Розмір шрифту

A

Мала Перещепина

МАЛА́ ПЕРЕ­ЩЕ́ПИНА (до 20 ст. — Пере­щепина) — село Новосанжарського ра­йону Полтавської області. Малоперещепин. сільс. раді під­порядк. села Велике Болото, Кустолове Перше, Маньківка та При­станційне. Роз­міщено на піщаній рівнині лівого берега р. Ворскла (притока Дніпра), за 30 км від обл. центру, за 25 км від райцентру та за 3 км від залізнич. ст. Малоперещепинська (на лінії Полтава–Кременчук). Пл. сіл 14,1 км2. За пере­писом насел. 2001, у Малоперещепин. сільській раді проживали 3178 осіб, з них у М. П. — 2025; нині — від­повід­но 2685 і 1757 осіб; пере­важно українці. В околицях М. П. виявлено залишки поселень пізньої бронзи, скіфських часів і черняхівської культури. 29 травня (11 червня) 1912 дітьми-пастухами за селом на березі Ворскли виявлено Малоперещепинський скарб. За народними пере­казами, назва походить від прі­звища козака Степана Пере­щепи, який першим поселився у цій місцевості. Інша версія — перші поселенці раніше були мешканцями с. Пере­щепине (нині смт Новомосковського р-ну Дні­проп. обл.). Село виникло у 1-й пол. 17 ст. Жителі брали участь у Визвольній вій­ні під проводом Б. Хмельницького. 1802–1925 — у складі Полтавської губ. У 19 ст. сформувалася єврейська громада. Від 1846 — центр волості Констянтино­градського (1922–23 — Красногр.) пов. На той час проживали 1202 особи. 1848 у початковому парафіяльному училищі на­вчався 51 учень. 1859 було 479 дворів, мешкали 4572 особи, 1910 — від­повід­но 849 і 3844. У 1876 від­крито чоловіче і жіноче училища. На поч. 20 ст. працювали 2 олійні, паровий і понад 20 вітряних млинів, збиралися 5 ярмарків на рік, діяли Покровська (зведено 1830, у 1946 спалено за наказом парт. влади) і Миколаївська (від­повід­но 1844 і 1941) церкви з парафіяльними школами при них, єврейський молитовний будинок зі школою. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 з Малоперещепинської і Новотагалмицької волостей Красно­градського пов. та Микільської волості Полтавського пов. у складі Полтавської округи утворено Малоперещепинський р-н. 1930 Буланівська, Головачанська і Минівська сільські ради від­несено до Полтавської міськради. 1931 Малоперещепин. р-н ліквідовано. Від­тоді М. П. — у межах Новосанжарського р-ну. 1926 у селі та навколишніх хуторах проживали 5792 особи. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталінських ре­пресій. Від 18 вересня 1941 до 22 вересня 1943 — під німецько-фашистською оку­пацією. Нині працюють 4 сільськогосподарські під­приємства, елеватор, лісне господарство, ра­йон­на «Сільгоспхімія». У М. П. — загальноосвітня школа, дитсадок, будинок культури, бібліотека, пункт ветеринарної медицини. 1980 створено Малоперещепинський заказник (ботанічний, загальнодержавного значе­н­ня).

Тут здавна роз­винені народні промисли. М. П. — один з найбільших осередків лозоплеті­н­ня на Полтавщині. У місцевих дворучних кошиків мʼяко заокруглені кути, широкі утори, верх. вінчик трохи увігнутий з боків, під ручками. Деякі майстри більше проварюють матеріал, завдяки чому він набирає червонястого тону; інші плетуть з білого пру­т­тя, від­тінюючи білизну зеленим пояском у верх. частині або посередині. З художнього по­гляду, найдосконалішими вважають вироби із жовто-червоно-зеленими поясками посередині, у яких за­стосовують фігурне пере­плете­н­ня лози з рогозом, чим досягають збагачених і красивих ритмічно-фактурних і тональних ефектів. Встановлено памʼятний знак на честь вождя булгар Кубрата, памʼятники воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — психолог, чл.-кор. АПН СРСР Д. Ельконін і його брат живописець, графік, заслужений художник РФ В. Ельконін; фізик О. Камуз, фахівець у галузі механіки композитів і матем. моделюва­н­ня В. Кущ, математик Є. Таран, агроном С. Каплуновський; фахівець у галузі технології машинобудува­н­ня Е. Гуревич (конструював Челябінський тракторний завод у РФ, був його першим гол. інженером, 1938 ре­пресований); учасники 2-ї світової вій­ни — Герой Радянського Союзу П. Пономаренко та повний кавалер ордена Слави А. Герасименко. На поч. 20 ст. у М. П. працював ветеринарним лікарем письмен­ник, пере­кладач В. Королів-Старий, учителював педагог, письмен­ник, публіцист Г. Шерстюк. До 1914 тут створював нар., неканонічні, т. зв. хатні ікони, а також роз­писував церковні інтерʼє­­ри Ф. Граб.

І. Є. Кравченко, Н. О. Двірник

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
серп. 2025
Том ЕСУ:
18
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
61034
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
356
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 704
  • середня позиція у результатах пошуку: 9
  • переходи на сторінку: 7
  • частка переходів (для позиції 9): 39.8% ★★☆☆☆
Бібліографічний опис:

Мала Перещепина / І. Є. Кравченко, Н. О. Двірник // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017, оновл. 2025. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-61034.

Mala Pereshchepyna / I. Ye. Kravchenko, N. O. Dvirnyk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2017, upd. 2025. – Available at: https://esu.com.ua/article-61034.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору