ОБНО́РСЬКИЙ Сергій Петрович (Обнорский Сергей Петрович; 14(26). 06. 1888, С.-Пе­тербург — 13. 11. 1962, Мос­ква) — російський мово­знавець. Доктор філологічних наук (1934), професор (1950), академік АН СРСР (1939), член-кореспондент Болгар. АН (1946), чл. Чес. академії наук і мистецтв (1946). Сталін. (1947) і Ленін. (1970) премії. Закін. С.-Пе­тербур. університет (1910). Учень О. Шахматова. Від 1916 читав лекції в Перм. від­діл. Петрогр. університету (нині С.-Пе­тербург), від 1917 працював професор кафедри словʼян. філології, від 1919 — декан істор.-філол. факультету (згодом факультету сусп. наук) Перм. університету. 1922–41 — завідувач кафедри рос. і словʼян. мов С.-Пе­тербур. університету. 1943–46 — завідувач кафедри російської мови Моск. університету; водночас 1944–50 — директор Ін­ституту російської мови АН СРСР; 1950–52 — зав. сектору історії та діалектології російської мови Ін­ституту мово­знавства АН СРСР (обидва — Москва). Наукові дослідже­н­ня: історія, діалектологія, лексикологія, лексико­графія російської мови; порівнял. граматика словʼян. мов. Об­ґрунтував оригін. теорію про самобутність давньорус. літ. мови, її нар. сх.-словʼян. основу. У дослідж. використовував дані української мови. Ви­вчав давньорус. па­мʼятки, зокрема «Руську Правду», твори Володимира Мономаха, молі­н­ня Данила Заточника тощо. Подав детал. характеристику фонет., морфол., синтакс., лексич. і орфогр. особливостей друк. текс­ту «Слова о полку Ігоревім» 1800, використовуючи також копію з рукопису О. Мусіна-Пушкіна. На думку О., «Слово...» було написане в 12 ст. на Пд. Русі, а список О. Мусіна-Пушкіна зроблено в період другого пд.-сло­вʼян. впливу; між оригіналом і збереженим рукописом був проміж. список з певними діалект. (новгород.) рисами мови. Член редколегії 17-том. «Словаря современ­ного рус­ского литературного языка» (Москва; Ленин­град, 1950–66).