Марка поштова

Визначення і загальна характеристика

МА́РКА ПОШТО́ВА — поштовий чи гербовий знак різної вартості, свідче­н­ня сплати державного збору; знак пош­­тових від­правлень, які випускають ві­домства звʼязку; художньо оформлене мініатюрне ви­да­н­ня. М. п. використовують для пропаганди держ. досягнень у певних галузях виробництва, на­­уки, культури тощо. Як правило, їх випускають до важливих дат. М. п. — популяр. вид колекціонува­н­ня (див. Колекція, Філателія). Перша в світі М. п. наді­­йшла в обіг 1840 в Англії із зображе­н­ням королеви Вікторії; на­друкована чорною фарбою, номінал — 1 пенні. Пізніше філателісти від­дали належне першій М. п. світу — «Чорне пенні». Ін. країни також почали використовувати М. п.: Бразилія — у 1843, США — 1847, Франція — 1849. Пошт. ві­домство Рос. імперії свої перші М. п. ввело в обіг 1858. Їх використовували на всій тер.: спочатку у великих містах, а згодом і в маленьких містечках і селах. Пошти насел. пунктів Центр., Сх. та Пд. України, що входили до складу Рос. імперії, почали використовувати рос. М. п. У Києві 1896–1901 виходив ж. «Марки». До 1917 пошти укр. міст вживали всі рос. М. п. (понад 160), які уві­йшли до обігу. Земські М. п. — один із найцікавіших періодів укр. пошти. Після земської реформи 1864 на всій тер. Рос. імперії зʼявилися земські пошт. служби, що до­ставляли пошт. від­правле­н­ня туди, куди держ. пошта не до­ставляла. Це поклало початок виготовлен­ню влас. випусків земських М. п. За змістом малюнка їх поділяють на види: М. п., що містять тільки написи (найменува­н­ня повіт. земської пошти, номінал) — із написами без малюнка або з рамкою в одну або дві лінії; з елементар. малюнком тла, штрихува­н­ням і додатк. написами; з роз­виненими декор. елементами (корони, пошт. ріжки та сумки, мантії), тлом і штрихува­н­ням; М. п. із зображе­н­ням повіт. та губерн. гербів; ювіл. (комеморативні та аматорські, що наслідують закордон­ні та вітчизн. держ. марки). 6 губ. почали використовувати земські М. п. У Катеринослав. губ. М. п. друкували 6, Полтав. — 12, Таврій. — 3, Харків. — 7, Херсон. — 6, Черніг. губ. — 2 повіти. Якщо сюжети М. п. Рос. імперії виконані пере­важно в класич. стилі, держ. герб і номінал оздоблені орнаментом, то М. п. укр. земств вражали різноманітністю сюжетів. 1866 Верх­ньодні­пров. пов. (Катеринослав. губ.) одночасно з Дні­пров. пов. (Таврій. губ.) першими почали друкувати М. п. Ви­глядали вони як прямокутні папірці з по­значе­н­ням чорною фарбою назви повіту і суми номіналу. 1867 Козелец. пов. (Черніг. губ.) вирішив по­жвавити примітив. сюжет своєї М. п. бронз. кольором, а М. п. ви­глядала просто — назва пошти і номінал у 4 рядки. Того ж року Мелітоп. пов. (Таврій. губ.) випустив М. п., на якій, крім назви і номіналу, був присутній і герб імперії. Херсон. і Одес. пов. (Херсон. губ.) на своїх М. п. 1867 помістили герби Херсона й Одеси. 1868 Пирятин. пов. (Полтав. губ.) вирішив на­­­друкувати М. п. на папері помаранч. кольору, назву повіту і номінал вписано у 2 кола, на зразок календар. штемпеля. Бердян. пов. (Таврій. губ.) цього ж року на­друкував 3-колірну М. п. із своїм гербом. Простоту «пирятин.» сюжетів 1869–75 почали під­тримувати й ін. пов.: Олександрій. (Херсон. губ.) — 1869–74, Пере­яслав. (Полтав. губ.) — 1871, Тираспол. (Херсон. губ.) та Ананіїв. (Херсон. губ.) — 1875. Але пере­важна більшість укр. повітів друкувала на своїх М. п. герби повітів або губерній. Така «гербова» тенденція збереглася до 1917. Прихильники най­простішого способу виготовле­н­ня М. п. до процесу малюва­н­ня не за­прошували художників: усе виконували друкарі, які «збирали» малюнок М. п. з елементів гарнітури (крапки, коми, смужки різної довжини, дужки та ін.), оздоблювали зі­браний малюнок стандарт. друкар. вензелями. Показовими в цій майстерності були М. п. Верх­ньодні­пров. пов. — 1871, Зіньків. пов. (Полтав. губ.) — 1895–1913, Гадяц. пов. (Полтав. губ.) — 1913. У 1909 наді­йшли в обіг М. п., присвяч. 