Пежанський Олександр Григорович

ПЕЖА́НСЬКИЙ Олександр Григорович (02. 11. 1892, Львів — 31. 08. 1972, с-ще Давнерс-Ґров, шт. Іл­лінойс, США) — архітектор, фотомитець, громадський діяч. Син Григорія, брат Володимира і Михайла Пежанських. Чоловік Ірини-Костянтини Макарушки (Пежанської; 1905—95), батько Дарії Ярошевич (1936) — активісток українських громадських організацій у Чикаґо. На­вчався на від­ділі архітектури Львівської політехніки (1910—14, диплом отримав у 1918). У часи 1-ї світової війни був мобілізований до ав­стрійського війська. Служив у залізничному полку на східному та пів­ден­ному фронтах. 1919 вступив до лав Української Галицької Армії як старшина залізничної служби. Після закінче­н­ня визвольних змагань працював архітектором у Відні, 1922—26 — у м. Катовиці (нині Сілезького воєводства, Польща). 1927 повернувся до Львова, створив власне будівельне під­приємство та почав проєктувати житлові, громадські й релігійні споруди у стилі функціоналізму та модернізованому візантійському стилі й необароко у Львові та поза його межами. На­ймас­штабнішим його проєктом у Львові (за участі Є. Нагірного) став шпиталь «Народна лічниця» (нині вулиця Озаркевича, № 4), зведений коштом та з ініціативи Андрея Шептицького у стилі функціоналізму 1930—37. Поруч (вулиця Озаркевича, № 2) у 1936—37 на замовле­н­ня митрополита у подібній стилістиці спорудив будинок бібліотеки «Студіону» (монастиря ченців-студитів, нині міська клінічна лікарня № 3). У 1930—35 (проєкт 1928) здійснив прибудову бічного крила музею (нині Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, вулиця Драгоманова, № 42). У 1927—29 і 1935 виконав житлову забудову у Львові на вулицях Піскова, № 26—40, Харківська, № 22—38 і Острозького, № 3—5—7 — низку зблокованих двоповерхових будинків українського ко­оперативу «Власна Хата» у стилі функціоналізму з елементами ар деко. Ще більш виразні риси функціоналізму отримали у 1937—38 житловий будинок з трикімнатними квартирами для працівників страхового товариства «Карпатія» на вулиці Глибока, № 11 і власний прибутковий будинок на вулиці Пелчинська (нині Вітовського), № 17. У 1927 вів ре­ставраційні роботи у будинках Народного дому у Львові. 1928 зробив первісний проєкт рекон­струкції вілли Шухевичів на вулиці Барвінських, № 7 (її пере­будову завершив 1936 Я. Фартух-Філевич). Між нинішніми вулицями Братів Міхновських і Головацького 1932 за його проєктом було зведено торгово-промислову будівлю для «Маслосоюзу» (не збереглася). Багато часу приділяв проєктуван­ню та будівництву церков у модернізованому візантійському стилі та необароко, пере­важно за межами Львова; серед них — у селах Стрілків (нині Стрийського р-ну, 1927—29), Ільник (1928), Пʼятниця (1935; нині обидва — Самбірського р-ну), Лівчиці (1929), Потелич (1936; нині обидва — Львівського р-ну), Мразниця (нині у межах м. Борислав Дрогобицького р-ну, 1928—31, за модернізованим проєктом С. Тимошенка 1923, оздоблена вітражами П. Холодного; усі — нині Львівської обл.), Ямниця (1933, нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл.), Озеряни (нині Чортківського р-ну Тернопільської обл., 1937). Наймонументальнішою з його культових споруд стала церква Христа Царя у Станіславі (нині Івано-Франківськ), зведена у 1928—35 у неовізантійському стилі з елементами необароко і ар деко. 1928 збудував дитячий виховний заклад (нині поліклініка) у м. Бучач (нині Чортківського р-ну). 1928—38 звів під авторським на­глядом Народний дім у с. Романів (нині Львівського р-ну). З викори­ста­н­ням мотивів народного деревʼяного карпатського зодчества 1932—33 спорудив будинок Карпатського лещатарського (лижного) клубу у м-ку Славсько (нині смт Стрийського р-ну), а у 1934 збудував високогірний туристичний притулок товариства «Плай» на полонині Плісце в Горганах (згорів близько 1941). Остан­ній його архітектурний твір у Львові — конкурсний проєкт від­будови церкви Святого Духа, що отримав у 1942 другу премію (спів­автор О. Федак). Від 1944 знову працював у Катовицях; від 1966 — у Чикаґо. Крім архітектури, захоплювався фото­графією, живописом (малював акварелі). На­вчався гри на скрипці, був членом напів­професійного оркестру учнів Академічної гімназії та консерваторії. Брав участь у багатьох ви­ставках Українського фото­графічного товариства. Виконував художні фото: краєвиди, архітектурні памʼятки, побутові сцени, порт­рети, зокрема й Андрея Шептицького, митрополита Йосифа Сліпого, письмен­ника Р. Купчинського, громадсько-політичного діяча Д. Левицького та ін. 1934 зняв аматорський фільм «З мандрівки по Рівʼєрі», робив інші короткометражні стрічки на тему подорожей та спорту. 1973 у Чикаґо на його посмертній ви­ставці «Минуле» було пред­ставлено понад 90 фото. Стара­н­нями доньки Дарії 1992 у Львові ви­дано фотоальбом «Но­стальгія» (упорядник В. Пилипʼюк). До альбому уві­йшли фото Прикарпа­т­тя 1920—30-х рр. та порт­рети ві­домих релігійних і громадських діячів Західної України. Був членом Мистецької комісії при Митрополичій консисторії, туристично-крає­знавчого товариства «Плай», технічним і мистецьким радником українських громадських установ. 2018 у Києві ви­дано книгу «Спогади 1892—1972» (упорядник Д. Ярошевич).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю