Пежанський Григорій Олександрович

ПЕЖА́НСЬКИЙ Григорій Олександрович (справжнє — Табака; 1860, с. Пчани, нині Стрийського р-ну Львівської обл. — 16. 01. 1925, Львів) — архітектор, громадський діяч. Батько Володимира, Олександра і Михайла Пежанських. Навчався на будівельному відділенні Львівської політехніки (1881–86), закінчив Віденську політехніку (1886). Від 1890 працював у будівельному департаменті Львівського магістрату, згодом — у намісництві, де до 1924 був радником з будівництва. Від 1888 — член Політехнічного товариства у Львові (від 1895 — член правління); від 1909 — співзасновник, 1917–18 — голова Українського технічного товариства. Деякий час працював у структурі правління страхового товариства «Дністер», був членом правління НТШ, Українського педагогічного товариства і Ставропігійського інституту, входив до кураторії Народного дому. 1913 — член журі конкурсу проєктів будинку нового Львівського університету. Проєктував і будував переважно освітні, адміністративні, спортивні споруди. 1892 керував (спільно з Ю. Гохбергером за проєктом Ґ. Бізанца) спорудженням першого будинку Львівської художньо-промислової школи (нині економічний факультет Львівського університету, вулиця Театральна, № 17). У 1894 на Загальній крайовій виставці у Львові розробив проєкт ресторану (реалізований І. Долинським), проєкт трибун тимчасового стадіону на 8 тисяч осіб і виконав деталізацію проєкту Палацу мистецтв (співавтори Ф. Сковрон, М. Лужецький). У 1899 за його проєктом (1897) А. Богохвальський і Ю. Масловський завершили спорудження жіночої учительської семінарії на вулиці Сакраменток (у стилі «мальовничого історизму» з неороманськими елементами, мурований з двобарвної нетинькованої цегли і з високим ступінчастим аттиком; нині Педагогічний коледж Львівського університету, вулиця Туган-Барановського, № 7). 1901–04 П. спорудив будинок наукової бібліотеки Львівського університету (нині вулиця Драгоманова, № 5). За неоренесансним фасадом розташований великий двоповерховий читальний зал із фресками Ю. Макаревича і для того часу авангардними, вже сецесійними металевими конструкціями галереї та перекриття зі скляним заповненням плафону (інженер Я. Богуцький). Близько 1904–05 звів у стилі модернізованої готики 2 спарені власні прибуткові будинки на вулиці Пелчинська (нині Вітовського), № 20–22. Брав участь у реконструкції будівлі Галицького сейму для потреб Львівського університету (1920) та перебудові низки університетських будівель. Зокрема, у 1910–11 керував (за участі Й. Браунзейса) перебудовою корпусів фізичного та хімічного факультетів (нині вулиця Кирила і Мефодія, № 6–8). При його допомозі у створенні технічної документації (проєкт Є. Червінського) у 1913–16 фірма І. Левинського збудувала Музичний інститут імені М. Лисенка на площі Шашкевича, № 5 (нині Львівський музичний коледж імені С. Людкевича).

Завантажити статтю