200-річчю Полтав. битви з малюнками архіт. памʼяток, повʼязаних із цією подією. 1910–12 на М. п. зроблені на­друки нових номіналів, що збільшило кількість різних М. п. у декілька разів. Цікаву комеморативну серію М. п. на­друковано 1912 — види Полтави. Були й такі повіти, які не друкували М. п. у 1887–1916, а вживали стандартні типи М. п., виготовлені Екс­педицією заготівлі держ. паперів у С.-Петер­­бурзі. Така практика полегшувала роботу повіт. пошт. контор у Катеринослав., Полтав. та Харків. губ. Під час 1-ї світової війни на окупов. Австро-Угорщиною Зх. тер. України працювала окупац. пошта. До обігу введено австро-угор. М. п. 1915 на М. п. із порт­ретом Ф. Йозефа здійснено на­друк «K. U. K. Feldpost», у такому ви­гляді їх використовували як М. п. польової пошти. У цей час подібні М. п. без на­друків використовували як обігові. На добродій. марці Бо­йової управи УСС (1915) зображено порт­рет хорунжої О. Степанів. Від 1916 окупац. пошта ввела до пошт. обігу навіть газетні М. п. Не­зважаючи на військ. стан, пошта працювала ритмічно, 1917–18 по­стала потреба в нових М. п. Випущено М. п. із порт­ретом цісаря Кароля. У багатьох країнах Європи війна змусила пошт. ві­домства за­йматися благодійністю. 1918 в Україні також введено в обіг М. п. благодій. випуску Австро-Угорщини. До проголоше­н­ня 1918 УНР незалеж. державою пошта губерній Центр., Сх. та Пд. України використовувала рос. М. п., тому потреба в своїх стала дуже гостро. 1918 зʼявилися перші 5 М. п. УНР — художники А. Середа і Г. Нарбут зобразили на них нац. алегор. сюжети і символи України. Вартість М. п. по­значено у грош. одиниці — шагах (10, 20, 30, 40 і 50 шагів). М. п. на­звали «шагівками». У серпні 1918 Міністерство пошт і теле­графів Української Держави прийняло ріше­н­ня перед­рукувати укр. гербом запаси М. п. Рос. імперії, що знаходилися в його роз­поряджен­ні. Кількості на­друк. «шагівок» не ви­стачало для нормал. роботи укр. пошти, тому перед­рук імпер. марок укр. тризубом доручено губерн. поштово-телегр. конторам у 5-ти пош­тово-телегр. округах, що діяли в Україні: Київ. (Київ., Волин., Черніг. губ.), Харків. (Харків. губ.), Катеринослав. (Катеринослав. і Полтав. губ.), Одес. (Херсон. губ.) і Поділ. (Поділ. губ.). Від жовтня 1918 на тер. під владою Української Держави в пошт. обігу були дійсні тільки укр. М. п. — «шагівки» і «тризуби». Автор проектів укр. М. п. 1918 був А. Середа, який дотримувався строгої лінії рисунка і класич. засобів композиції. За доруче­н­ням уряду Директорії УНР М. Івасюк 1919 створив ескізи для М. п. для 8-ми з 14-ти марок і зробив заг. оформле­н­ня «віден.» серії. Друк завершили 1921, проте у звʼязку з витісне­н­ням військ Директорії за межі України пошт. за­стосува­н­ня марки не мали. Кожен пош­тово-телегр. округ здійснював на­гляд за виготовле­н­ням друкар. форм із малюнками тризубів, але їхня конфігурація не зав­жди збігалася з офіц. взірцем. Губерн. поштово-телегр. контори мали зав­да­н­ня якнайшвидше виконати роботу, тому використовували всі наявні можливості, іноді не турбуючись про естетику і якість. У Київ. поштово-телегр. конторі більшість перед­руків здійснювали гумовими або метал. ручними штемпелями. Харків., Катеринослав. та Полтав. поштово-телегр. контори теж використовували ручні штемпелі. В Одесі більшу частину запасів М. п. перед­рукували в друкарнях; частина запасів М. п. отримала перед­руки тризубами ручними штемпелями. Не­зважаючи на велику кількість типів тризубів, їх чітко класифікували філателісти. Окреме місце в українізації імпер. М. п. за­ймає Поділ. поштово-телегр. контора. Кількість типів ручних тризубів було понад 60: від­різнялися конфігурацією, роз­мірами, від­тінками фарби; іноді окремі типи тризубів було важко роз­різнити, але завдяки наполег­ливій праці колекціонерів-дослідників складено каталоги, в яких від­ображено від­мін­ності тризубів. Цей період укр. пошти у ви­вчен­ні М. п. є одним із найважчих та найцікавіших. У часи існува­н­ня Директорії УНР укр. пошта збагатилася ще на одну цікаву М. п.: на­друк. 1919 не­звична за дизайном мініатюра з номіналом 20 грн, що певний час мала обіг на пошті. У наші часи пошт. пере­сила­н­ня з такою М. п. вважають рідкісними, у збірках філателістів М. п. «20 гривень» існують пере­важно у не­вживаному ви­гляді. Але не всі М. п. УНР «працювали на пошту». В грудні 1920 у Відні друкарнею Військ.