Мандичевський Євсевій (Евзебій) Васильович

МАНДИЧЕ́ВСЬКИЙ Євсевій (Евзебій) Васильович (17. 08. 1857, Чернівці — 18. 07. 1929, м. Шульц побл. Відня) — композитор, диригент, музико­­знавець, педагог. Брат Аурори, Костянтина, Ераста, Катерини, Георгія Мандичевських. Навч. у Чернів. гімназії та муз. школі (1867–75; ви­вчав теорію музики і сольфеджіо у С. Воробкевича), нім. Т-ві сприя­н­ня муз. мистецтву (кл. скрипки В.-А. Гржималі, композиції — Є. Вінцента). У 14–17 років написав 2 струн­ні квартети, 20 пʼєс для фортепіано, 15 пісень, 20 хорів та ін. Здобув премію на конкурсі молодих талантів у Ляйпцизі (Німеч­чина) за кантату «Сила гармонії». 1875 вступив на факультет германістики Віден. університету, де прослухав курс історії музики Е. Гансліка, композиції — Р. Фукса й Ґ. Нот­тебома; по­зна­йомився з Й. Брамсом, з яким згодом товаришував. Давав приватні уроки музики. 1880–82 — хор­мейстер Віден. академії співу, водночас керував різними хорами, зокрема жін. хором «Евзебій Мандичевський», з яким виконував пере­важно акапельну італ. та нім. музику 16–18 ст. Від 1887 — архіваріус б-ки Товариства друзів музики, 1896–1921 — проф. Академії музики й сцен. мистецтва у Відні (вів класи інструментува­н­ня, історії музики, композиції). Серед учнів — К. Бем, Г. Ґаль, Б. Кудрик, Г. Мандичевський, М. Негрю, А. Шнабель. Автор біогр. нарисів про Й. Брамса, К. Черні, К. Поля, Й. Штраус­са. Упорядкував і видав тв. Й. Гайдна у 3-х т. (встановив точну кількість його симф.), Й. Брамса у 26-ти т., Л. ван Бетговена. За редагува­н­ня пісень для «Повного зі­бра­н­ня творів Ф. Шуберта» у 3-х т. отримав ступінь д-ра філософії Ляйпциз. університету. Публікував стат­ті у г. «Deutsche Kunst und Musikzeitung» (1890–1900), «Musical Time» (1901–08) та ін. Спів­­автор зб. «Легкі літургійні співи для чоловічих голосів, при­значені для сільських церков» (Чц., 1894). Тв.: кантати — «Сила гармонії» (1873), «В країні буків» (1901); пісні — цикли «Зюлейка» (сл. Мірза-Шафи), «Сльози» (сл. А. Шаміс­со); хори — «Ой, діброво» (сл. Т. Шевченка), «Місяцю-князю» (сл. І. Франка), «Оскресни, Бояне», «Марот», «Зозулька», «Кобзарська зірниця», «Наш рідний край», «Однако» (усі — сл. Ю. Федьковича); вокал. канон «І день іде, і ніч іде» (сл. Т. Шевченка); обробки укр. та румун. нар. пісень; «Літургія для мішаного хору в Фа мажорі» (1894), «Пісне­співи святої Літургії з грецьким текс­том у Ре мажорі» (1897); аранжува­н­ня нар. пісень; фортепіан­ні, вокал. та хор. твори для дітей.

Завантажити статтю