Колекція

КОЛЕ́КЦІЯ (від лат. collectio — збира­н­ня) — систематизоване, упорядковане зі­бра­н­ня найрізноманітніших однорідних предметів, що має широкий діапазон наукової, істо­­ричної, художньої, літературної, матеріальної цін­ності. В основі колекціонува­н­ня — пі­зна­н­ня, реа­­лізація певного спектра інтересів. Колекціонува­н­ня набуло роз­­­витку в добу Відродження. Виділяють наук., навч., аматор. ко­­лекціонува­н­ня. К. системати­­зують за певним принципом. У музей. практиці К. називають частину зі­бра­н­ня, ви­окремлену за тематикою, хронологією, сти­­лістикою, типологією тощо. Предметами К. можуть бути най­­різноманітніші артефакти: руко­­писи, книжки (див. Бібліофільс­т­­во), монети (див. Нумізматика), паперові гроші (див. Боністика), етикетки, пошт. марки, конверти, листівки (див. Філокартія), рослини (див. Гербарій), мінерали, медалі, значки (див. Фалеристика), мист. твори, ювелірні вироби, годин­ники, ґудзики, краватки, праски, посуд, зразки нар. етногр. і театр. одягу, твори реліг., ритуал. при­значе­н­ня, археол. памʼятки, автомобілі, літаки, яхти тощо. Особливо виділяють­­ся К. творів культури та мистецтва, зокрема живопису, графіки, скульптури, порцеляни. Такі К. мають художню, духовну і мате­­ріал. цін­ність, яку ви­значають мистецтво­знавці-екс­перти, му­­зейні фахівці, аукціони. Зі­бра­н­ня, створене конкрет. людиною, групою осіб або родиною, — цілісна, неподіл. кон­станта, що складається з багатьох предметів (памʼяток). К. є наслідком колекціонува­н­ня — цілеспрямов. актив. дослідн. діяльності. К. має виразно окреслений гуманітар. характер, оскільки пере­важна їх більшість від­крита для науковців та широкого загалу, є результатом копітких пошуків, ви­вче­н­ня, атрибутува­н­ня, ре­ставрації, консервації, систематизу­­ва­н­ня, зберіга­н­ня, публікації (цим К. принципово від­різняється від стихій. збира­н­ня). К. належить конкрет. власнику або його родині, спадкоємцям. Іноді вартіс­­ні К. пере­дають на тимчасове чи по­стійне держ. зберіга­н­ня. Рідкісні або цінні екс­понати потребують спец. умов захисту і зберіга­н­ня, що забезпечують музеї, банки та ін.

Україна має вікові традиції колекціонува­н­ня, імена колекціонерів закарбовані в історії нац. культури. Ві­домо, що Ярослав Мудрий збирав рукописні книж­­ки та ікони, створ. монахом Киє­­во-Печер. Свято-Успен. лаври Аліпієм. Колекціонува­н­ня ікон від кін. 19 ст. мало спорадич. характер і зосереджувалося пере­важно на творах пізнішого часу, оскільки їх вважали па­­мʼятками вищої мист. вартості. Колекціонува­н­ня у країні поширювалося у 19–20 ст. Київ стрім­­ко став культур. столицею з роз­виненою системою музеїв. Серед гол. меценатів-колек­­ціо­­нерів — родини Терещенків і Ханенків. Їхні унікал. приватні К. стали основами Київ. музею рос. мистецтва і Музею мистецтв ім. Б. та В. Ханенків (Київ). У К. родини Терещенків — твори М. Врубеля (зокрема «Дівчинка на тлі персидського килима»; ескізи роз­писів Володимир. собору у