Марка поштова

МА́РКА ПОШТО́ВА  — поштовий чи гербовий знак різної вартості, свідчення сплати державного збору; знак пош­­тових відправлень, які випускають відомства зв’язку; художньо оформлене мініатюрне видання. М. п. використовують для пропаганди держ. досягнень у певних галузях виробництва, на­­уки, культури тощо. Як правило, їх випускають до важливих дат. М. п. — популяр. вид колекціонування (див. Колекція, Філателія). Перша в світі М. п. наді­йшла в обіг 1840 в Англії із зображенням королеви Вікторії; надрукована чорною фарбою, номінал — 1 пенні. Пізніше філателісти віддали належне першій М. п. світу — «Чорне пенні». Ін. країни також почали використовувати М. п.: Бразилія — у 1843, США — 1847, Франція — 1849. Пошт. відомство Рос. імперії свої перші М. п. ввело в обіг 1858. Їх використовували на всій тер.: спочатку у великих містах, а згодом і в маленьких містечках і селах. Пошти насел. пунктів Центр., Сх. та Пд. України, що входили до складу Рос. імперії, почали використовувати рос. М. п. У Києві 1896–1901 виходив ж. «Марки». До 1917 пошти укр. міст вживали всі рос. М. п. (понад 160), які увійшли до обігу. Земські М. п. — один із найцікавіших періодів укр. пошти. Після земської реформи 1864 на всій тер. Рос. імперії з’явилися земські пошт. служби, що доставляли пошт. відправлення туди, куди держ. пошта не доставляла. Це поклало початок виготовленню влас. випусків земських М. п. За змістом малюнка їх поділяють на види: М. п., що містять тільки написи (найменування повіт. земської пошти, номінал) — із написами без малюнка або з рамкою в одну або дві лінії; з елементар. малюнком тла, штрихуванням і додатк. написами; з розвиненими декор. елементами (корони, пошт. ріжки та сумки, мантії), тлом і штрихуванням; М. п. із зображенням повіт. та губерн. гербів; ювіл. (комеморативні та аматорські, що наслідують закордонні та вітчизн. держ. марки). 6 губ. почали використовувати земські М. п. У Катеринослав. губ. М. п. друкували 6, Полтав. — 12, Таврій. — 3, Харків. — 7, Херсон. — 6, Черніг. губ. — 2 повіти. Якщо сюжети М. п. Рос. імперії виконані переважно в класич. стилі, держ. герб і номінал оздоблені орнаментом, то М. п. укр. земств вражали різноманітністю сюжетів. 1866 Верхньодніпров. пов. (Катеринослав. губ.) одночасно з Дніпров. пов. (Таврій. губ.) першими почали друкувати М. п. Виглядали вони як прямокутні папірці з позначенням чорною фарбою назви повіту і суми номіналу. 1867 Козелец. пов. (Черніг. губ.) вирішив пожвавити примітив. сюжет своєї М. п. бронз. кольором, а М. п. виглядала просто — назва пошти і номінал у 4 рядки. Того ж року Мелітоп. пов. (Таврій. губ.) випустив М. п., на якій, крім назви і номіналу, був присутній і герб імперії. Херсон. і Одес. пов. (Херсон. губ.) на своїх М. п. 1867 помістили герби Херсона й Одеси. 1868 Пирятин. пов. (Полтав. губ.) вирішив на­­друкувати М. п. на папері помаранч. кольору, назву повіту і номінал вписано у 2 кола, на зразок календар. штемпеля. Бердян. пов. (Таврій. губ.) цього ж року надрукував 3-колірну М. п. із своїм гербом. Простоту «пирятин.» сюжетів 1869–75 почали підтримувати й ін. пов.: Олександрій. (Херсон. губ.) — 1869–74, Переяслав. (Полтав. губ.) — 1871, Тираспол. (Херсон. губ.) та Ананіїв. (Херсон. губ.) — 1875. Але переважна більшість укр. повітів друкувала на своїх М. п. герби повітів або губерній. Така «гербова» тенденція збереглася до 1917. Прихильники найпростішого способу виготовлення М. п. до процесу малювання не запрошували художників: усе виконували друкарі, які «збирали» малюнок М. п. з елементів гарнітури (крапки, коми, смужки різної довжини, дужки та ін.), оздоблювали зібраний малюнок стандарт. друкар. вензелями. Показовими в цій майстерності були М. п. Верхньодніпров. пов. — 1871, Зіньків. пов. (Полтав. губ.) — 1895–1913, Гадяц. пов. (Полтав. губ.) — 1913. У 1909 надійшли в обіг М. п., присвяч. 200-річчю Полтав. битви з малюнками архіт. пам’яток, пов’язаних із цією подією. 1910–12 на М. п. зроблені надруки нових номіналів, що збільшило кількість різних М. п. у декілька разів. Цікаву комеморативну серію М. п. надруковано 1912 — види Полтави. Були й такі повіти, які не друкували М. п. у 1887–1916, а вживали стандартні типи М. п., виготовлені Експедицією заготівлі держ. паперів у С.-Петер­­бурзі. Така практика полегшувала роботу повіт. пошт. контор у Катеринослав., Полтав. та Харків. губ. Під час 1-ї світової війни на окупов. Австро-Угорщиною Зх. тер. України працювала окупац. пошта. До обігу введено австро-угор. М. п. 1915 на М. п. із портретом Ф. Йозефа здійснено надрук «K. U. K. Feldpost», у такому вигляді їх використовували як М. п. польової пошти. У цей час подібні М. п. без надруків використовували як обігові. На добродій. марці Бойової управи УСС (1915) зображено портрет хорунжої О. Степанів. Від 1916 окупац. пошта ввела до пошт. обігу навіть газетні М. п. Незважаючи на військ. стан, пошта працювала ритмічно, 1917–18 постала потреба в нових М. п. Випущено М. п. із портретом цісаря Кароля. У багатьох країнах Європи війна змусила пошт. відомства займатися благодійністю. 1918 в Україні також введено в обіг М. п. благодій. випуску Австро-Угорщини. До проголошення 1918 УНР незалеж. державою пошта губерній Центр., Сх. та Пд. України використовувала рос. М. п., тому потреба в своїх стала дуже гостро. 1918 з’явилися перші 5 М. п. УНР — художники А. Середа і Г. Нарбут зобразили на них нац. алегор. сюжети і символи України. Вартість М. п. позначено у грош. одиниці — шагах (10, 20, 30, 40 і 50 шагів). М. п. назвали «шагівками». У серпні 1918 Міністерство пошт і телеграфів Української Держави прийняло рішення передрукувати укр. гербом запаси М. п. Рос. імперії, що знаходилися в його розпорядженні. Кількості надрук. «шагівок» не вистачало для нормал. роботи укр. пошти, тому передрук імпер. марок укр. тризубом доручено губерн. поштово-телегр. конторам у 5-ти пош­тово-телегр. округах, що діяли в Україні: Київ. (Київ., Волин., Черніг. губ.), Харків. (Харків. губ.), Катеринослав. (Катеринослав. і Полтав. губ.), Одес. (Херсон. губ.) і Поділ. (Поділ. губ.). Від жовтня 1918 на тер. під владою Української Держави в пошт. обігу були дійсні тільки укр. М. п. — «шагівки» і «тризуби». Автор проектів укр. М. п. 1918 був А. Середа, який дотримувався строгої лінії рисунка і класич. засобів композиції. За дорученням уряду Директорії УНР М. Івасюк 1919 створив ескізи для М. п. для 8-ми з 14-ти марок і зробив заг. оформлення «віден.» серії. Друк завершили 1921, проте у зв’язку з витісненням військ Директорії за межі України пошт. застосування марки не мали. Кожен пош­тово-телегр. округ здійснював нагляд за виготовленням друкар. форм із малюнками тризубів, але їхня конфігурація не зав­жди збігалася з офіц. взірцем. Губерн. поштово-телегр. контори мали завдання якнайшвидше виконати роботу, тому використовували всі наявні можливості, іноді не турбуючись про естетику і якість. У Київ. поштово-телегр. конторі більшість передруків здійснювали гумовими або метал. ручними штемпелями. Харків., Катеринослав. та Полтав. поштово-телегр. контори теж використовували ручні штемпелі. В Одесі більшу частину запасів М. п. передрукували в друкарнях; частина запасів М. п. отримала передруки тризубами ручними штемпелями. Незважаючи на велику кількість типів тризубів, їх чітко класифікували філателісти. Окреме місце в українізації імпер. М. п. займає Поділ. поштово-телегр. контора. Кількість типів ручних тризубів було понад 60: відрізнялися конфігурацією, розмірами, відтінками фарби; іноді окремі типи тризубів було важко розрізнити, але завдяки наполег­ливій праці колекціонерів-дослідників складено каталоги, в яких відображено відмінності тризубів. Цей період укр. пошти у вивченні М. п. є одним із найважчих та найцікавіших. У часи існування Директорії УНР укр. пошта збагатилася ще на одну цікаву М. п.: надрук. 