На основі К. укр. нар. мистецтва, влас. творів І. Гончара, українозн. б-ки створ. Нац. центр нар. культури «Музей І. Гончара» (Київ). К. укр. художника, мистецтвознавця і педагога Є. Сагайдачного – у фонді Косів. музею нар. мистецтва та побуту Гуцульщини. У зібран­­ні А. В’юника – бл. 30 тис., у Я. Бердичевського – бл. 20 тис. екслібрисів. У зібранні В. Вітрука – бл. 8 тис. екслібрисів; понад 20 тис. творів станк. графіки львів. і київ. художників; живопис В. Кричевського, О. Кури­­ласа, В. Манастирського, І. Тру­­ша, О. Новаківського, М. Самокиша, О. Сорохтея, К. Устияновича; вироби з дерева, шкіри, худож. металів, тканина, жін. прикраси, кераміка тощо. Деякі твори з його К. зберігаються у МЕХП (Львів), Нац. музеї Т. Шев­­ченка (Київ). Найбільшою К. шев­­ченкіани володів В. Тарновський (758 експонатів, з них – 34 руко­­писи два альбоми з малюнками та записами поета, 324 його кар­­тини й малюнки), яку 1897 пере­­дав Черніг. земству, у 1930 і рр. шевченкіана налічувала 516 рукописів і маляр. творів, ілюстра­­ції, архівні матеріали (зараз у Черніг. істор. музеї ім. В. Тарнов­­ського). Оригін. мист. твори й ру­­кописи Т. Шевченка зберігалися у Є. Рейтерна, М. Костомарова, П. Шлейфера, Г. Вашкевича, М. Лазаревського, В. Кочубея, М. Закревської, М. Садовського та ін. Саме колекйіонування вря­­тувало шевченків. матеріали від розкрадання й нищення. Виявленням рукопис. і маляр. спадщини поета у приват. К. займав­­ся Ін т Т. Шевченка. Колекціонери і нині збирають видання поета та матеріали про нього (Ю. Ме­­женко та ін.), листівки (М. Забо­­чень, В. Яцюк), марки (Б. Джавала, Л. Пиріг), ювіл. значки, ме­­далі, екслібриси, плакати (А. В’ю­­ник, П. Нестеренко, В. Яцюк) з метою увічнення пам’яті Т. Шев­­ченка.

Одну з найбагатших в Україні К. ікон на склі, пам’яток нар. культури зібрав І. Гречко. Зібрання Д. Гнатюка орієнтоване на класичне укр. мистецтво (творчість С. Васильківського, І. Труша та ін.). Ю. Івакін зібрав К. укр. та рос. авангард. живопису поч. 20 ст. (твори Ю. Аненкова, І. Машкова, Р. Фалька, О. Волкова, Б. Гри­­гор’єва та ін.). У зібранні І. Диченка укр. авангард представлений унікал. творами К. Малевича, О. Богомазова, В. Пальмо­­ва, Л. Лозовського, В. Єрмилова, О. Павленко, О. Тиш­­лера, В. Меллера, А. Петрицького, О. Хвостенка-Хвостова та ін. У Кіровограді в краєзн. музеї та Наук. б-ці ім. Д. Чижев­­ського зберігається зібрання О. Ільїна (пам’ятки археології, ікони, живопис, скульптура, гра­­фіка, вироби зі срібла, порцеля­­ни, пред­­мети побуту, техніки). У зібранні П. Корпанюка – гуцул. різьблені скрині та столи поч. 18 ст. – 1930-х рр., 600 гуцул. листівок кін. 19 – поч. 20 ст. У зібранні О. Фельдмана – образотворча юдаїка, декор.-ужитк. мистецтво Сходу. Значну К. домаш. ікон зібрала О. Богомолець. В обл. центрах України чимало коштов. приват. К. Напр., колек­­ціонер із Луцька Л. Гіттік зібрав твори О. Саврасова, І. Левітана, І. Рєпіна, К. Коровіна, Р. Фалька, П. Кончаловського. У фондах му­­зею «Духовні скарби України», відкритого 2003 у Києві коштом мецената й колекціонера І. Пономарчука, – бл. 400 раритетів укр. іконопис. малярства. При НТШ у Львові 2003 засн. Інститут колекціонерства укр. мист. па­­м’яток (дир. – І. Завалій); серед співроб. – Т. і Р. Лозинські, О. Романів-Тріска, Л. Яремчук, Р. Петрук, Я. Лемик; учасники проектів – Е. Димшиць, А. Цибко, О. Молодий, І. Гринів, М. Білоусов та ін. Інститут видав альбоми «Українські колекціонери. Іван Гречко» (2006), «Народна ікона на склі», «Гуцульські та покутські свічники-трійці» (обидва – 2008), «Дерев’яна скульпту­­ра Галичини ХVІІ–ХІХ ст.» (2010), «Гуцульські художні вироби з металу кін. ХVІІІ – поч. ХХ століть» (2011), «Анатоль Петрицький. Театральні строї та декора­­ції» (усі – Львів), «Мальована кераміка Ко­­сова і Пістиня ХІХ – поч. ХХ століть», «Царські врата укра­­їнсь­­ких іконостасів» (усі – 2012), «Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придні­­стров’я» (2013; усі – Львів; Київ) та ін. Колекціонування – популяр. вид інвестицій. В Україні воно є мод­­ною справою серед олігархів та політиків, що засвідчує рівень їхніх статків. За оцінками експертів, в Україні є бл. 40 приват. зібрань творів образотвор. мистецтва, вартість яких оцінено у мільйони дол. США. З огляду на проблеми збереження деякі власники неохоче виставляють К., тому їх описано й атрибутова­­но досить слабко; саме у при­­ват. К. зосереджено й найбільше підробок. Укр. мистецтво пред­­ставлено також у зарубіж. К., де переважає авангард 20 ст.; серед персоналій – В. Єрмилов, О. Богомазов. Відомі зібрання Н. Курнікової, В. Дудакова, С. Григор’янца, Ж. Маркаде, А. Накова, М. Лєвра та ін. У зібранні К. Григоришина відчут. укр. профіль (твори В. Чекригіна, В. Єрмилова, О. Богомазова). Унікальність зібрання В. Семчи­­шина – у поєднанні шедеврів митців італ. Відродження, європ. класиків 16–18 ст. із творами укр. художників-емігрантів у знач. кількості (О. Архипенко, В. Хмелюк, О. Грищенко та ін.). А. Вир­­ста придбав і популяризу­­вав пер­­шорядні твори О. Грищенка, В. Хмелюка, О. Архипенка, М. Ан­­дрієнка-Не­­читай­­ла. Ю. Максим­­чук збирав марки; уклав каталоги з філателії, зокрема «Каталог українських недержавних марок» (Ульм, 1950), «Бібліографічний показник української філателії, гербових марок і банкнотів» (1958; 1965), «Каталог чужинних марок з українською тематикою» (1962; усі – Чикаґо). У США С. Максим’юк колек­­ціонував укр. платівки. У його колекції – понад 500 стрічок на котушках і касетах із записами укр. концертів, конф., інтерв’ю з поетами, істориками, літераторами, із заявами визнач. українців та чужинців про Україну. Старовинні платівки збирав також киянин С. Оголівець. Унікал. фалерист. К. періоду визв. змагань українців, зброї та одност­­роїв (вважається однією з найбільших у світі) передав Ю. Л. Сас-Подлуський Укр. нац. музею у Чикаґо, де відкрито постійно ді­­ючі експозиції «Україна – козацька держава» та «Збройна боротьба за незалежність України». В основі його зібрання – від­­знаки УСС (належала його роди­­чеві, підхорунжому УСС М. Тал­­пашеві). 1963 експозицію «Народи у бою проти комунізму» (представлено укр. нагороди, шапкові відзнаки та кокарди, відзнаки укр. комбатант. організацій) відзначено великою золотою медаллю. Ю. Л. Сас-Подлусь­­кий у циклі статей англ. мовою для амер. ж. «The medal collector» уперше подав вичерпну інформацію про нагороди, описав най­­важливіші події визв. боротьби. Дж. Баттервік колекціонує графіку та живопис О. Богомазова. М. Лобанов-Ростовський збага­­тив свою унікал. К. сценографії творами художників теат­­ру шко­­ли О. Екстер – В. Меллера, А. Пет­­рицького, О. Хвос­­тенка-Хвос­това, П. Челіщева та ін. Куратор виставок і колекціонер карт з укр. землями Б. Кордан збирає також зразки канад. мистецтва. Член укр. громади м. Ед­­монтон (Канада) О. Талпаш та Х. і Л. Дмитруки 2013 подарували Альберт. університету власні колекції карт Сх. і Центр. Європи 17–18 ст.

