Пежанський Володимир Григорович

ПЕЖА́НСЬКИЙ Володимир Григорович (11. 03. 1891, Львів — 09. 07. 1970, м. Кошице, нині Словач­чина) — громадсько-політичний діяч. Син Григорія, брат Михайла і Олександра Пежанських. Здобув докторат із права у Львівському університеті. Обраний секретарем Академічної гімназії у Львові. Член Українського студентського союзу. Брав активну участь у політичному житті краю, зокрема боротьбі за український університет, у липні 1910 разом з іншими українськими студентами заарештований за ви­ступи проти поляків, незабаром звільнений. Товаришував із Є. Коновальцем, М. Гаврилком та ін. Працював юристом, деякий час — спів­головою українського юридичного товариства у Львові. Разом із братом Олексан­дром був членом напів­аматорського оркестру учнів Академічної гімназії та Львівської консерваторії (1910-і рр.), також із ним брав участь у ви­ступах у містах Галичини у складі хору «Бандурист». Надалі активно долучився до роз­будови українського театрально-музичного життя Галичини, продовжував справу батька. Учасник зі­бра­н­ня українців Львова на під­тримку Брестського миру з вимогою утворе­н­ня окремого українського корон­ного краю (березень 1918). Від 1 листопада 1918 — помічник Р. Перфецького у Державному секретаріаті внутрішніх справ, на­прикінці того ж року змінив Ф. Свістеля на посаді державного комісара Пере­мишлянського пов. Після вересня 1919 — пред­ставник ЗУНР у Братиславі. Згодом вів юридичну практику для українських громад у м. Пере­мишль (Польща), на Закарпат­ті, зокрема в Ужгороді, де 1927—28 був причетний до спорудже­н­ня Народного дому, в Кошице (1936 взяв участь у заснуван­ні місцевого осередка товариства «Просвіта»). Учасник змагань за незалежність Карпатської України, особисто знав А. Волошина.

Завантажити статтю