1919 незвична за дизайном мініатюра з номіналом 20 грн, що певний час мала обіг на пошті. У наші часи пошт. пересилання з такою М. п. вважають рідкісними, у збірках філателістів М. п. «20 гривень» існують переважно у невживаному вигляді. Але не всі М. п. УНР «працювали на пошту». В грудні 1920 у Відні друкарнею Військ.-геогр. інституту виготовлено серію з 14-ти М. п. номіналами від 1 до 200 грн; збирачі називають їх «віден.» випуском, різноманітні сюжети при­­ваблю­ють новизною. Крім тризуба і укр. прапора, тут зображені портрети Б. Хмельницького, І. Мазепи, Т. Шевченка, П. Полуботка, С. Петлюри. Побут. і патріот. сюжети доповнюють зображення будинку ЦР і пам’ятника Володимиру Великому в Києві. На жаль, ця серія не потрапила до пошт. обігу і має суто філателістич. статус. Запаси М. п. потрапили до мароч. торговців. Розповсюджували не тільки звичайні проперфоров. М. п., але й перфорації, М. п., надрук. на геогр. картах, полігр. брак тощо. Подібні філателіст. речі завжди викликали зацікавленість філателістів і коштували на ринку більше, ніж звич. М. п. Випускала свої М. п. й ін. частина України, яка об’єднувала Галичину, Буковину і Закарпаття. Після проголошення ЗУНР 1918 пошт. зв’я­­зок був поширений у цій зх. частині України. 1920 надійшли в обіг М. п. «львів.» випуску. На М. п. Австрії зроблений надрук лева і текст «Західноукраїнська Народна Републіка». Австр. М. п. з номіналами 3, 5, 10 і 20 геллерів із надруками почали виконувати функцію укр. М. п. На ін. австр. М. п. із номіналами 3, 6, 12 і 15 геллерів у коломий. друкарні зроблені надруки нових номіналів і текст «Укр. Н. Р.». У 2-му вип. — на рожевому папері надрук. реєстрац. ярлики рекомендов. листів, вартість яких складала 30 і 50 сотиків. Найбільше відзначилася пошта Станіслава (нині Івано-Франківськ) — 8 вип. у 1919, це майже 140 різних М. п., які відрізняються способом виконання і зовн. виглядом. 5 вип. зроблено на зразок коломий. надруків. Текстом «Пошта Укр. Н. Респ.» і новим номіналом від 3 шагів до 10 грн передруковано різні пошт. та доплатні М. п. Австрії, доплатні М. п. Боснії, М. п. польової пошти Австро-Угорщини. Зважаючи на те, що М. п. передруковували у приват. друкарні, вони мали певні вади, за якими полювали філателісти, — хиби або відсутність деяких елементів надруку, подвій. або перевернутий надрук. З’явилися М. п., які вважають рідкісними. Один із випусків зроблено у Віден. держ. друкарні — на австр. М. п. різних номіналів надруковано малюнок укр. герба (тризуба) і по кутах «З. У. Н. Р.». Хоча заг. наклад М. п. випуску невідомий, М. п. від 1 до 10 крон зустрічаються рідше за ін. номінали. Ще два «станіслав.» випуски замовлені Адміністрацією Зх. обл. УНР у Віден. держ. друкарні. На 12-ти М. п. одного з випусків зображені герби Києва, УНР і Львова в різних кольорах, а на 5-ти М. п. ін. випуску — алегор. зображення соборності України. Такі сюжети М. п. не були випадковими, вони мали відобразити в пошт. мініатюрах істор. об’єднання ЗУНР з УНР. До пошт. обігу обидва випуски не потрапили у зв’язку з тим, що в липні тер. УНР окупована Румунією, Польщею і Чехословаччиною. Улітку 1919 під час румун. окупації Покуття пошта використовувала австро-угор. М. п. із надруком «С. М. Т.» і нового номіналу. Польс. окупація Зх. частини України залишила глибокий слід у пошт. історії України часів 1-ї світової війни. 