Киє­­ві), М. Ґе, І. Шишкіна, І. Рєпіна, В. Васнецова та ін. У Музеї мистецтв ім. Б. та В. Ханенків зберігаються твори італ. ренесансу, «Інфанта Маргарита» Д. Веласкеса, «Натюрморт із млинком» Ф. Сурба­­рана, «Похорон монаха» А. Мань­­яско, візант. ікони, предмети ан­­тичності, італ. середньовіч. фаянс тощо. У Київ. музеї рос. мистецтва 1958 проведено мас­штабну ви­ставку творів рос. художників 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. Екс­пона­­ти надали 50 колекціонерів, зокрема І. Ангеницький, Л. Єруса­­лимський, Б. Маньковський, В. Слонімська, В. Собко, Д. Стра­­жеско, Г. Юра. Серед пред­став­­лених авторів — І. Айвазовський, О. Бенуа, І. Білібін, К. Богаєвсь­­кий, В. Борисов-Мусатов, В. Ве­­рещагін, С. Вино­градов, О. Головін, Б. Григорʼєв, С. Жуковський, К. Коровін, Б. Кустодієв, Є. Лансере, І. Левітан, В. Маковський, П. Малявін, М. Нестеров, В. Полєнов, М. Реріх, А. Рябушкін, М. Сапунов, М. Сарʼян, З. Се­­ребрякова, В. Сєров, К. Сомов, С. Судейкін, Л. Туржанський. До 1960-х рр. сформувалася К. із кращих творів К. Коровіна, пере­дано полотна О. Бенуа, Б. Кус­­тодієва, М. Реріха, С. Шишка, Т. Яблонської та ін. Лікар Д. Сигалов заповів музею власну К. (бл. 400 полотен рос. художників кін. 19 — 1-ї третини 20 ст.); се­­ред шедеврів — «Шипшина» М. Врубеля, «Автопорт­рет» та «Оголена» З. Серебрякової, тво­­ри К. Петрова-Водкіна, О. Бенуа, К. Богаєвського, К. Коровіна, С. Судейкіна. О. Тульчинський почав збирати свою К. із творів А. Маневича («Симфонія весни»), К. Коровіна («Троянди на тлі затоки», подарував Київ. музею рос. мистецтва), Б. Кустодієва, М. Реріха, О. Бенуа, Т. Яблонської, С. Шишка. На поч. 20 ст. колекціонер із Херсонщи­­ни Я. Бутович володів унікал. К. картин, акварелей, малюнків (понад 2 тис.) із зображе­н­ням коней, що стало основою Музею конярства Моск. с.-г. академії. На основі К. укр. іконопису 14–16 ст. митрополит і меценат Андрей Шептицький 1905 заклав Церков. музей (від 1913 — Нац. музей у Львові, понад 4 тис. од. зберіга­н­ня), якому О. Бачинська 1926 пере­дала по­­над 1350 паспортизов. узорів та значну кількість зразків нар. одягу (найповніше у її К. пред­ставлено вишивки з Галичини та Буковини кін. 19 — перших десятиріч 20 ст.). В Одесі приватне колекціонува­н­ня повʼязано з рухом шістдесятників. Набули популярності напів­легал. «квар­­тирні» ви­ставки, організаторами яких були В. Асрієв, згодом Ф. Кохріхт (одес. школа нонкон­­формістів, зокрема Л. Ястреб, В. Маринюк, В. Басанець). А. Дим­­чук зібрав К. модерністів (Л. Яст­­реб, Ю. Єгоров, В. Хрущ, Ю. Ко­валенко, О. Ройтбурт та ін.). С. Верник захопився андеґраундом (В. Хрущ, В. Стрельников та ін.). У К. крає­знавця С. Лущика — твори М. Жука, К. Богаєвського, З. Серебрякової та ін. Фундам. К. творів одес. художників — у киянина В. Головльова; серед майстрів — О. Ацманчук («Дикий мед»), Г. Павлюк («Ранок»), Ю. Коваленко («Сон», «М. Гоголь у дорозі») та ін. Шедевром К. україніки, яку зібрали Т. та Ю. Максимʼюки, є панно «Чорне та біле» М. Жука.

