Логотип

ЛОГОТИ́П (від лого… і τύπος — знак, відбиток) — графічний текстовий символ у визначеній послідовності слів, літер та інших елементів композиції, що представляє конкретний суб’єкт чи об’єкт (територіальне утворення, підприємство, компанію, організацію, заклад, подію, акцію, приватну особу, продукт) і використовується ними для впізнаваності у соціумі. Найдавнішими формами Л. є знаки-клейма для ідентифікації товару й належності його до виробника. В умовах актив. розвитку ремесел і торгівлі такі знаки використовували для захисту якості товару, розпізнавання, створення репутації виробника. Знаки-клейма разом з об’єктами матеріал. культури відомі від давніх часів у Єгипті, Греції, Київ. Русі (див. Видавничий знак, Геральдика). Термін «Л.» виник на поч. 19 ст. як синонім до поняття «лігатура» (об’єднання 2–3 знаків друкар. шрифту) і мав вигляд текст. кліше, яке не потрібно щоразу набирати (напр., заголовок газети, рубрики); набув поширення після хвилі підйому виробництва, що зумовило зростання обсягів продукції, експорту та конкуренції. У 20 ст. Л. називали шрифт. стилізов. накреслення назви, саму назву на позначення власника Л. чи продукту його діяльності. Пізніше і дотепер Л. некоректно називають не лише шрифт. образ, але й емблему. Л. як візитівку і важливий елемент іміджу компанії використовують власники для ідентифікації своєї діяльності, щоб відрізнятися в рамках однієї галузі, підтримувати усталену високу репутацію у споживача і гарантувати якість продукції. Л. є неодмін. і необхід. елементом реклам. кампаній у ринк. середовищі. Л. виконує функції: фактичну (канал, контакт між носієм і споживачем; напр., вивіски на будинках, таблички офісів), експресивну (візуал. повідомлення призначення компанії, зокрема її ідентичність та характеристики), референтну (інформація про продукт-підсумок характеристики компанії), імпресивну (враження від побаченого, вплив на споживача), поет. (емоц. відчуття, естет. сприйняття), металінгвістичну (інформ. код повідомлення, словесне і символ. сприйняття). Для ефектив. рекламоспроможності Л. має бути оригін., лаконіч., асоціат., інформатив., вираз., функціонал., універсал., впізнаваним, а також легко запам’ятовуватися. Графіч. образ (характер шрифту, композиц. й кольор. вирішення) має відповідати діяльності власника Л., певним культур. традиціям і менталітету споживачів. Типи Л.: 1) текстові (графічне скорочене чи повне накреслення назви) з використанням різноманіт. шрифт. гарнітур чи спеціально розроблених шрифт. знаків; 2) знакові (фірм. буквен. знак); 3) комбіновані (фірм. блок — поєднання Л. і знака-символу). Роботу над Л. розпочинають з дослідж. змісту діяльності замовника, існуючих дизайнер. розробок у галузі. Пошук і точне формування ідеї, вибір шрифту, кольору, роботу з ескіз. варіантами завершують заг. композицією та її частинами. Л. повинен легко прочитуватися на різних носіях і при масштабуванні не втрачати виразності сприйняття. Оригін. ідея у концентров. і вишукано графіч. формі з виправданою кількістю кольорів чи у чорно-білій гамі успішно виконає місію у перенасич. візуал. інформ.-комунікат. просторі. Зареєстров. Л. захищає власника від недобросовіс. конкуренції і дозволяє суд. захист. Для споживача наявність Л. виробника з усталеною репутацією є надій. гарантією якості продукту. Завдяки безупин. конкуренції вже не стільки товарів, а їхніх виробників загострюється справжня боротьба за визнання, авторитет і престиж, за особливу позицію на ринку, власне «обличчя», нематеріал. характеристику — бренд, який неможливо створити без Л. У повсякден. житті Л. допомагають орієнтуватися у сучас. змагал. стосунках та здійснювати свідомий вибір.