Літ.: Сластион О. Ю. К Шев­чен­ков­­ской коллекции // КС. 1899. № 9; Коци­евский А. О коллекциях и коллекционерах: Одес. собиратели и анти­­квары. О., 1995; Ковалинский В. Меценаты Киева. К., 1998; Бабаева Э. А. Наши коллекционеры. Поиски и находки. К., 2000; Ukraine un­­der Western Eyes: The Bohdan and Neo­­nila Krawciw Ucrainica Map Collection. Cambridge, 2009; Сау­­ленко Л. Ее си­­ятельство кол­­лекция, его величество музей. О., 2012; Тарас Шев­­ченко. Мозаїка цілості: Ката­­лог вистав­­ки шевченкіани зі збірки В. Яцюка. К., 2012; Панькова С. Ки­­їв­­ські приватні книгозбірні М. Гру­­шев­­ського: історії та долі // ПУ. 2013. № 10; Гелитович М. Роль митрополита Анд­­рея Шептицького у збереженні укра­­їнсь­­кого іконопису // Там само. № 12; Завалій І. Інститут ко­­лекціонерства укра­­їнських мистецьких пам’яток при Нау­­ковому товаристві ім. Шевченка // Вісн. НТШ. 2013. Ч. 50.

І. С. Диченко

Рекомендована література

1. Сластион О. Ю. К Шев­чен­ков­­ской коллекции // КС. 1899. № 9;
   Google Scholar Internet
2. Коци­евский А. О коллекциях и коллекционерах: Одес. собиратели и анти­­квары. О., 1995;
   Google Scholar Internet
3. Ковалинский В. Меценаты Киева. К., 1998;
   Google Scholar Internet
4. Бабаева Э. А. Наши коллекционеры. Поиски и находки. К., 2000;
   Google Scholar Internet
5. Ukraine un­­der Western Eyes: The Bohdan and Neo­­nila Krawciw Ucrainica Map Collection. Cambridge, 2009;
   Google Scholar Internet
6. Сау­­ленко Л. Ее си­­ятельство кол­­лекция, его величество музей. О., 2012;
   Google Scholar Internet
7. Тарас Шев­­ченко. Мозаїка цілості: Ката­­лог вистав­­ки шевченкіани зі збірки В. Яцюка. К., 2012;
   Google Scholar Internet
8. Панькова С. Ки­­їв­­ські приватні книгозбірні М. Гру­­шев­­ського: історії та долі // ПУ. 2013. № 10;
   Google Scholar Internet
9. Гелитович М. Роль митрополита Анд­­рея Шептицького у збереженні укра­­їнсь­­кого іконопису // Там само. № 12;
   Google Scholar Internet
10. Завалій І. Інститут ко­­лекціонерства укра­­їнських мистецьких пам’яток при Нау­­ковому товаристві ім. Шевченка // Вісн. НТШ. 2013. Ч. 50.
    Google Scholar Internet

завантажити статтю