-геогр. ін­ституту виготовлено серію з 14-ти М. п. номіналами від 1 до 200 грн; збирачі називають їх «віден.» випуском, різноманітні сюжети при­­ваблю­ють новизною. Крім тризуба і укр. прапора, тут зображені порт­рети Б. Хмельницького, І. Мазепи, Т. Шевченка, П. Полуботка, С. Петлюри. Побут. і патріот. сюжети доповнюють зображе­н­ня будинку ЦР і памʼятника Володимиру Великому в Києві. На жаль, ця серія не потрапила до пошт. обігу і має суто філателістич. статус. Запаси М. п. потрапили до мароч. торговців. Роз­по­всюджували не тільки звичайні проперфоров. М. п., але й перфорації, М. п., на­друк. на геогр. картах, полігр. брак тощо. Подібні філателіст. речі завжди викликали зацікавленість філателістів і коштували на ринку більше, ніж звич. М. п. Випускала свої М. п. й ін. частина України, яка обʼ­єд­нувала Галичину, Буковину і Закарпа­т­тя. Після проголоше­н­ня ЗУНР 1918 пошт. звʼя­­зок був поширений у цій зх. частині України. 1920 наді­йшли в обіг М. п. «львів.» випуску. На М. п. Австрії зроблений на­друк лева і текст «Західноукраїнська Народна Републіка». Австр. М. п. з номіналами 3, 5, 10 і 20 гел­лерів із на­друками почали виконувати функцію укр. М. п. На ін. австр. М. п. із номіналами 3, 6, 12 і 15 гел­лерів у коломий. друкарні зроблені на­друки нових номіналів і текст «Укр. Н. Р.». У 2-му вип. — на рожевому папері на­друк. реєстрац. ярлики рекомендов. листів, вартість яких складала 30 і 50 сотиків. Найбільше від­значилася пошта Станіслава (нині Івано-Франківськ) — 8 вип. у 1919, це майже 140 різних М. п., які від­різняються способом викона­н­ня і зовн. ви­глядом. 5 вип. зроблено на зразок коломий. на­друків. Текс­том «Пошта Укр. Н. Респ.» і новим номіналом від 3 шагів до 10 грн перед­руковано різні пошт. та доплатні М. п. Австрії, доплатні М. п. Боснії, М. п. польової пошти Австро-Угорщини. Зважаючи на те, що М. п. перед­руковували у приват. друкарні, вони мали певні вади, за якими полювали філателісти, — хиби або від­сутність деяких елементів на­друку, по­двій. або пере­вернутий на­друк. Зʼявилися М. п., які вважають рідкісними. Один із випусків зроблено у Віден. держ. друкарні — на австр. М. п. різних номіналів на­друковано малюнок укр. герба (тризуба) і по кутах «З. У. Н. Р.». Хоча заг. наклад М. п. випуску неві­домий, М. п. від 1 до 10 крон зу­стрічаються рідше за ін. номінали. Ще два «станіслав.» випуски замовлені Адміністрацією Зх. обл. УНР у Віден. держ. друкарні. На 12-ти М. п. одного з випусків зображені герби Києва, УНР і Львова в різних кольорах, а на 5-ти М. п. ін. випуску — алегор. зображе­н­ня соборності України. Такі сюжети М. п. не були випадковими, вони мали від­образити в пошт. мініатюрах істор. обʼ­єд­на­н­ня ЗУНР з УНР. До пошт. обігу обидва випуски не потрапили у звʼязку з тим, що в липні тер. УНР окупована Румунією, Польщею і Чехословач­чиною. Улітку 1919 під час румун. окупації Поку­т­тя пошта використовувала австро-угор. М. п. із на­друком «С. М. Т.» і нового номіналу. Польс. окупація Зх. частини України залишила глибокий слід у пошт. історії України часів 1-ї світової війни. 1919–20 стали ві­домі М. п. різних випусків, на яких зроблені різноманітні на­друки. Не тільки великі міста, але й маленькі села долучалися до пошт. сполуче­н­ня. У м. Скалат (нині Терноп. обл.) курсували австр. М. із на­друками польс. герба та текс­ту «Poсzta Polska Skalat». У Тернополі гербом Української Держави — тризубом перед­руковували польс. та австро-угор. М. п. У Ковелі (нині Волин. обл.) на запасах «шагівок», які на­друкувала пошта УНР 1918, зроблено на­друки польс. мовою «Poсzta Polska». У частині насел. пунктів поштарі не дуже пере­ймалися зовн. ви­глядом М. п. і якістю нових на­друків — інтенсивно використовували ручний штамп «PORTO» на М. п. Польщі, тобто М. п. були доплатними: сплачували від­правле­н­ня отримувачі. Такі порто-марки виготовляли на Львівщині (в Белзі, Бориславі, Великих Мостах, Жидачеві, Жовкві, Замарстинові, Знесін­ні, Кристинополі, Львові, Самборі, Старому Самборі, Скалаті, Сташаві, Стрию, Татаркові, Трускавці, Тустановичах, Фельш­тині), Тернопільщині (у Бережанах, Озерянах, Під­волочиську, Під­гайцях, Під­камені, Тернополі) та Станіславщині (у Болехові, Галичі, Городенці, Калуші, Стані­славі, Стратині). У Любомлі в часи окупації з до­зволу воєн. влади організована міська пошта. М. п. замовлені магістратом у друкарні міста Прага, на них зображені види Любомля, текс­ти зроблені нім., польс., укр. мовами та івритом. Воєн­ні дії 1918–20, що охопили Україну, зробили свої «філателістичні по­значки» і на тер. Сх. та Пд. України. Ві­домо декілька випусків генерала А. Денікіна «Единая Рос­сія», які були в обігу 1919, ще один зроблено у ви­гляді на­друку «5 рублей» на М. п. Рос. імперії. Адміністрація генерала П. Врангеля у Криму 1920 від­значилася своєю М. п. — на рос. імпер. М. п. номіналом 1 коп. зроблений на­друк «Югъ Рос­сіи. 100 рублей». Крим. кра­йовий уряд генерала М. Сулькевича також зробив свій на­­друк «35 коп.» на імпер. М. п. 1 коп. А згодом випустив ще не­звичну М. п. багатоцільового викори­ста­н­ня із зображе­н­ням герба Росії і номіналом «50 коп.». Такі марки мали пошт. обіг, їх використовували як фіскал. М. п. і як марки-гроші. 1920–22 деякі місцевості використовували в пошт. обігу тимчас. М. п., які не вважали заг.-обіговими: вони курсували на обмеженій тер. і в обмежений час як провізорні випуски. Швидка зміна тарифів у період інфляції вимагала місц. пошти здійснювати пере­оцінку М. п., які були в наявності. Найбільш ві­домі з них провізорії Харкова 1920. На М. п. Рос. імперії зроблений на­друк із текс­том «РУБ», таким чином копійчані номінали М. п. зросли у сто разів. Під на­друк також потрапили М. п. із тризубами УНР, тобто стали мати по­двійні на­друки. Не менш ві­домі Маріуп. провізорії 1919 — на­друки «35 к.» і «70 к.» на «шагівках». Провізорії Києва 1922 проштамповані метал. нумератором і мали від­битки «7500», «8000» і «15 000». У перед­місті Києва — Святошині також намагалися зробити щось подібне, але штемпель там був деревʼяний і тільки нагадував київ. «7500». Навіть у наш час точно не можна сказати, що всі провізорні випуски М. п. ві­домі і досконально ви­вчені, хоча дослідники зна­йшли певну кількість пере­силань і опублікували без­ліч статей. Великою удачею колекціонери вважають пошт. пере­сила­н­ня з провізоріями Ольшан, Черкас (Київ. губ.), Катеринослава (нині Дні­про), Охтирки (Харків. губ.), Ладижина, Тульчина (Поділ. губ.), Мглина (Черніг. губ.). 1922 Центр., Сх. та Пд. губернії України при­єд­нані до Рад. Союзу, на карті Європи зʼявилася УСРР. На всю її тер. наді­йшли до обігу М. п. СРСР. 1923 урядом УСРР здійснено поштово-благодій. випуск на допомогу голодуючим в Україні. М. п. на­друк. у Нім. держ. друкарні в Берліні, продавали тільки в 9-ти губерн. містах. Серія налічувала 4 М. п., всі вони були проперфоровані на папері без водяного знака, частина цих М. п. перфорації не мала. Рідше зу­стрічаються М. п. із водяним знаком. Існує рідкісна М. п. із порт­ретом Т. Шевченка з водяним знаком без перфорації. Це був єдиний випуск М. п. УСРР у складі Рад. Союзу. 1939 на всій тер. України почали курсувати рад. М. п. Під час 2-ї світової війни вся тер. України була окупована. У листопаді 1941 райхскомісаріат «Україна» здійснив випуск стандарт. М. п. На М. п. Німеч­чини з порт­ретом А. Гітлера зроблений на­друк «Ukraine», М. п. були в обігу на всій окупов. тер. У багатьох насел. пунктах у часи окупації до 1944 місц. адміністрації здійснювали пошт. звʼязок за допомогою місц. М. п. Практично всі подібні М. п., особливо пошт. пере­сила­н­ня з ними, серед колекціонерів вважаються рідкісними. 1941–42 пошт. адміністрація Великої Олександрівки (Херсон. обл.) зробила на­­друки текс­ту «16. 6. 41 В. ALEX», свастики і нового номіналу на рад. М. п. Адміністрація м. Сарни (Рівнен. обл.) на папері різних ґатунків друкувала текст «Kontro­­lizeichen. 1.50 крб. Контрольний знак» і в такому ви­гляді пошта використовувала М. п. Щось подібне робила і Вознесен. пошта, але друков. текст був іншим «ПОШТА Gebiet Woznessensk. 60 коп.». Цікавий обіговий випуск М. п. здійснено 1944: на­­друковано 7 М. п. із малюнком селянки, кожна мала свій колір, що від­повід­ав насел. пункту: червоний — Бобринець, жовтий — Херсон, помаранчево-червоний — Долинська, синій — Голованівськ, чорно-коричневий — Камʼянка, зелений — Кривий Ріг, коричневий — Новий Миргород. Схожий випуск у цьому ж році ви­йшов для ін. міст Пн. України, стандарт. малюнок зі свастикою мав різні кольори, крім того, на М. п. додатково друкували назви міст: Володимир-Волинський — «Ge­­bitskomissar Wladimir-Wolynsk» і «Wladimir-Wolynsk (ukr)», Любомль — «Gebietskomissar Luboml» і «Luboml (Ukraine)», Горохів — «Gorochow (Ukraine)». У м. Горохів (Волин. обл.) була також М. п. із малюнком карти регіону. Румун. окупація 1941–43 залишила слід на пошт. карті України. В серпні 1941 частина укр. земель сформована в нову адм. тер. Транс­ністрію (Задністровʼя), саме тут 1941–43 здійснено 5 вип. М. п. Їх друкували в Румунії, різноманітні кольор. пропагандист. сюжети роз­по­всюджували на окупов. тер., але невелику їхню кількість продавали і в Румунії. Існують випуски, здійснені для Чернівців та Одеси, вони стали ві­домі в Європі після 2-ї світової війни; ймовірно, не мають від­ноше­н­ня до пошт., а тільки до комерц. випусків. Після звільне­н­ня рад. армією Закарпа­т­тя 1944 тут формується Нар. рада Закарп. України, що проголосила воз­зʼєд­­нан­­ня з Рад. Україною. 1945 нова влада випустила М. п. — на­друки текс­ту «Пошта Закарпатська Україна» і нового номіналу на М. п. Угорщини. Різноманітність М. п. просто вражає, всі вони наді­йшли в обіг і налічували 110 видів: стандартні і памʼятні випуски Угорщини, благодійні М. п. на допомогу інвалідів війни, благодійні М. п. на користь Червоного Хреста, фіскал. М. п. податку на вино, доплатні М. п. Перед­руковано понад 50 видів М. п., що не потрапили до обігу, — М. п. гербового, вексел., судового, чекового і фіскал. зборів Угорщини. Від травня адміністрація регіону випускала власні М. п. Першими зʼявилися 3 М. п. із новими рад. сюжетами. У червні до обігу наді­йшла стандартна серія з 6-ти М. п., яку філателісти на­звали за малюнком — «зірочками», а ще через два місяці до стандарт. серії додали 2 М. п., на яких по­значено рік — 1945. Не обі­йшлося на Закарпат­ті і без місц. випусків. У грудні 1944 на М. п. Угорщини зроблено на­друк «CSP 1944» за вказівкою Делегатури уряду Чехословач­чини з резиденцією в м. Хуст. М. п. були офіційними і мали обіг на тер. Закарп. України. У цей час зроблено на­друк «CSP» на угор. М. п. без дати. Від 1945 на тер. УРСР діяла пошта СРСР і використовували рад. М. п. Про героїзм укр. жінок під час 2-ї світової війни нагадують М. п., присвяч. Л. Павличенко, М. Боровиченко, Є. Руднєвій, Л. Убийвовк, Є. Завалій, П. Осипенко, В. Гризодубовій та ін. Марки нац. скаут. організації України «Пласт» почали випускати в різних країнах світу до 1-ї світової війни. Перша марка пласт. пош­ти зʼявилася 1926. Надалі їх видавали в Німеч­чині, Канаді та США. Від 1945 марки пласт. пош­­ти випускали в таборах укр. бі­­женців у Німеч­чині. Табор. пош­ти обслуговували мешканців укр. таборів пере­міщ. осіб у Німеч­чині (1947–50) і в таборі полонених вояків 1-ї Укр. Дивізії УНА в Ріміні (Італія, 1944–47). Ці табори видавали власні марки й касували їх своїми штемпелями, здійснюючи пошт. службу: Ріміні (28 купюр марок і блок, 12 листівок, із номіналом у шагах, гривнях або лірах та два штемпелі, 1946–47), Реґенсбурґ (36 вип., 1947), Байройт (12 вип. від 1948), Новий Ульм (22 над­друкові вип., 1949), Ульм-над-Дунаєм (4 над­друковані вип., 1950). А. Яблонський 1948 створив серію марок пласт. пошти до 40-річчя світ. скаутингу в Ган­новері. Із пропагандист. метою Під­піл. пошта України видавала марки, що служили як наліпки на листах поряд із держ. марками. Її вів Закордон. пошт. від­діл Під­піл. пошти України Закордон. частин ОУН від 1949 (кер. Л.