ЛО ҐА́Т­ТО Ет­торе (Lo Gatto Ettore; 20. 05. 1890, м. Неаполь, Італія — 16. 03. 1983, Рим) — італійський письмен­ник, літературо­знавець, пере­кладач. Учасник 1-ї світової війни. Закін. Неапол. університет (поч. 1920-х рр.). Проф. словʼян. філології в університетах Неаполя і Падуї (1931–36); викл. Італ. ін­ституту культури у Празі (1936–40); професор кафедри рос. літ-ри й мови Рим. університету (1941–65). Автор дослідж. «Poesia Russa della Rivo­luzione» («Поезія російської революції», Рим, 1923), «Storia della letteratura russa» («Історія російської літератури», Флоренція, 1927–45, т. 1–7), «Gli artisti italiani in Russia» («Італійські художники в Росії», Рим, 1932–33, т. 1–2; 1943, т. 3), «Il teatro russo» («Російський театр», 1937; 1944, т. 1–2), «Storia della letteratura russa con­temporanea» («Історія сучасної російської літератури», 1958, т. 1–2), «Il mito di Pietroburgo. Storia, leggenda, poesia» («Міф про Петербург. Історія, легенда, поезія», 1960; усі — Мілан) та ін. Ви­вчав також польс., чес., болгар., нім. літ-ри; пропагував укр. літературу. Опубл. низку статей і роз­відок про Т. Шевченка як нац. поета світ. значе­н­ня в ж. «Euro­pa Orientale» (1921, № 3), «Rivista di letterature slave» («Огляд сло­вʼянських літератур», 1927, т. 3), «lʼEnciclopedia Italiana di scienze, lettere ed arti» («Італійська енциклопедія науки, літератури та мистецтва», Рим, 1936, т. 31) та «lʼEnciclopedia Motta» («Енциклопедія Мотта», Мілан, 1959, т. 7). Високо оцінив укр. літературу. Пере­кладав твори словʼян. пись­мен­ників. 1931 і 1960 від­відав Київ.