Костопільський район
КОСТО́ПІЛЬСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться у центральній частині Рівненської області. Межує з Володимирец., Сарнен., Березнів., Гощан. і Рівнен. р-нами Рівнен. обл. та Ківерців. і Маневиц. р-нами Волин. обл. Утвор. 1939. Від липня 1941 до січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На тер. р-ну діяла УПА-Північ під командуванням Д.-Р. Клячківського. 2002 в урочищі Гутвин встановлено пам’ятник воякам ОУН–УПА. Площа 1,5 тис. км2. Насел. 65 559 осіб (2001, складає 95,8 % до 1989), переважно українці. У складі р-ну — м. Костопіль та 61 сільс. насел. пункт. Лежить у межах Костопільської рівнини. Гол. річка — Горинь (бас. Дніпра), її притоки — Замчиське, Жильжанка та ін. У К. р. є великі поклади базальту (Берестовец. та Івано-Долин. спецкар’єри), торфу, крейди, вапняку, каоліну, гончар. глини. Ґрунти переважно дерново-підзолисті піщані та супіщані (42 % пл. р-ну), у зниженнях рельєфу — дернові та болотні. Лісами вкрито бл. 40 % тер. р-ну (61,965 тис. га). Осн. породи: сосна, дуб, граб, береза, осика, вільха. Охороняється заг.-держ. значення ботан. Суський заказник. Гол. підприємства, переважно деревооброб. промисловості, розташ. у райцентрі. У с. Лісопіль — «Ветсанзавод» (м’ясокістк. борошно для потреб тваринництва). Спеціалізація с. господарства — рослинництво картопляр.-зерн. і тваринництво м’ясо-молоч. напрямів. Працюють 27 с.-г. підприємств і 110 фермер. госп-в. У К. р. — 38 заг.-осв. навч. закладів, буд.-технол. технікум Нац. університету водного господарства, філія Рівнен. мед. коледжу, Будинок школярів та юнацтва, центр інтелект. розвитку «Сузір’я», центр тех. творчості і комп’ютер. технологій, ДЮСШ «Олімпієць»; рай. і 11 сільс. Будинків культури, міський і 36 сільс. клубів, центр. рай. б-ка, рай. бібліотека для дітей і юнацтва, 30 сільс. б-к, Костопіл. дит. школа мистецтв, Деражнен. дит. муз. школа, Костопільський краєзнавчий музей; центр. рай. лікарня, Деражнен. рай. лікарня, рай. стоматол. поліклініка, 6 лікар. амбулаторій, 44 фельдшер.-акушер. пункти. Виходить рай. г. «Віче Костопільщини» (до 2007 — «Вічеве слово»). Нар. аматор. колективи: ансамбль українські народні пісні «Калина» Деражнен. Будинку культури, фольклорні ансамблі «Берегиня» Рокитнян. клубу, «Борщів’янка» Борщів. клубу, «Горина» Ставоц. клубу, «Хустина» Золотолин. Будинку культури, «Любава» Малолюбашан. клубу, хор і вокал. гурт «Мирнівчани» Мирнен. Будинку культури; зразк. — ансамбль нар. музики Мирнен. Будинку культури. Діють реліг. громади УПЦ МП (24), УПЦ КП (21), УАПЦ, РКЦ, християн віри євангельської (17), євангел. християн-баптистів (7), адвентистів сьомого дня (2), свідків Єгови, юдеїв. У К. р. — 125 пам’яток культур. спадщини, з них 3 — монум. мистецтва, 47 — археології, 57 — історії. Пам’ятки архітектури: Свято-Покров. церква у с. Бечаль (1779), церква Різдва Богородиці у с. Великий Мидськ (1904), Свято-Покров. церква у с. Великий Стидин (1768), Хресто-Воздвижен. церква у с. Деражне (1807), Свято-Преображен. церква у с. Жалин (1776), Михайлів. церква у с. Збуж (поч. 18 ст.), Дмитрів. церква у с. Золотолин (1877), церква Різдва Богородиці у с. Космачів (1775), Свято-Покров. церква у с. Мала Любаша (1895), Михайлів. церква у с. Тростянець (1752). Серед видат. уродженців — фізик П. Кособуцький (с. Пеньків); письменник Ю. Жилко (с. Підлужне), поет П. Велесик (с. Гута); художник, громад.-політ. діяч Н. Хасевич (с. Дюксин); співачка, нар. арт. України Л. Кондрашевська (с. Гута).