1919–20 стали відомі М. п. різних випусків, на яких зроблені різноманітні надруки. Не тільки великі міста, але й маленькі села долучалися до пошт. сполучення. У м. Скалат (нині Терноп. обл.) курсували австр. М. із надруками польс. герба та тексту «Poсzta Polska Skalat». У Тернополі гербом Української Держави — тризубом передруковували польс. та австро-угор. М. п. У Ковелі (нині Волин. обл.) на запасах «шагівок», які надрукувала пошта УНР 1918, зроблено надруки польс. мовою «Poсzta Polska». У частині насел. пунктів поштарі не дуже переймалися зовн. виглядом М. п. і якістю нових надруків — інтенсивно використовували ручний штамп «PORTO» на М. п. Польщі, тобто М. п. були доплатними: сплачували відправлення отримувачі. Такі порто-марки виготовляли на Львівщині (в Белзі, Бориславі, Великих Мостах, Жидачеві, Жовкві, Замарстинові, Знесінні, Кристинополі, Львові, Самборі, Старому Самборі, Скалаті, Сташаві, Стрию, Татаркові, Трускавці, Тустановичах, Фельш­тині), Тернопільщині (у Бережанах, Озерянах, Підволочиську, Підгайцях, Підкамені, Тернополі) та Станіславщині (у Болехові, Галичі, Городенці, Калуші, Стані­славі, Стратині). У Любомлі в часи окупації з дозволу воєн. влади організована міська пошта. М. п. замовлені магістратом у друкарні міста Прага, на них зображені види Любомля, тексти зроблені нім., польс., укр. мовами та івритом. Воєнні дії 1918–20, що охопили Україну, зробили свої «філателістичні позначки» і на тер. Сх. та Пд. України. Відомо декілька випусків генерала А. Денікіна «Единая Россія», які були в обігу 1919, ще один зроблено у вигляді надруку «5 рублей» на М. п. Рос. імперії. Адміністрація генерала П. Врангеля у Криму 1920 відзначилася своєю М. п. — на рос. імпер. М. п. номіналом 1 коп. зроблений надрук «Югъ Россіи. 100 рублей». Крим. крайовий уряд генерала М. Сулькевича також зробив свій на­друк «35 коп.» на імпер. М. п. 1 коп. А згодом випустив ще незвичну М. п. багатоцільового використання із зображенням герба Росії і номіналом «50 коп.». Такі марки мали пошт. обіг, їх використовували як фіскал. М. п. і як марки-гроші. 1920–22 деякі місцевості використовували в пошт. обігу тимчас. М. п., які не вважали заг.-обіговими: вони курсували на обмеженій тер. і в обмежений час як провізорні випуски. Швидка зміна тарифів у період інфляції вимагала місц. пошти здійснювати переоцінку М. п., які були в наявності. Найбільш відомі з них провізорії Харкова 1920. На М. п. Рос. імперії зроблений надрук із текстом «РУБ», таким чином копійчані номінали М. п. зросли у сто разів. Під надрук також потрапили М. п. із тризубами УНР, тобто стали мати подвійні надруки. Не менш відомі Маріуп. провізорії 1919 — надруки «35 к.» і «70 к.» на «шагівках». Провізорії Києва 1922 проштамповані метал. нумератором і мали відбитки «7500», «8000» і «15 000». У передмісті Києва — Святошині також намагалися зробити щось подібне, але штемпель там був дерев’яний і тільки нагадував київ. «7500». Навіть у наш час точно не можна сказати, що всі провізорні випуски М. п. відомі і досконально вивчені, хоча дослідники знайшли певну кількість пересилань і опублікували безліч статей. Великою удачею колекціонери вважають пошт. пересилання з провізоріями Ольшан, Черкас (Київ. губ.), Катеринослава (нині Дніпро), Охтирки (Харків. губ.), Ладижина, Тульчина (Поділ. губ.), Мглина (Черніг. губ.). 1922 Центр., Сх. та Пд. губернії України приєднані до Рад. Союзу, на карті Європи з’явилася УСРР. На всю її тер. надійшли до обігу М. п. СРСР. 1923 урядом УСРР здійснено поштово-благодій. випуск на допомогу голодуючим в Україні. М. п. надрук. у Нім. держ. друкарні в Берліні, продавали тільки в 9-ти губерн. містах. Серія налічувала 4 М. п., всі вони були проперфоровані на папері без водяного знака, частина цих М. п. перфорації не мала. Рідше зустрічаються М. п. із водяним знаком. Існує рідкісна М. п. із портретом Т. Шевченка з водяним знаком без перфорації. Це був єдиний випуск М. п. УСРР у складі Рад. Союзу. 