Марганець

МА́РГАНЕЦЬ — місто обласного значе­н­ня Дні­пропетровської області. Входить у Нікополь-Марганец. агломерацію та пром. р-н. Марганец. міській раді під­порядк. смт Марʼївка та с-ще Максимівка. М. знаходиться на річках Томаківка та Грушівка-Ревун (притоки Дніпра), за 525 км від Києва, за 114 км від обл. центру та за 20 км від м. Нікополь Дні­проп. обл. Пд. межа міста проходить за 1,5 км від правого берега Каховського водо­сховища (на лівому – Запорізька атомна електро­станція та Запорізька теплова електро­станція, м. Енергодар Запоріз. обл.); у пн. частині роз­таш. Микол. водо­сховище. Площа 43,35 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 49 592 особи (складає 91,2 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 48 760 осіб; пере­важно українці. Серед істор. місцевостей — Басанівка, Городище, Грушівка, Зака-мʼянка, Ін­ститут, Новоселівка, Острів (Томаківка), Під­гора, Центр. Через місто проходить автомобіл. шлях заг.-держ. значе­н­ня Запоріж­жя–Кропивницький. Залізнична станція (від­крита 1904). У 19 ст. на тер. сучас. міста виявлено похова­н­ня скіф. вождя із золотими прикрасами та зброєю (4–3 ст. до н. е.). 1983 археол. екс­педиція під керівництвом Л. Голубчика дослідила 3 кургани та курган. могильник 3–2 тис. до н. е., 2003 археол. екс­педиція під керівництвом Н. Жаринової — 2 кургани 2 тис. до н. е. У 16 ст. у пд. частині сучас. міста, в місцевості Острів (Томаківка), між р. Томаківка та Кахов. водо­сховищем була роз­таш. Томаків. Січ. Звідси запорожці 1593 пере­бралися на о-в Базавлук, у гирло Чортомлиц. Дні­прища та заснували Базавлуц. Січ (нині с. Капулівка Нікопол. р-ну). Здавна у зх. частині ниніш. марганец. земель існувало козац. с. Городище. Його мешканці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1886 роз­почато роз­робле­н­ня Нікопольського марганцеворудного басейну та закладено перший рудник (Городищенський). На поч. 20 ст. прокладено залізницю, що зʼ­єд­нувала Кривий Ріг (нині місто Дні­проп. обл.) із Донбасом і Олександрівськом (нині Запоріж­жя). По­ступово тут виникло декілька робітн. с-щ. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у жовтні 1920 остаточно встановлено більшовицьку. До 1925 тер. сучас. міста входила до складу Катеринослав. губ.; до 1921 — Катеринослав., 1921–23 — Нікопол. пов.; 1923–30 — Криворіз. округи; 1923–28 — Нікопол., 1928–34 — Нікополь-Манган. р-нів. Від 1932 — у межах Дні­проп. обл. 1938 насел. пункти побл. марганец. рудників, зокрема й Ворошилівку, Городище, Держбуд, Зака-мʼянку, Новоселівку та Миколаївку, обʼ­єд­нали у шахтар. місто М. 1939 у ньому мешкали 20,7 тис. осіб. 6 серпня 1941 під час нападу нім. бомбардувальників на залізнич. ешелон загинуло багато курсантів Одес. артилер. училища, зокрема й Герой Радянського Союзу З. Доній (тут і похов.). Від 17 серпня 1941 до 6 лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. під­пі­л­ля, за участь у якому багатьох марганчан роз­стріляли. У перед- та післявоєн­ні роки жит. за­знали сталін. ре­пресій. 1950–85 за проектом В. Горбоносова та ін. збудовано сучас. центр із Палацом культури (зал на 400 місць), приміще­н­ня міської ради та стадіон на 15 тис. місць. У проектуван­ні ген. плану міста (1951) брав участь І. Заїченко. 1959 мешкали 34 422, 1970 — 46 905, 1979 — 50 328 осіб. Нині працюють Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат, завод керамзит. гравію, рудоремонт. завод, хлібозавод і ліс. госп-во. У рад. період провід­ними також були дослідно-екс­перим. завод робототех. комплексів і засобів автоматизації вироб. процесів, мебл., швейна, стрічкоткац. і кондитер. ф-ки. У М. — коледж Нац. гірн. університету, профес.-тех. ліцей, 10 заг.-осв. (з них 3 спеціаліз. із по­глибленим ви­вче­н­ням окремих предметів, 2 гімназії та 2 навч.-вихов. комплекси), 1 початк. і 1 вечірня школи, 2 школи-інтернати, дит. до­шкіл. обʼ­єдн., 8 до­шкіл. навч. закладів, 2 ДЮСШ, 4 міських центри (труд. під­готовки учнів. молоді, наук.-тех. творчості, поза­шкіл. роботи та екол.-натураліст. для дітей і учнів. молоді); Марганецький міський історико-крає­знавчий музей, муз. школа, Палац культури гірників, клуб «Дні­про» (раніше — кінотеатр), центр. міська бібліотека ім. М. Островського, міська бібліотека для дітей і 4 б-ки-філії міської централізов. бібліотеч. системи; центр. міська лікарня, стоматол. поліклініка, профілакторії для дітей і гірників. 1941 засн. г. «Шахтар Марганця», 2003 — г. «Горняцкий вестник». 1997–2006 виходила г. «Марганчанка». З ініціативи марганец. поетів і письмен­ників на базі поет. студії «Боян» створ. Марганец. міське літ. обʼ­єдн. «Віра». Функціонують вокал. колективи «Золота осінь», «Мелодіка», хореогр. ансамбль «Віджая», ізостудія «Палітра», театри клубу «Дні­про» («ВІЗ і Ко») та Палацу культури гірників, клуби поетів, музикантів і художників. Діють церкви Святого Духа, Преображе­н­ня Господнього, Воскресі­н­ня Словущого, Святої Трійці, св. апостолів Петра і Павла, а також проте­стант. реліг. громади євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня та ін. Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка (1996, скульптор В. Дубинін), меморіал «Вічний вогонь» воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятні знаки І. Сірку, героям-льотчикам, воїнам-визволителям від нім.-фашист. окупантів (у сквері Пере­моги та побл. залізнич. станції) і воїнам-афганцям. Серед видат. уродженців — гірн. інж. О. Кузьменко та В. Пере­пелиця, лікар-патоморфолог М. Шамаєв; поет, прозаїк Г. Бідняк; живописець Ю. Качкін; політ. діяч О. Жир. З містом повʼязані життя та діяльність промисловця П. Кравченка, гірн. інж. С. Луговського, В. Ніконця, учасників 2-ї світової війни — Героїв Рад. Союзу П. Киселенка, А. Фокіна та повного кавалера ордена Слави М. Каїрського.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю