Маріямпіль

МАРІЯ́МПІЛЬ (до 1677 — Чортопіль, 1939–2004 — Маринопіль) — село Галицького ра­йону Івано-Франківської області. Маріямпіл. сільс. раді під­порядк. с. Водники. На її тер. — частина Галицького національного природного парку; заповід­ні ур­очища Водники (62,3 га) та Біля Маріямполя (33,1 га). М. знаходиться на лівому березі Дністра, за 16 км від райцентру. Пл. М. 18,2 км². За пере­писом насел. 2001, у Маріямпіл. сільс. раді проживали 1517 осіб, з них у М. — 1015, у Водниках — 502 особи; станом на 2017 — від­повід­но 1342, 849 і 493 особи; пере­важно українці. Проходить автошлях Ту­стань (Галиц. р-н)–Устя-Зелене (Монастирис. р-н Терноп. обл.). На тер. сучас. Галиц. р-ну маріямпіл. землі були заселені одні з найперших. Перші обстеже­н­ня на маріямпіл. терасах проводив 1869 археолог С. Крижанівський, який виявив кілька кре­мʼяних сокирок і виробів із серпентину та нефриту. Пізніше археологи роз­копали 5 палеоліт. по­­селень (150–35 тис. р. до н. е., за 2 км на Пн. Сх. від М. було зна­йдено скребла, архаїчні від­щепи, уламки знарядь праці; на вовчків. полях — знаря­д­дя праці; на Зх. від М. — знаря­д­дя праці, фрагменти кераміки; за 3 км на Пн. Сх. від М., на правому березі без­імен. струмка — знаря­д­дя праці, від­щепи; за 0,2 км на Зх. від М. — кремʼяні вироби, кістки пн. оленя та мамонта; усі — 38–10 тис. р. до н. е.), культурні шари мезоліту (10–6 тис. р. до н. е., за 0,5 км на Сх. від М., в ур­очищі Заспа, — знаря­д­дя праці та від­ходи від їхнього виготовле­н­ня) та давньорус. доби (на Зх. від М.). У 1930-х рр. тераси та леси Дністра ви­вчав геолог, геоморфолог, археолог, дійс. чл. НТШ Ю. Полянський. 2015 укр.-польс. екс­педицією (взяли участь укр. вчені Олег і його син Яро­слав Адаменки, Д. Зорін, Л. Міщенко, К. Радловська, М. Ногач) на старому карʼєрі колиш. цегел. заводу та на новому карʼєрі родовища мергелів (закладений 2014 ПАТ «Івано-Франківськцемент») зна­йдено багато від­щепів, пластин, скребел, нуклеусів та ін. артефактів культури левал­луа-мустьє (111–115 тис. р. до н. е.). У період Галиц.-Волин. князівства тут уже існувало добре укріплене поселе­н­ня, що, ймовірно, мало назву Чортопіль. Разом із сусід. осадами Чешибіси (1940–92 — смт Жовтень, 1594–1940 та від 1992 – Єзупіль Тисмениц. р-ну Івано-Фр.) та Вовчків (1983 при­єд­нано до М.) складало групу поселень, що уособлювали у своїх на­звах демонічні сили. Ці топоніми свідчать про те, що поселе­н­ня виникли в дохристиян. часи або їхніх жит. влада довгий час не могла навернути в християнство. Чортопіль і Вовчків уперше згадуються в писем. джерелах 15 ст. Сучасну назву М. (місто Марії) остаточно закріплено 1677. До остан. чв. 17 ст. на ці землі багато разів нападали турец.-татар. загони (знач. руйнувань вони за­вдали 1594 і 1676). За реляцією львів. архі­єпис­копа Я. Соліковського 1600, у Вовчкові вже діяв костел. 1647–77 Вовчків і 1677–1916 М. мали статус м-чок. У Вовчкові у серед. 17 ст. шляхтич Т.-А. Белзецький звів невеликий деревʼяний замок, а в М. у 1690-х рр. князь і корон. геть­ман Станіслав-Ян Яблоновський — камʼяний замок з баштами, валами та ровом, 1730 Ян-Каєтан Яблоновський — 2-поверх. палац. Яблоновські спочатку в замк. каплиці, а на поч. 18 ст. у костелі Святої Трійці помістили образ Маріямпіл. Богоматері (1737 зараховано до сонму чудотворних), що ві­ді­грав важливу роль в історії м-ка та став елементом його герба. 1690 закладено парк (від 2008 — Маріямпіл. дендропарк місц. значе­н­ня, 2,26 га; на його тер. — ботан. па­мʼятка природи Дуб Симона Петлюри, 600 р., вис. 25 м, обхват 6,24 м, природо­охорон. статус від 2012). У 1742 у М. зʼявився осередок францискан. ордену капуцинів, 1746 — ордену хариток (сестер милосердя). 1753 від­крито капуцин. колегіум із класом філософії. Через 10 р. також почав діяти клас риторики. 1762 засн. притулок для бідних. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у ме­жах кордонів Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У маріямпіл. замку австр. адміністрація облаштувала військ. гарнізон. 1784 монастир капуцинів закрили; монастир. будівлі спочатку використовували як військ. склад, а потім пере­дали греко-катол. громаді. 1786 австр. уряд під­твердив торг. і ремісн. привілеї. Після тимчас. контролю Галичини союзними Наполеону польс. військами маріямпіл. фортечні мури ро­зібрали, а з буд. матеріалу Яблоновські звели новий палац (донині збереглися залишки сх. оборон. стіни із вʼїзною аркою та пн. стіни палацу, деякі склепінчасті під­вал. приміще­н­ня і оборон. вал). При монастирі сестер милосердя функціонували жін. медсестрин. (1810–33) і початк. (від 1895 — трикласна) школи. 1832 від­крито парафіял., 1838 — тривіал., 1850 — укр. нар. школи. Було створ. польс. школу, що 1912 стала 4-, а 1935 — 7-класною. 1876 закладено хату-читальню (згодом — осідок москвофілів). У 19 ст. М. славився своїми ремісниками. У 1820-х рр. почали роз­робляти родовища кременю й алебастру. 1844 маріямпіл. гонт. покрівлі екс­понували на між­нар. ви­ставці у Відні. 1880 маріямпіл. фільварок при­дбав Ф. Торосевич, а 1889 як посаг він пере­йшов до барона М. Блажовського. Під час 1-ї світової вій­ни точилися крово­пролитні бої. Від листопада 1918 до травня 1919 — під владою ЗУНР. 1919–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. До 1-ї світової вій­ни та в 1920–30-х рр. у М. функціонувала низка укр. громад. т-в, зокрема «Просвіта» (засн. 1899, від­новлена 1927), «Молочарська спілка» (1927), ко­оператив «Власна поміч» (1929). Серед ініціаторів побудови Нар. дому був маріямпілець, дир. Львів. банку цукровиробників П. Волчук. 1926 зведено греко-катол. церкву Воз­движе­н­ня Чесного Хреста (нині діють громади УГКЦ і УПЦ КП). 1940–59 — село Жовтн., від 1959 — Галиц. р-нів. Від липня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Після закри­т­тя 1945 монастиря у його приміщен­ні роз­містили дит. будинок (від 1979 — Галиц. виправ. центр № 128) та інфекц. лікарню, яку згодом пере­профілювали в туберкульозну. 1947 від­крито зоо­тех.-вет. школу. 1950 запущено електро­станцію. Від 1992 деякий час діяв Свято-Пантелеймон. ставропігій. чол. монастир. Нині у М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики — сімей. медицини. Встановлено скульптуру Пречистої Діви Марії, памʼятник воїнам-землякам, які воювали у складі рад. армії на фронтах 2-ї світової вій­ни та загинули; символічна могила борцям за волю України. Серед видат. уродженців — лікар-ендокринолог В. Боцюрко, брати літературо­знавці, фольклористи, етно­графи Корнило, Леонід (обидва — 19 ст.) і Роман Заклинські, історик, громад. діяч Ю. Каменецький; скуль­птор, графік, засл. діяч. мистецтв України В. Ропецький; полковник Армії УНР І. Голуб. З М. по­вʼязані життя та діяльність проф. Станіслав. духов. семінарії (нині Івано-Франківськ) Ю.-А. Галібея, кооп. діяча М. Галібея та діяча ОУН Р. Галібея.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю