Медичне право

МЕДИ́ЧНЕ ПРА́ВО — комплексна галузь права. М. п. роз­глядають у 3-х правових площинах: як галузь права, як науку та як навч. дисципліну. М. п. як галузь права — сукупність правових норм, що регулюють сусп. від­носини у сфері мед. обслуговува­н­ня, зокрема на­да­н­ня медичної допомоги, з метою забезпече­н­ня прав людини у сфері охорони здоровʼя. М. п. роз­глядають як складову однієї з галузей права — цивіл., соц. забезпече­н­ня тощо (А. Савицька та ін.), як галузь законодавства (С. Булеца, Р. Май­даник та ін.), як окрему галузь права (Н. Болотіна, З. Гладун, Л. Дешко, І. Сенюта, С. Стеценко та ін.). Комплексність М. п. повʼязана зі спектром приват. і публіч. правовід­носин, що формують правову суть галузі. Згідно з теорією права, до осн. ознак галузі належать предмет і метод правового регулюва­н­ня, принципи, наявність системи законодавства, зацікавленість держави у ви­окремлен­ні системи правових норм у самост. галузь права та її роз­витку. Основа роз­межува­н­ня галузей — предмет і метод, що окреслюють специфіку й правничу унікальність їхньої природи. Предметом М. п. є система правовід­носин у сфері на­да­н­ня мед. допомоги та ін. правовід­носин щодо мед. обслуговува­н­ня для забезпече­н­ня прав людини у галузі охорони здоровʼя. У ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровʼя» (1992, із подальшими змінами) мед. обслуговува­н­ня ви­значено як діяльність закладів охорони здоровʼя та фіз. осіб-під­приємців, які зареєстр. та отри­мали від­повід­ну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоровʼя, що не обовʼязково обмежується мед. допомогою, але без­посередньо повʼязана з її на­да­н­ням. Однак законодавча дефініція нечітка, оскільки не дає цілісного уявле­н­ня про обсяг поня­т­тя «мед. обслуговува­н­ня», що, окрім мед. допомоги, також охоплює діяльність, тісно повʼязану з її на­да­н­ням. Від­повід­но до законодав. ви­значе­н­ня, ви­окремлюють такі правовід­носини у сфері мед. обслуговува­н­ня: правовід­носини у сфері на­да­н­ня мед. допомоги (ви­окремлюють правовід­носини з організації на­да­н­ня мед. допомоги, правовід­носини з на­да­н­ня мед. допомоги та інформ. правовід­носини) та правовід­носини у сфері діяльності, тісно повʼяза­ної з мед. допомогою. Правовід­носини з організації на­да­н­ня мед. допомоги виникають у пита­н­нях щодо допуску до пацієнта, який пере­буває на стаціонар. лікуван­ні в закладі охорони здоровʼя, ін. мед. працівників, чл. сімʼї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, священ­нослужителя; обра­н­ня та при­значе­н­ня лікаря для пацієнта; організації та проведе­н­ня консиліуму лікарів; при­значе­н­ня палат. лікаря, який здійснює на­гляд за станом здоровʼя пацієнта, що пере­буває у закладі охорони здоровʼя; організації та проведе­н­ня телемед. консультува­н­ня; транс­портува­н­ня пацієнта до закладів охорони здо­ровʼя і між цими закладами; проведе­н­ня внутр. контролю якості на­да­н­ня мед. допомоги. Правовід­носини з організації на­да­н­ня мед. допомоги не стосуються самого процесу на­да­н­ня такої допомоги, а спрямовані на забезпече­н­ня ефектив. та своєчас. на­да­н­ня мед. допомоги, сприяють дотриман­ню прав та закон. інте­ресів пацієнта. Правовід­носини з на­да­н­ня мед. допомоги поділяють на правовід­носини, повʼя­за­ні з зʼясува­н­ням причин втрати здоровʼя (правовід­носини з діагностики), запобіга­н­ням втрати здоровʼя (з профілактикою), поверне­н­ням здоровʼя (з лікува­н­ням), мінімізацією втрат здо­­ровʼя (з реабілітацією), а також з вагітністю і пологами. З метою чіткішого окресле­н­ня суті кожної під­групи їх можна структуризувати ще детальніше, зокрема в межах правовід­носин з лікува­н­ня ви­окремити правовід­носини з фармакотерапії (лікува­н­ня лікар. засобами), повʼязані з клініч. (терапевт.) ви­пробува­н­ням лікар. засобів тощо. Інформ. правовід­носини є допоміжними від­носно осн. групи правовід­носини з на­да­н­ня мед. допомоги й стосуються 2-х блоків інформації: про пацієнта, що становить лікарську таємницю й охоплює персонал. дані пацієнта, та мед. інформації для пацієнта. Існува­н­ня інформ. правовід­носин покладає на мед. працівників, заклади охорони здоровʼя, а також фіз. осіб-під­приємців, які провадять госп. діяльність з мед. практики, широкий спектр обовʼязків щодо забезпече­н­ня злагодженого процесу обробки персон. даних пацієнта, збереже­н­ня лікар. таємниці та ін. У сучас. умовах роз­витку НТП роль і значе­н­ня інформ. правовід­носин по­стійно зро­стає, зокрема йдеться про правові аспекти за­провадже­н­ня системи електрон. здоровʼя, створе­н­ня електрон. реєстрів пацієнтів, можливість електрон. консультува­н­ня. Правовід­носини у сфері діяльності, тісно повʼя­заної з мед. допомогою, що є складовими правовід­носин у сфері мед. обслуговува­н­ня, поділяють на правовід­носини щодо виробництва лікар. засобів, оптової та роз­дріб. торгівлі лікар. засобами, імпорту лікар. засобів (окрім актив. фармацевт. інгредієнтів); щодо діяльності банків пуповин. крові, ін. тканин і клітин людини, згідно з пере­ліком, затвердженим МОЗ України; правовід­носини щодо взя­т­тя, пере­робки, зберіга­н­ня донор. крові та її компонентів, реалізації цих компонентів і виготовлених з них препаратів. Метод М. п. — сукупність способів впливу на сусп. від­носини, що становлять предмет М. п., за допомогою правових норм та ін. соц. регуляторів, а також юрид. засобів. Регулюва­н­ня здійснюють дис­позитив. (що пере­важає) та імператив. методами. Особливостями методу М. п. є викори­ста­н­ня різноманіт. правових регуляторів від­носин у сфері мед. обслуговува­н­ня заг.