У формуван­ні наук. колекціонуван­­ня провід­на роль належить музеям, більшість із них створ. на основі приват. К., зокрема Дні­проп. істор. музей ім. Д. Яворницького, Черніг. істор. музей ім. В. Тарновського, Бердян. ХМ ім. І. Бродського (Запоріз. обл.), Конотоп. краєзн. музей ім. О. Ла­­заревського (Сум. обл.), Сева­­стоп. ХМ ім. М. Крошицького, Іл­лічів. музей образотвор. мистецтв ім. О. Білого (Одес. обл.; подарував зразки рос. та укр. пор­­целяни). В Одесі 1989 від­крито перший у колиш. СРСР Муніцип. музей приват. К. ім. О. Блещунова, де пред­ставлено широкий пошук. діапазон у межах України та за кордоном, що від­ображає матеріал. і духовні фрагменти життя народів Сходу та Заходу, України; К. не роз­поділено між профіл. музеями, а збережено цілісно. У Нац. музеї історії України (Київ) зберігається К. графіки 18–19 ст. із зі­бра­н­ня П. Потоцького. На основі К. укр. нар. мистецтва, влас. творів І. Гончара, українозн. б-ки створ. Нац. центр нар. культури «Музей І. Гончара» (Київ). К. укр. художника, мистецтво­знавця і педагога Є. Сагайдачного — у фонді Косів. музею нар. мистецтва та побуту Гуцульщини. У зі­бран­­ні А. Вʼюника — бл. 30 тис., у Я. Бердичевського — бл. 20 тис. екслібрисів. У зі­бран­ні В. Вітрука — бл. 8 тис. екслібрисів; понад 20 тис. творів станк. графіки львів. і київ. художників; живопис В. Кричевського, О. Кури­­ласа, В. Манастирського, І. Тру­­ша, О. Новаківського, М. Самокиша, О. Сорохтея, К. Устияновича; вироби з дерева, шкіри, худож. металів, тканина, жін. прикраси, кераміка тощо. Деякі твори з його К. зберігаються у МЕХП (Львів), Нац. музеї Т. Шев­­ченка (Київ). Найбільшою К. шев­­ченкіани володів В. Тарновський (758 екс­понатів, з них — 34 руко­­писи два альбоми з малюнками та записами поета, 324 його кар­­тини й малюнки), яку 1897 пере­­­дав Черніг. земству, у 1930 і рр. шевченкіана налічувала 516 рукописів і маляр. творів, ілюстра­­ції, архівні матеріали (зараз у Черніг. істор. музеї ім. В. Тарнов­­ського). Оригін. мист. твори й ру­­кописи Т. Шевченка зберігалися у Є. Рейтерна, М. Костомарова, П. Шлейфера, Г. Вашкевича, М. Лазаревського, В. Кочубея, М. Закревської, М. Садовського та ін. Саме колекйіонува­н­ня вря­­тувало шевченків. матеріали від роз­кра­да­н­ня й нище­н­ня. Виявле­н­ням рукопис. і маляр. спадщини поета у приват. К. за­ймав­­ся Ін т Т. Шевченка. Колекціонери і нині збирають ви­да­н­ня поета та матеріали про нього (Ю. Ме­­женко та ін.), листівки (М. Забо­­чень, В. Яцюк), марки (Б. Джавала, Л. Пиріг), ювіл. значки, ме­­далі, екслібриси, плакати (А. Вʼю­­ник, П. Нестеренко, В. Яцюк) з метою увічне­н­ня памʼяті Т. Шев­­ченка.

Одну з найбагатших в Україні К. ікон на склі, памʼяток нар. культури зібрав І. Гречко. Зі­бра­н­ня Д. Гнатюка орієнтоване на класичне укр. мистецтво (творчість С. Васильківського, І. Труша та ін.). Ю. Івакін зібрав К. укр. та рос. авангард. живопису поч. 20 ст. (твори Ю. Аненкова, І. Машкова, Р. Фалька, О. Волкова, Б. Гри­­горʼєва та ін.). У зі­бран­ні І. Диченка укр. авангард пред­ставлений унікал. творами К. Малевича, О. Богомазова, В. Пальмо­­ва, Л. Лозовського, В. Єрмилова, О. Павленко, О. Тиш­­лера, В. Мел­лера, А. Петрицького, О. Хвостенка-Хвостова та ін. У Кірово­граді в краєзн. музеї та Наук. б-ці ім. Д. Чижев­­ського зберігається зі­бра­н­ня О. Ільїна (памʼятки археології, ікони, живопис, скульптура, гра­­фіка, вироби зі срібла, порцеля­­ни, пред­­мети побуту, техніки). У зі­бран­ні П. Корпанюка — гуцул. різьблені скрині та столи поч. 18 ст. — 1930-х рр., 600 гуцул. листівок кін. 19 — поч. 20 ст. У зі­бран­ні О. Фельдмана — образотворча юдаїка, декор.