-С. Рихтицький). Ви­дано кілька­­сот серій і блоків, а деякі на­друковано чи поштемпельовано спец. печатками. Одну з марок Під­піл. пошти України (США) присвяч. громад.-культур. діячці О. Басараб. Від 1952 пласт. марки випускали пере­важно на місцях нового поселе­н­ня пластунів у Канаді, згодом і в США. Я. Гніздовський є автором М. п. пласт. пош­ти, що видавали в нью-йорк. пласт. таборі «Вовча стежка». Першу серію із 4-х М. п., виконаних за його проектом, випущено 1954 на честь свята Весни. М. п. гасили спец. штемпелем, виконаним за його малюнком. 1961 випущено блок із 4-х ювіл. марок на честь 50-ї річниці товариства «Пласт». Укр. філателісти також збирають недерж. випуски М. п. — не допущені до оплати пошт. послуг. Такі випуски марок видавали різні укр. організації у 20 ст.; вони служили для збира­н­ня фондів на різні цілі, а також для укр. пропаганди. Іноді ці марки касували окремими штемпелями. До каталогів записано бл. 2000 купюр різних недерж. укр. марок. У 1930-х рр. ви­йшло кілька випусків у Варшаві. Екзил. уряд УНР у Мюнхені продовжував випускати марки на­прикінці 1940 — на поч. 1950-х рр. закликав укр. емі­грантів додатково оплачувати внутр.-укр. кореспонденцію марками УНР. Кер. пошт. від­ділу і від­повід­альним за видавництво марок був Ю.-Ю. Максимчук. У часи незалежності кількість непошт. марок України доповнено випуском Укр. товариства охорони памʼяток історії та культури, який користується популярністю серед філателістів. Кілька сюжетів випуску викори­стані в якості провізоріїв 1993 як М. п. Зараз пошт. пере­сила­н­ня з такими марками над­звичайно рідкісні. В УРСР не було окремого філателіст. товариства, українці були членами Всесоюз. товариства філателістів, що мало від­діли і клуби в УРСР та видавало ж. «Филателия». Укр. філателісти поза УРСР обʼ­єд­нувалися в кількох фахових товариствах: Союз філателістів України у Німеч­чині (1920–2005; видавав ж. «Der Ukraine-Philatelist»), Укр. вимін­не товариство при ж. «Український філателіст» у Відні (1925–39), Укр. філателіст. клуб (1927) та Укр. філателіст. товариство (1928–29) у Львові, Укр. філателіст. товариство у Харбіні (Китай), Союз укр. філателістів і нумізматів у Нью-Йорку, Союз укр. філателістів Австрії у Відні (1967), Товариство укр. філателістів і нумізматиків у Монреалі (Канада, 1972). Асоц. філателістів України створ. 1992. Ви­ставки М. п. України окремо проводять рідко. 1928 організовано ви­ставку М. п. Київ. від­ділом філателіст. товариства «Україна» (існувало у 1920-х рр.). Поза Україною першу ви­ставку укр. М. п. влаштував Пласт в Едмонтоні 1951. Союз укр. філателістів 1951 і 1952 ви­ставляв держ. і недерж. М. п. у Нью-Йорку, Нюарку, Філадельфії. Укр. М. п. екс­понували на багатьох ви­ставках у світі разом із М. п. ін. держав. Укр. філателісти влаштовують в УРСР чимало ви­ставок, але без М. п. УНР. Від 1992 у різних містах України проведено 14 нац. філателіст. ви­ставок, організаторами ви­ступали Укр. пошта та Асоц. філателістів України. Укр. пошта 1992 ввела нові пошт. тарифи. На всій тер. України продовжували використовувати рад. М. п. за новими укр. тарифами. Київ. поштамт на­друкував і ввів до обігу перші тимчасові М. п. — провізорії. На стрічках паперу, які за­стосовували до поштово-касових апаратів, були на­друковані стилізов. під М. п. малюнки з текс­том «Пошта України» і номіналами 1, 3, 5, 10, 20, 30, 50 крб. Пізніше Київ. поштамт декілька разів змінював дизайн М. п., додавав номінали. Ін. міста України започаткували свої прові­­зор­ні пошт. випуски. Вся полігр. база, яка працювала на пошт. потреби, залишилася в Росії, звʼязки між пошт. ві­домствами двох незалеж. держав не були налагоджені, тому від­чувався «марковий голод» практично на всій тер. України. Укр. пошта використовувала для своїх потреб одночасно три групи М. п.: рад. М. п., місц. провізорії та держ. М. п. України. Екон. ситуація в країні цього часу була важкою і вона не могла не по­значитися на тарифах, які з початку до кінця 1992 збільшили у 2 рази, 1993 — тарифи зросли у 33 рази, а від 1993 до 1996 — у 50 разів. Викори­ста­н­ня М. п. було інтенсивним, потреба в місц. і держ. М. п. зро­стала. Запаси рад. М. п. на поштах по всій країні закінчилися до середини 1993. Місц. провізорії виготовляли у всіх обл. країни, їх різноманітність вражала. Найві­домішими були на­друки тризубів на рад. М. п. у Києві, Львові Чернігові та Чернівцях. Їхня популярність була високою, згодом вони введені до європ. і світ. каталогів. На стандарт. і комеморатив. М. п. СРСР ручним і друкар. способами робили від­тиски тризубів або стилізов. малюнків у Луцьку (Волин. обл.), Запоріж­жі, Пологах (Запоріз. обл.), Бородянці, Обухові (Київ. обл.), Миколаєві, Прилуках (Черніг. обл.). Поширеною була практика робити від­тиски примітив. зображень із номіналами на звичай. папері або спец. папер. стрічках, пере­важна більшість великих міст користувалася такою нагодою. Цілий роз­діл у місц. М. п. можна надати викори­стан­ню квитанцій поштово-касових апаратів або ін. бланків пошт. квитанцій. Це був зруч. спосіб сплати за пере­сила­н­ня: квитанції наліплювали на пере­сила­н­ня і в такому ви­гляді слугували за М. п. — різні міста і села 18-ти обл. України скори­сталися такою нагодою. Пошта Чернівців пере­вершила всі ін. пошти не тільки за кількістю, а й за різноманітністю М. п.: 1993–94, крім звич. на­­друків, наді­йшли в обіг темат. випуски — «Фауна Буковини» із зображе­н­ням звірів. Яскраву сторінку укр. місц. пошти за­тьмарили недобросовісні філателісти, які роз­по­всюджували низку фантазій. М. п. та під­робок, де­які з них навіть потрапили до каталогів. Викори­ста­н­ня провізоріїв по­ступово згасало, до 2000 Укр. пошта стала вживати тільки держ. М. п. України, які за роки незалежності про­йшли не­простий шлях до свого ви­зна­н­ня. М. п. 1992, частину М. п. 1993–94 друкували у Росії, частину М. п. 1992–94 — у Канаді, частину М. п. 1993 — в Австрії, один пошт. блок 1992 — в Угорщині. 1994 налагоджено випуск М. п. на держ. полігр. комбінаті «Україна», що запрацював на повну потужність. Перший від­друк. пошт. блок — «День Незалежності» (1994). Випущено М. п. найрізноманітніших форм і технол. процесів: квадратні, прямокутні, круглі, трикутні; з класич., овал. перфорацією; ароматизовані; на самоклей. папері. М. п. 1-го стандарт. вип. «Алегорія “Молода Україна”» (за малюнками, виконаними 1918 Г. Нарбутом) випущено 1992; в обіг введено М. п. номіналами 0,5, 0,7, 1, 2, 5, 10, 20, 50 укр. крб. 1992 введено в обіг перші марки незалеж. України — «500 років українського козацтва» та «100-річчя першопоселе­н­ня українців у Канаді» (на­друк. у Москві за малюнками художника О. Івахненка), випущені тиражами по 2,5 млн шт. 2-й (1993; в обіг уведено М. п. номіналами 50, 100, 150, 200, 300, 500 укр. крб) і 3-й (1994–2001; в обіг уведено марки з літер. номіналами «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Є», «Ж») вип. стандарт. М. п. — «Етно­графічні сюжети “Давня Україна”». 4-й вип. стандарт. М. п. — «Міський транс­порт» випущено 1995–2006; в обіг уведено марки з літер. номіналами «І», «К», «З». 5-й (2001–06; із літер. номіналами «В», «Д», «Е», «L», «N», «С», «Є», «Ж», «Р») і 6-й (2002–06; із номіналами 5, 10, 25, 30, 45, 65, 70 коп., 1 грн) стандарт. М. п. — «Квіти». 2006 випущено сувенір. аркуш із марками 5–6-го стандарт. вип. 7-й вип. стандарт. М. п. — «Ужиткові речі» (2007–12; в обіг уведені марки номіналами 1, 3, 5, 10, 30, 50, 60, 70, 85 коп., 1, 1,5, 2, 6, 7 грн та літер. номіналами «N», «Є», «R», «Ж», «Р». 2009 марки номіналом 1 і 3 коп. виведені з обігу, 2010 введені в обіг із на­друком нового номіналу — 2 і 1,5 грн від­повід­но. 8-й вип. стандар. М. п. — «Листя» (друкують від 2012). У 2016 в обіг уведено марки номіналами 5, 20, 30, 40, 50, 70 коп., 2, 3, 5, 8, 10 грн і літер. номіналами «L», «N», «Є», «G», «Ж», «V», «F». 