МАНДИЧЕ́ВСЬКИЙ Євсевій (Евзебій) Васильович (17. 08. 1857, Чернівці — 18. 07. 1929, місто Шульц по­близу Відня) — композитор, диригент, музико­­знавець, педагог. Брат Аурори, Костянтина, Ераста, Катерини, Георгія Мандичевських. На­вчався у Чернівецькій гімназії та музичній школі (1867–75; ви­вчав теорію музики і сольфеджіо у С. Воробкевича), німецькому Товаристві сприя­н­ня музичному мистецтву (клас скрипки В.-А. Гржималі, композиції — Є. Вінцента). У 14–17 років написав 2 струн­ні квартети, 20 пʼєс для фортепіано, 15 пісень, 20 хорів та ін. Здобув премію на конкурсі молодих талантів у Ляйпцизі (Німеч­чина) за кантату «Сила гармонії». 1875 вступив на факультет германістики Ві­денського університету, де прослухав курс історії музики Е. Гансліка, композиції — Р. Фукса й Г. Нот­тебома; по­зна­йомився з Й. Брамсом, з яким згодом товаришував. Давав приватні уроки музики. 1880–82 — хор­мейстер Ві­денської академії співу, водночас керував різними хорами, зокрема жіночим хором «Евзебій Мандичевський», з яким виконував пере­важно акапельну італійську та німецьку музику 16–18 столі­т­тя. Від 1887 — архіваріус бібліотеки Товариства друзів музики, 1896–1921 — професор Академії музики й сценічного мистецтва у Відні (вів класи інструментува­н­ня, історії музики, композиції). Серед учнів — К. Бем, Г. Ґаль, Б. Кудрик, Г. Мандичевський, М. Негрю, А. Шнабель. Автор біо­графічних нарисів про Й. Брамса, К. Черні, К. Поля, Й. Штраус­са. Упорядкував і видав твори Й. Гайдна у 3-х томах (встановив точну кількість його симфоній), Й. Брамса у 26-ти томах, Л. ван Бетховена. За редагува­н­ня пісень для «Повного зі­бра­н­ня творів Ф. Шуберта» у 3-х томах отримав ступінь доктора філософії Ляйпцизького університету. Публікував стат­ті у газетах «Deutsche Kunst und Musikzeitung» (1890–1900), «Musical Time» (1901–08) та ін. Спів­автор збірки «Легкі літургійні співи для чоловічих голосів, при­значені для сільських церков» (Чернівці, 1894).