Мовленнєвий апарат

МОВЛЕННЄ́ВИЙ АПАРА́Т — сукупність анатомо-фізіологічних органів людини, за допомогою яких вона генерує та водночас сприймає мовлення. У широкому розумінні М. а. складається з нервової системи, органів слуху (й зору) і власне органів мовлення. У вужчому значенні М. а. — це система органів мовлення, яку поділяють на три рівні:

• енергетичний (дихальний апарат), що складається з органів дихання, зокрема легенів, бронхів, трахеї та діафрагми, що надають енергію для творення звуків мовлення у вигляді повітряного струменя;
• генераторний (фонаційний апарат) — із гортанної порожнини, а саме перснеподібного, щитоподібного і двох пірамідальних хрящів та голосових зв’язок (голо­сівок), що породжують звукову фона­цію, тобто голос чи шепіт з індивідуальним тембровим забарвленням;
• резонаторний (артикуляційний апарат) — із надгортанної порожнини (глотки, рота й носа), де фонація змінюється артикуляцією — вимовою конкретних звуків, складів, фраз, що забезпечують мовленнєвий потік.

Носії будь-якої мови світу мають однакову будову М. а. Натомість мовленнєві відмінності, що пов’язані з різноманіттям мов у світі, спричинені артикуляційною базою (положенням, позиціями органів мовлення та їхніми рухами під час вимовляння звуків), яка в носіїв кожної мови індивідуальна й стійка. Перенесення артикуляційної бази рідної мови на іноземну спричиняє появу мовного (мовленнєвого) акценту.

Між системами органів мовлення та органів слуху існує постійний зв’язок. Так, людина з порушенням функціонування органів слуху, не маючи при цьому розладів органів мовлення, не здатна розмовляти повноцінно. Зв’язок між органами мовлення й слуху забезпечує нервова система. М. а. досліджують у мово­знавстві (фонетиці, психолінгвіс­тиці), біології (анатомії, фізіології, біометрії), фізиці (акустиці), медицині (логопедії, фоніатрії, фонопедії, сурдології), психології (психоакустиці, психофізіології), а також ораторському мистецтві, дидактиці театрального мовлення, вокальній педагогіці тощо

Рекомендована література

1. V. Negus. The Comparative Anatomy and Physiology of the Larynx. Hafner, 1949;
   Google Scholar Internet
2. Чистович Л., Венцов А., Гранстрем М. Физиология речи. Восприятие речи человеком. Ленинград, 1976;
   Google Scholar Internet
3. W. Ainsworth. Mechanisms of Speech Recognition. Keele, 1976;
   Google Scholar Internet
4. E. Du Brul. Origin of the speech apparatus and its reconstruction in fossils // Brain and Language. 1977. Vol. 4, Iss. 3;
   Google Scholar Internet
5. E. Crelin. The human vocal tract: Anatomy, function, development, and evolution. Vantage Press, 1987;
   Google Scholar Internet
6. C. Browman, L. Goldstein. Articulatory Phonology: An Overview // Phonetica. 1992. Vol. 49, no. 3-4;
   Google Scholar Internet
7. P. La­de­foged, I. Maddieson. The Sounds of the World’s Languages. Oxford, 1996;
   Google Scholar Internet
8. W. Fitch. The evolution of speech: a comparative review // Trends in cognitive sciences. 2000. Vol. 4. Iss. 7;
   Google Scholar Internet
9. Бас-Кононенко О., Дудник З., Зубань О., Плющ Н. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. К., 2002;
   Google Scholar Internet
10. Логопедія. К., 2010;
    Google Scholar Internet
11. M. Garellek. Theoretical achievements of phonetics in the 21st century: Phonetics of voice quality // Journal of Phonetics. 2022. Vol. 94.
    Google Scholar Internet

Завантажити статтю