1939 на всій тер. України почали курсувати рад. М. п. Під час 2-ї світової війни вся тер. України була окупована. У листопаді 1941 райхскомісаріат «Україна» здійснив випуск стандарт. М. п. На М. п. Німеччини з портретом А. Гітлера зроблений надрук «Ukraine», М. п. були в обігу на всій окупов. тер. У багатьох насел. пунктах у часи окупації до 1944 місц. адміністрації здійснювали пошт. зв’язок за допомогою місц. М. п. Практично всі подібні М. п., особливо пошт. пересилання з ними, серед колекціонерів вважаються рідкісними. 1941–42 пошт. адміністрація Великої Олександрівки (Херсон. обл.) зробила на­друки тексту «16. 6. 41 В. ALEX», свастики і нового номіналу на рад. М. п. Адміністрація м. Сарни (Рівнен. обл.) на папері різних ґатунків друкувала текст «Kontro­­lizeichen. 1.50 крб. Контрольний знак» і в такому вигляді пошта використовувала М. п. Щось подібне робила і Вознесен. пошта, але друков. текст був іншим «ПОШТА Gebiet Woznessensk. 60 коп.». Цікавий обіговий випуск М. п. здійснено 1944: на­друковано 7 М. п. із малюнком селянки, кожна мала свій колір, що відповідав насел. пункту: червоний — Бобринець, жовтий — Херсон, помаранчево-червоний — Долинська, синій — Голованівськ, чорно-коричневий — Кам’янка, зелений — Кривий Ріг, коричневий — Новий Миргород. Схожий випуск у цьому ж році вийшов для ін. міст Пн. України, стандарт. малюнок зі свастикою мав різні кольори, крім того, на М. п. додатково друкували назви міст: Володимир-Волинський — «Ge­­bitskomissar Wladimir-Wolynsk» і «Wladimir-Wolynsk (ukr)», Любомль — «Gebietskomissar Luboml» і «Luboml (Ukraine)», Горохів — «Gorochow (Ukraine)». У м. Горохів (Волин. обл.) була також М. п. із малюнком карти регіону. Румун. окупація 1941–43 залишила слід на пошт. карті України. В серпні 1941 частина укр. земель сформована в нову адм. тер. Трансністрію (Задністров’я), саме тут 1941–43 здійснено 5 вип. М. п. Їх друкували в Румунії, різноманітні кольор. пропагандист. сюжети розповсюджували на окупов. тер., але невелику їхню кількість продавали і в Румунії. Існують випуски, здійснені для Чернівців та Одеси, вони стали відомі в Європі після 2-ї світової війни; ймовірно, не мають відношення до пошт., а тільки до комерц. випусків. Після звільнення рад. армією Закарпаття 1944 тут формується Нар. рада Закарп. України, що проголосила возз’єд­­нан­­ня з Рад. Україною. 1945 нова влада випустила М. п. — надруки тексту «Пошта Закарпатська Україна» і нового номіналу на М. п. Угорщини. Різноманітність М. п. просто вражає, всі вони надійшли в обіг і налічували 110 видів: стандартні і пам’ятні випуски Угорщини, благодійні М. п. на допомогу інвалідів війни, благодійні М. п. на користь Червоного Хреста, фіскал. М. п. податку на вино, доплатні М. п. Передруковано понад 50 видів М. п., що не потрапили до обігу, — М. п. гербового, вексел., судового, чекового і фіскал. зборів Угорщини. Від травня адміністрація регіону випускала власні М. п. Першими з’явилися 3 М. п. із новими рад. сюжетами. У червні до обігу надійшла стандартна серія з 6-ти М. п., яку філателісти назвали за малюнком — «зірочками», а ще через два місяці до стандарт. серії додали 2 М. п., на яких позначено рік — 1945. Не обійшлося на Закарпатті і без місц. випусків. У грудні 1944 на М. п. Угорщини зроблено надрук «CSP 1944» за вказівкою Делегатури уряду Чехословаччини з резиденцією в м. Хуст. М. п. були офіційними і мали обіг на тер. Закарп. України. У цей час зроблено надрук «CSP» на угор. М. п. без дати. Від 1945 на тер. УРСР діяла пошта СРСР і використовували рад. М. п. Про героїзм укр. жінок під час 2-ї світової війни нагадують