2017 випущено спец. марковий аркуш із марками 8-го стандарт. вип. 2017 у Будинку звʼязку (Київ) від­булася ви­ставка «Поштові марки незалежної України». Виходить ж. «Філателія України» (від 2000). Випущено понад 1500 худож. М. п. та 145 пошт. блоків, присвяч. історії, культур. на­дба­н­ням та сьогоден­ню України. Укр. М. п. здобули низку пре­стиж. вітчизн. і між­нар. нагород. Вони виконують не тільки функцію знаків пошт. оплати, але й поширюють зна­н­ня про Україну в усьому світі. Це досягається випуском М. п. різноманіт. укр. тематики і якістю викона­н­ня. У серії «Славетні жінки України» створ. М. п., присвяч. княгині Ользі, Роксолані (обидві — 1997), Анні Яро­славні (1998), Галшці Гулевичівні (1999), Марусі Чурай (2000). Випущено також серію «Київські князівни на престолах Європи» (12 марок). Жінка на укр. М. п. — символ України. На М. п. зображено порт­рети письмен­ниць Ганни Барвінок, Марка Вовчка, Олени Пчілки, Дні­прової Чайки, Х. Алчевської, Л. Старицької-Черняхівської, Лесі Українки, О. Кобилянської та ін.; художниць К. Білокур, М. При­ймаченко, Т. Пати, О. Кульчицької та ін.; спів­ачок С. Крушельницької (1997), О. Петрусенко (2000), Руслани (2005) та ін.; акторок Н. Ужвій (1998), М. Заньковецької (2004), К. Осмяловської (2011), В. Холодної (2013), М. Капніст (2014). На худож. М. п. вшановано видат. людей країни: Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Б. Хмельницького, І. Мазепу, Данила Галицького, Івана Огієнка, М. Грушевського, Л. Кравчука, братів Кличків, Б. Ступку та ін. Серед випущених 2014 М. п. — «Євромай­дан 2013–2014», «Збірна України з біатлону 2014», «Архітектор Владислав Городецький»; серії: «Краса і велич України», «Славетні роди України», «200-річчя від дня народже­н­ня Тараса Шевченка», «Національні музичні інстументи», «Щедра Україна. Зима». У Києві 1991 засн. видавництво «Марка України» як філія Укр. держ. під­приємства пошт. звʼязку (УДППЗ) «Укрпошта», від 2008 — Дирекція роз­робле­н­ня знаків пошт. оплати УДППЗ «Укрпошта», 2009 реорганізовано шляхом пере­творе­н­ня на структурні під­роз­діли УДППЗ «Укрпошта». Випущено понад 900 пошт. марок. Щорічно міль­йон. тиражами видавали художні марков. і немарков. конверти та картки, філателіст. продукцію на полігр. комбінаті «Україна» (Київ). Нині організацію ви­да­н­ня марок і філателії покладено на Упр. філателіст. продукції ПАТ «Укрпошта».

Літ.: Чернявський І. Історія коломийських поштових марок. Коломия, 1928; Чигринець А. Поштові марки України. Брюс­сель, 1948; Максимчук Ю. Каталог українських недержавних марок. Ульм-Донау, 1950–75. Т. 1–5; Його ж. Бібліо­графічний показник української філателії, гербових марок і банкнотів. Чікаго, 1958–79. Т. 1–3; Його ж. Каталог чужин­них марок з українською тематикою. Чікаго, 1962–79. Т. 1–3; Пирiг Л. Історія України в іноземних поштових марках // Старожитності. 1991. Ч. 2–3; Татаренко В. Перші новочасні українські марки // Там само. 1992. Ч. 4; Пи­­ріг Л. Фiлателiя в iдейно-виховнiй полi­­тицi держави // РД. 1994. № 8; Лобко Г. П. Мiсцевi випуски поштових марок України. В., 1996; [Онишкевич Л.]. Давні пластові філателістичні випуски // Пласт. шлях. 2005. № 2; 2006. № 1, 3, 4; 2007. № 2, 4; Філателістичні випуски Пласту в Україні // Там само. 2007. № 1; Лобко Г. П. Провизорные выпус­­ки Украины: Каталог-справочник 1992–1999 гг. К., 2007; Пиріг Л. Українське малярство у дзеркалі філателії // ОМ. 2009. № 2; Цюпак Я. С., Грабштейн Р. С., Рогозинський М. С. Поштові марки України: Каталог поштових марок 1850–2009 років, які мали обіг на теренах України. Чц., 2010; Крамаренко М. А. Украина: Специализиров. каталог почтовых марок 1866–2012. 2-е изд. Д., 2013; Поштові марки України 2014. К., 2015; Пиріг Л. Українське жіноцтво в історії та культурі очима філателіста // Світо­гляд. 2017. № 2.

Г. П. Лобко

Завантажити статтю