ЛІФОРЕ́НКО Ольга Дмитрівна (30. 07. 1946, Київ) — піаністка, педагог. Професор (2015). Заслужений діяч мистецтв України (2013). Лауреатка Укр. фестивалю творчої молоді (Київ, 1968, 2-а премія), дипломантка Всесоюз. конкурсу виконавців (Ленін­град, нині С.-Пе­тербург, 1969). Закін. Київську консерваторію (1969; викл. О. Александров, О. Холодна) та асистентуру-стажува­н­ня при ній (1976; кер. О. Александров), де і працює (нині Нац. муз. академія України): 1967–75 — концерт­мейстер, від 1969 — викладач, від 1990 — доцент, від 2001 — професор кафедри спец. фортепіано. 1971–73 — арт. Держ. симф. оркестру УРСР. Ви­ступала як солістка із симф. оркестрами під керівництвом Є. Дущенка, В. Кожухаря, Р. Коф­мана, С. Литвиненка, як ансамблістка — із спів­аками та інструменталістами, зокрема М. Кондратюком, В. Червовим, брала участь у концертах франц. музикантів (А. Дабонкура, Ф. Кюпера, Д. Шас­сара). Л. — перша виконавиця творів І. Карабиця, Г. Ляшенка, М. Сильванського, В. Сильвестрова. У репертуарі — твори укр. та зарубіж. композиторів, зокрема фортепіан­ні композиції арґентин. і швейцар. авторів. Гастролі в Росії, Литві, Білорусі, Турк­мені­стані, Польщі, Німеч­чині, Канаді та ін. Має фонд. записи на Нац. радіо. Серед учнів — І. Солдатенко, В. Кулікова, В. Ільченко.