М. п., присвяч. Л. Павличенко, М. Боровиченко, Є. Руднєвій, Л. Убийвовк, Є. Завалій, П. Осипенко, В. Гризодубовій та ін. Марки нац. скаут. організації України «Пласт» почали випускати в різних країнах світу до 1-ї світової війни. Перша марка пласт. пош­ти з’явилася 1926. Надалі їх видавали в Німеччині, Канаді та США. Від 1945 марки пласт. пош­­ти випускали в таборах укр. бі­­женців у Німеччині. Табор. пош­ти обслуговували мешканців укр. таборів переміщ. осіб у Німеччині (1947–50) і в таборі полонених вояків 1-ї Укр. Дивізії УНА в Ріміні (Італія, 1944–47). Ці табори видавали власні марки й касували їх своїми штемпелями, здійснюючи пошт. службу: Ріміні (28 купюр марок і блок, 12 листівок, із номіналом у шагах, гривнях або лірах та два штемпелі, 1946–47), Реґенсбурґ (36 вип., 1947), Байройт (12 вип. від 1948), Новий Ульм (22 наддрукові вип., 1949), Ульм-над-Дунаєм (4 наддруковані вип., 1950). А. Яблонський 1948 створив серію марок пласт. пошти до 40-річчя світ. скаутингу в Ганновері. Із пропагандист. метою Підпіл. пошта України видавала марки, що служили як наліпки на листах поряд із держ. марками. Її вів Закордон. пошт. відділ Підпіл. пошти України Закордон. частин ОУН від 1949 (кер. Л.-С. Рихтицький). Видано кілька­­сот серій і блоків, а деякі надруковано чи поштемпельовано спец. печатками. Одну з марок Підпіл. пошти України (США) присвяч. громад.-культур. діячці О. Басараб. Від 1952 пласт. марки випускали переважно на місцях нового поселення пластунів у Канаді, згодом і в США. Я. Гніздовський є автором М. п. пласт. пош­ти, що видавали в нью-йорк. пласт. таборі «Вовча стежка». Першу серію із 4-х М. п., виконаних за його проектом, випущено 1954 на честь свята Весни. М. п. гасили спец. штемпелем, виконаним за його малюнком. 1961 випущено блок із 4-х ювіл. марок на честь 50-ї річниці товариства «Пласт». Укр. філателісти також збирають недерж. випуски М. п. — не допущені до оплати пошт. послуг. Такі випуски марок видавали різні укр. організації у 20 ст.; вони служили для збирання фондів на різні цілі, а також для укр. пропаганди. Іноді ці марки касували окремими штемпелями. До каталогів записано бл. 2000 купюр різних недерж. укр. марок. У 1930-х рр. вийшло кілька випусків у Варшаві. Екзил. уряд УНР у Мюнхені продовжував випускати марки наприкінці 1940 — на поч. 1950-х рр. закликав укр. емігрантів додатково оплачувати внутр.-укр. кореспонденцію марками УНР. Кер. пошт. відділу і відповідальним за видавництво марок був Ю.-Ю. Максимчук. У часи незалежності кількість непошт. марок України доповнено випуском Укр. товариства охорони пам’яток історії та культури, який користується популярністю серед філателістів. Кілька сюжетів випуску використані в якості провізоріїв 1993 як М. п. Зараз пошт. пересилання з такими марками надзвичайно рідкісні. В УРСР не було окремого філателіст. товариства, українці були членами Всесоюз. товариства філателістів, що мало відділи і клуби в УРСР та видавало ж. «Филателия». Укр. філателісти поза УРСР об’єднувалися в кількох фахових товариствах: Союз філателістів України у Німеччині (1920–2005; видавав ж. «Der Ukraine-Philatelist»), Укр. вимінне товариство при ж. «Український філателіст» у Відні (1925–39), Укр. філателіст. клуб (1927) та Укр. філателіст. товариство (1928–29) у Львові, Укр. філателіст. товариство у Харбіні (Китай), Союз укр. філателістів і нумізматів у Нью-Йорку, Союз укр. філателістів Австрії у Відні (1967), Товариство укр. філателістів і нумізматиків у Монреалі (Канада, 1972). Асоц. філателістів України створ. 1992. Виставки М. п. України окремо проводять рідко. 1928 організовано виставку М. п. Київ. відділом філателіст. товариства «Україна» (існувало у 1920-х рр.). Поза Україною першу виставку укр. М. п. влаштував Пласт в Едмонтоні 1951. Союз укр. філателістів 1951 і 1952 виставляв держ. і недерж. М. п. у Нью-Йорку, Нюарку, Філадельфії. Укр. М. п. експонували на багатьох виставках у світі разом із М. п. ін. держав. Укр. філателісти влаштовують в УРСР чимало виставок, але без М. п. УНР. Від 1992 у різних містах України проведено 14 нац. філателіст. виставок, організаторами виступали Укр. пошта та Асоц. філателістів України. Укр. пошта 1992 ввела нові пошт. тарифи. На всій тер. України продовжували використовувати рад. М. п. за новими укр. тарифами. Київ. поштамт надрукував і ввів до обігу перші тимчасові М. п. — провізорії. На стрічках паперу, які застосовували до поштово-касових апаратів, були надруковані стилізов. під М. п. малюнки з текстом «Пошта України» і номіналами 1, 3, 5, 10, 20, 30, 50 крб. Пізніше Київ. поштамт декілька разів змінював дизайн М. п., додавав номінали. Ін. міста України започаткували свої прові­­зор­ні пошт. випуски. Вся полігр. база, яка працювала на пошт. потреби, залишилася в Росії, зв’язки між пошт. відомствами двох незалеж. держав не були налагоджені, тому відчувався «марковий голод» практично на всій тер. України. Укр. пошта використовувала для своїх потреб одночасно три групи М. п.: рад. М. п., місц. провізорії та держ. М. п. України. Екон. ситуація в країні цього часу була важкою і вона не могла не позначитися на тарифах, які з початку до кінця 1992 збільшили у 2 рази, 1993 — тарифи зросли у 33 рази, а від 1993 до 1996 — у 50 разів. Використання М. п. було інтенсивним, потреба в місц. і держ. М. п. зростала. Запаси рад. М. п. на поштах по всій країні закінчилися до середини 1993. Місц. провізорії виготовляли у всіх обл. країни, їх різноманітність вражала. Найвідомішими були надруки тризубів на рад. М. п. у Києві, Львові Чернігові та Чернівцях. Їхня популярність була високою, згодом вони введені до європ. і світ. каталогів. На стандарт. і комеморатив. М. п. СРСР ручним і друкар. способами робили відтиски тризубів або стилізов. малюнків у Луцьку (Волин. обл.), Запоріжжі, Пологах (Запоріз. обл.), Бородянці, Обухові (Київ. обл.), Миколаєві, Прилуках (Черніг. обл.). Поширеною була практика робити відтиски примітив. зображень із номіналами на звичай. папері або спец. папер. стрічках, переважна більшість великих міст користувалася такою нагодою. Цілий розділ у місц. М. п. можна надати використанню квитанцій поштово-касових апаратів або ін. бланків пошт. квитанцій. Це був зруч. спосіб сплати за пересилання: квитанції наліплювали на пересилання і в такому вигляді слугували за М. п. — різні міста і села 18-ти обл. України скористалися такою нагодою. Пошта Чернівців перевершила всі ін. пошти не тільки за кількістю, а й за різноманітністю М. п.: 1993–94, крім звич. на­друків, надійшли в обіг темат. випуски — «Фауна Буковини» із зображенням звірів. Яскраву сторінку укр. місц. пошти затьмарили недобросовісні філателісти, які розповсюджували низку фантазій. М. п. та підробок, де­які з них навіть потрапили до каталогів. Використання провізоріїв поступово згасало, до 2000 Укр. пошта стала вживати тільки держ. М. п. України, які за роки незалежності пройшли непростий шлях до свого визнання. М. п. 1992, частину М. п. 1993–94 друкували у Росії, частину М. п. 1992–94 — у Канаді, частину М. п. 1993 — в Австрії, один пошт. блок 1992 — в Угорщині. 