-держ., заг.-ви­знаних принципів і норм між­нар. права та між­нар. договорів, які є частиною нац. правової системи, локальних; правового звичаю, судового прецеденту та судової практики; ін. соц. регуляторів від­носин у сфері мед. обслуговува­н­ня (норми медичної етики та біо­етики); по­єд­на­н­ня юрид. рівності учасників від­носин у сфері мед. обслуговува­н­ня з публічно-правовим регулюва­н­ням цієї сфери. М. п. має усі ознаки самост. галузі права й водночас особливості, зумовлені по­єд­на­н­ням двох наук — медицини та права в одній сфері, а також роллю і значе­н­ням спектру соц. регуляторів сусп. від­носин окресленої сфери. М. п. як наука — сукупність правових, мед., біо­етич. й ін. по­глядів, уявлень та ідей, що висвітлюють осн. положе­н­ня й природу М. п. як правового явища, зумовлюють роз­виток та утвердже­н­ня цієї галузі права в майбутньому з урахува­н­ням нац. традицій і між­нар. досвіду. М. п. як наука виконує низку важливих функцій: онтол. (пі­знавал.) — дослідж. фундаментал. основ М. п., найзагальніших сутнісних явищ системи охорони здоровʼя, опанува­н­ня закономірностями медико-правових процесів у державі; прогностичну — перед­баче­н­ня роз­витку державно-правових процесів у сфері охорони здо­ровʼя, напр., реформ як системи загалом, так і законодавства; практично-організац. — обслуговува­н­ня мед. та юрид. практики; методол. — дослідж. і роз­робле­н­ня засобів ви­вче­н­ня М. п., насамперед крізь призму від­повід. навч. курсу; ідеол. — вплив на роз­виток правової культури та правової сві­домості мед. працівників і пацієнтів, усві­домле­н­ня цін­ностей ключових благ (життя та здо­ровʼя); політ. — сприя­н­ня формуван­ню держ.-правової полі­тики у сфері охорони здоровʼя, роз­ʼяс­не­н­ня політ. і законодав. рішень у цій галузі. Навч. дисципліну «медичне пра­во» ви­вчають студенти, право­знавці та медики. 2004 МОЗ України затвердило роз­роблену у Львів. мед. університеті про­граму «Медичне право України» для організаторів охорони здоровʼя та лікарів усіх спеціальностей — слухачів факультетів і закладів післядиплом. освіти. На­ступ. методол. етапом стало роз­робле­н­ня навч. про­грами для додиплом. під­готовки спеціалістів. Тривалий час студенти закладів вищої освіти опановували правові зна­н­ня в межах курсу «Судова медицина і медичне законодавство». 2009 затв. типову навч. про­граму «Медичне право» для студентів мед. ВНЗів III–IV рівнів акредитації, укладену на основі про­грами, що діяла в Нац. мед. університеті (Київ), 2012 колектив каф. судової медицини з курсом права Крим. мед. університету роз­робив про­граму навч. дисципліни «медичне право­знавство». 2013 створ. першу в Україні каф. мед. права у Львів. мед. університеті, що, від­повід­но до наказу МОЗ України, є опорною щодо викла­да­н­ня курсу М. п. для мед. закладів вищої освіти. Подібні каф. 2013 засн. у Терноп. мед. університеті та Нац. мед. університеті, однак згодом обʼ­єд­нано з ін. кафедрами. На базі мед. закладів вищої освіти курс «Медичне право України» ви­вчають студенти-медики на додиплом. рівні навч., на післядиплом — лікарі всіх спеціальностей, організатори охорони здоровʼя, право­знавці, які працюють у сфері охорони здоровʼя, а також викл. з від­повід. навч. дисципліни. 2014 у Полтав. юрид. ін­ституті Нац. юрид. університету за­проваджено магістер. про­граму «Правове забезпече­н­ня медичної та фармацевтичної діяльності» для ден­ного та заоч. на­вча­н­ня. Мета викла­да­н­ня дисципліни — комплексна під­готовка фахівців, які отримають необхід. обсяг спеціалізов. правових знань, знати­муть практичні механізми правореалізації та правоза­стосува­н­ня у сфері охорони здоровʼя, володітимуть до­стат. рівнем правової культури та правосві­домості для утрима­н­ня балансу у взаєминах між субʼєктами мед. правовід­носин і дотрима­н­ня прав людини у сфері охорони здо­ровʼя, а також опанують необхід. правничий інструментарій для захисту прав людини. Нині М. п. як наука пере­буває в Україні на етапі стрімкого роз­витку: здійснюється під­готовка дисертац. дослідж. у цій сфері, зро­стає кількість наук. публікацій і книг, виходить спеціалізов. наук.-практ. ж. «Медичне право».

Завантажити статтю