Мокроусов Олексій Васильович

МОКРОУ́СОВ Олексій Васильович (справж. — Хома Матвійович; псевд. — Савін; 09(21). 06. 1887, с. Понирі, нині Курської обл., РФ — 28. 10. 1959, Сімферополь) — партійний діяч, військовик. Від 1908 служив на Балт. флоті. 1912 заарешт. за рев. пропаганду. Втік з-під слідства за кордон, де приєднався до анархо-синдикалістів. Після Лютн. революції 1917 повернувся до Росії. Під час більшов. перевороту в жовтні того ж року на чолі загону моряків захопив Центр. телеграфне агентство у Петрограді (нині С.-Пе­тербург). Делегат 2-го Всерос. з’їзду рад. Наприкінці 1917 прибув до Сева­стополя, де сприяв захопленню влади більшовиками. Брав участь у зброй. боротьбі проти кримськотатар. «ескадронців», військ генерала Л. Корнілова, нім. військ. Від серпня 1919 командував бригадою в Задніпров. дивізії. 21 липня 1920 признач. командувачем партизан. силами Криму (Крим. повстан. армією). В лютому 1921 у с. Кара-Кіят (нині Грушеве Сімфероп. р-ну) створив і очолив першу в Криму с.-г. комуну. 1923–36 — зав. Крим. заповідника; 1936–39 — військ. радник командувача Араґон. фронту під час громадян. вій­ни в Іспанії. Від жовтня 1941 до липня 1942 — нач. Крим. штабу партизан. руху. Віддавав накази щодо розстрілу партизан, дії яких йому не подобалися, за що був знятий із посади й відправлений на фронт. Від серпня 1943 — у розпорядженні командувача Пн.-Кавказ. фронту. Після вій­ни працював дир. Крим.ТЕС, очолював турист.-екскурс. бюро в Сімферополі. Автор спогадів «В горах Кры­ма: Записки о красно-партизанском движении во врангелевском тылу» (Сф., 1940).

Завантажити статтю