1994 налагоджено випуск М. п. на держ. полігр. комбінаті «Україна», що запрацював на повну потужність. Перший віддрук. пошт. блок — «День Незалежності» (1994). Випущено М. п. найрізноманітніших форм і технол. процесів: квадратні, прямокутні, круглі, трикутні; з класич., овал. перфорацією; ароматизовані; на самоклей. папері. М. п. 1-го стандарт. вип. «Алегорія “Молода Україна”» (за малюнками, виконаними 1918 Г. Нарбутом) випущено 1992; в обіг введено М. п. номіналами 0,5, 0,7, 1, 2, 5, 10, 20, 50 укр. крб. 1992 введено в обіг перші марки незалеж. України — «500 років українського козацтва» та «100-річчя першопоселення українців у Канаді» (надрук. у Москві за малюнками художника О. Івахненка), випущені тиражами по 2,5 млн шт. 2-й (1993; в обіг уведено М. п. номіналами 50, 100, 150, 200, 300, 500 укр. крб) і 3-й (1994–2001; в обіг уведено марки з літер. номіналами «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Є», «Ж») вип. стандарт. М. п. — «Етнографічні сюжети “Давня Україна”». 4-й вип. стандарт. М. п. — «Міський транспорт» випущено 1995–2006; в обіг уведено марки з літер. номіналами «І», «К», «З». 5-й (2001–06; із літер. номіналами «В», «Д», «Е», «L», «N», «С», «Є», «Ж», «Р») і 6-й (2002–06; із номіналами 5, 10, 25, 30, 45, 65, 70 коп., 1 грн) стандарт. М. п. — «Квіти». 2006 випущено сувенір. аркуш із марками 5–6-го стандарт. вип. 7-й вип. стандарт. М. п. — «Ужиткові речі» (2007–12; в обіг уведені марки номіналами 1, 3, 5, 10, 30, 50, 60, 70, 85 коп., 1, 1,5, 2, 6, 7 грн та літер. номіналами «N», «Є», «R», «Ж», «Р». 2009 марки номіналом 1 і 3 коп. виведені з обігу, 2010 введені в обіг із надруком нового номіналу — 2 і 1,5 грн відповідно. 8-й вип. стандар. М. п. — «Листя» (друкують від 2012). У 2016 в обіг уведено марки номіналами 5, 20, 30, 40, 50, 70 коп., 2, 3, 5, 8, 10 грн і літер. номіналами «L», «N», «Є», «G», «Ж», «V», «F». 2017 випущено спец. марковий аркуш із марками 8-го стандарт. вип. 2017 у Будинку зв’язку (Київ) відбулася виставка «Поштові марки незалежної України». Виходить ж. «Філателія України» (від 2000). Випущено понад 1500 худож. М. п. та 145 пошт. блоків, присвяч. історії, культур. надбанням та сьогоденню України. Укр. М. п. здобули низку престиж. вітчизн. і міжнар. нагород. Вони виконують не тільки функцію знаків пошт. оплати, але й поширюють знання про Україну в усьому світі. Це досягається випуском М. п. різноманіт. укр. тематики і якістю виконання. У серії «Славетні жінки України» створ. М. п., присвяч. княгині Ользі, Роксолані (обидві — 1997), Анні Яро­славні (1998), Галшці Гулевичівні (1999), Марусі Чурай (2000). Випущено також серію «Київські князівни на престолах Європи» (12 марок). Жінка на укр. М. п. — символ України. На М. п. зображено портрети письменниць Ганни Барвінок, Марка Вовчка, Олени Пчілки, Дніпрової Чайки, Х. Алчевської, Л. Старицької-Черняхівської, Лесі Українки, О. Кобилянської та ін.; художниць К. Білокур, М. Приймаченко, Т. Пати, О. Кульчицької та ін.; співачок С. Крушельницької (1997), О. Петрусенко (2000), Руслани (2005) та ін.; акторок Н. Ужвій (1998), М. Заньковецької (2004), К. Осмяловської (2011), В. Холодної (2013), М. Капніст (2014). На худож. М. п. вшановано видат. людей країни: Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Б. Хмельницького, І. Мазепу, Данила Галицького, Івана Огієнка, М. Грушевського, Л. Кравчука, братів Кличків, Б. Ступку та ін. Серед випущених 2014 М. п. — «Євромайдан 2013–2014», «Збірна України з біатлону 2014», «Архітектор Владислав Городецький»; серії: «Краса і велич України», «Славетні роди України», «200-річчя від дня народження Тараса Шевченка», «Національні музичні інстументи», «Щедра Україна. Зима». У Києві 1991 засн. видавництво «Марка України» як філія Укр. держ. підприємства пошт. зв’язку (УДППЗ) «Укрпошта», від 2008 — Дирекція розроблення знаків пошт. оплати УДППЗ «Укрпошта», 2009 реорганізовано шляхом перетворення на структурні підрозділи УДППЗ «Укрпошта». Випущено понад 900 пошт. марок. Щорічно мільйон. тиражами видавали художні марков. і немарков. конверти та картки, філателіст. продукцію на полігр. комбінаті «Україна» (Київ). Нині організацію видання марок і філателії покладено на Упр. філателіст. продукції ПАТ «Укрпошта».

Завантажити статтю