ЛОМІ́ДЗЕ Георгій Йосипович (ლომიძე გიორგი იოსების ძე; 28. 07(10. 08). 1914, м. Тифліс, нині Тбілісі — 27. 02. 1999, Москва) — грузинський літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1960), професор (1965), член-кореспондент РАН (1972). Заслужений діяч науки Груз. РСР (1982). Премія ім. М. Добролюбова АН СРСР (1980). Член СП СРСР (1945). Закін. Ін­ститут філософії, літ-ри і історії (1938), Літ. ін­ститут (1947) та Академію сусп. наук (1951) у Москві. Працював завідувач від­ділу г. «Молодой ком­мунист» (1932–35); ред. груз. секції РНК СРСР (1935–39); ін­структором ЦК на Вищих літ. курсах (1939–41); ред. ГПУ Червоної армії (1941–46); консультантом з груз. літ-ри в апараті СП СРСР (1951–52); від 1952 — в Ін­ституті світ. літ-ри (усі — Москва): 1955–88 — зав. сектору літ-р народів СРСР, від 1989 — радник дирекції. Досліджував історію та про­блеми роз­витку рад. багатонац. літ-ри. Один із гол. ред. дослідж. «История советской многонациональной литературы» (1970–74, т. 1–6) та «История всемирной литературы» (1983–94, т. 1–8; обидва — Москва). Про­аналізував окремі твори укр. письмен­ників (П. Тичини, М. Рильського, А. Головка, О. Довженка, М. Бажана, О. Гончара, П. Загребельного, В. Козаченка), 1939 написав ст. «Горький и Шевченко».