-ужитк. мистецтво Сходу. Значну К. домаш. ікон зібрала О. Богомолець. В обл. центрах України чимало коштов. приват. К. Напр., колек­­ціонер із Луцька Л. Гіт­тік зібрав твори О. Саврасова, І. Левітана, І. Рєпіна, К. Коровіна, Р. Фалька, П. Кончаловського. У фондах му­­зею «Духовні скарби України», від­критого 2003 у Києві коштом мецената й колекціонера І. Пономарчука, — бл. 400 раритетів укр. іконопис. малярства. При НТШ у Львові 2003 засн. Ін­ститут колекціонерства укр. мист. па­­мʼяток (дир. — І. Завалій); серед спів­роб. — Т. і Р. Лозинські, О. Романів-Тріска, Л. Яремчук, Р. Петрук, Я. Лемик; учасники проектів — Е. Димшиць, А. Цибко, О. Молодий, І. Гринів, М. Білоусов та ін. Ін­ститут видав альбоми «Українські колекціонери. Іван Гречко» (2006), «Народна ікона на склі», «Гуцульські та покутські свічники-трійці» (обидва — 2008), «Деревʼяна скульпту­­ра Галичини ХVІІ–ХІХ ст.» (2010), «Гуцульські художні вироби з металу кін. ХVІІІ — поч. ХХ століть» (2011), «Анатоль Петрицький. Театральні строї та декора­­ції» (усі — Львів), «Мальована кераміка Ко­­сова і Пістиня ХІХ — поч. ХХ століть», «Царські врата укра­­їнсь­­ких іконостасів» (усі — 2012), «Жіноча сорочка Борщівсько-За­ставнівського Придні­­стровʼя» (2013; усі — Львів; Київ) та ін. Колекціонува­н­ня — популяр. вид інвестицій. В Україні воно є мод­­ною справою серед олігархів та політиків, що засвідчує рівень їхніх статків. За оцінками екс­пертів, в Україні є бл. 40 приват. зі­брань творів образотвор. мистецтва, вартість яких оцінено у міль­йони дол. США. З огляду на про­блеми збереже­н­ня деякі власники не­охоче ви­ставляють К., тому їх описано й атрибутова­­но досить слабко; саме у при­­ват. К. зосереджено й найбільше під­робок. Укр. мистецтво пред­­­ставлено також у зарубіж. К., де пере­важає авангард 20 ст.; серед персоналій — В. Єрмилов, О. Богомазов. Ві­домі зі­бра­н­ня Н. Курнікової, В. Дудакова, С. Григорʼянца, Ж. Маркаде, А. Накова, М. Лєвра та ін. У зі­бран­ні К. Григоришина від­чут. укр. профіль (твори В. Чекригіна, В. Єрмилова, О. Богомазова). Унікальність зі­бра­н­ня В. Семчи­­шина — у по­єд­нан­ні шедеврів митців італ. Від­родже­н­ня, європ. класиків 16–18 ст. із творами укр. художників-емі­грантів у знач. кількості (О. Архипенко, В. Хмелюк, О. Грищенко та ін.). А. Вир­­ста при­дбав і популяризу­­вав пер­­шорядні твори О. Грищенка, В. Хмелюка, О. Архипенка, М. Ан­­дрієнка-Не­­читай­­ла. Ю. Максим­­чук збирав марки; уклав каталоги з філателії, зокрема «Каталог українських недержавних марок» (Ульм, 1950), «Бібліо­графічний показник української філателії, гербових марок і банкнотів» (1958; 1965), «Каталог чужин­них марок з українською тематикою» (1962; усі — Чикаґо). У США С. Максимʼюк колек­­ціонував укр. платівки. У його колекції — понад 500 стрічок на котушках і касетах із записами укр. концертів, конф., інтервʼю з поетами, істориками, літераторами, із заявами ви­знач. українців та чужинців про Україну. Старовин­ні платівки збирав також киянин С. Оголівець. Унікал. фалерист. К. періоду визв. змагань українців, зброї та одност­­роїв (вважається однією з найбільших у світі) пере­дав Ю. Л. Сас-Подлуський Укр. нац. музею у Чикаґо, де від­крито по­стійно ді­­ючі екс­позиції «Україна — козацька держава» та «Збройна боротьба за незалежність України». В основі його зі­бра­н­ня — від­­­­знаки УСС (належала його роди­­чеві, під­хорунжому УСС М. Тал­­пашеві). 1963 екс­позицію «Народи у бою проти комунізму» (пред­ставлено укр. нагороди, шапкові від­знаки та кокарди, від­знаки укр. комбатант. організацій) від­значено великою золотою меда­л­лю. Ю. Л. Сас-Подлусь­­кий у циклі статей англ. мовою для амер. ж. «The medal collector» уперше подав вичерпну інформацію про нагороди, описав най­­важливіші події визв. боротьби. Дж. Бат­тервік колекціонує графіку та живопис О. Богомазова. М. Лобанов-Ростовський збага­­тив свою унікал. К. сцено­графії творами художників теат­­ру шко­­ли О. Екс­тер — В. Мел­лера, А. Пет­­рицького, О. Хвос­­тенка-Хвос­това, П. Челіщева та ін. Куратор ви­ставок і колекціонер карт з укр. землями Б. Кор­дан збирає також зразки канад. мистецтва. Член укр. громади м. Ед­­монтон (Канада) О. Талпаш та Х. і Л. Дмитруки 2013 подарували Альберт. університету власні колекції карт Сх. і Центр. Європи 17–18 ст.

Завантажити статтю