Тарнавська Марта

TАРНА́ВСЬКА Марта (дівоче — Сеньківська; 15. 05. 1930, Львів — 26. 01. 2021, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — письмен­ниця, літературо­знавець, бібліо­граф. Дружина Остапа, мати Максима Тарнавських. 1936 сімʼя Cеньківських пере­їхала до м-ка Сілець Холмського пов. (Польща). Під впливом дядька Л. Яцкевича захопилася українською поезією, зокрема творчістю Б.-І. Антонича. Закінчила (екс­терном) українську гімназію у Берхтесґадені (Німеч­чина, 1948). Від 1949 — у США, жила у м. Філадельфія. 1962 здобула ступінь бакалавра із соціології і антропології в Університеті Темпл, 1964 — магістра з бібліотеко­знавства в Університеті Дрексел. Працювала бібліотекарем-спеціалістом між­народного та іноземного права у юридичній бібліотеці Пенсильванського університету (1966—94; усі — Філадельфія). Дебютувала як поетеса у зальцбурзькому двотижневику «Наш шлях» (1946, 25 травня). Авторка віршів і пере­кладів (творів ОʼГенрі, В. Фолкнера, Е. Гемінґвея, К. Менсфілд, Ф. ОʼКон­нора, Дж. Тербера, В. Річ, А. Рич, Е. Дікінсон, А. Ахматової, С. Плат), числен­них статей та рецензій українською і англійською мовами. Опублікувала збірки поезій «Хвалю ілюзію» (1972), «Землетрус» (1981; обидві — Нью-Йорк), «Тихі роз­мови з вічністю» (Філадельфія, 1999), оповідань «Самотнє місце під сонцем» (Буенос-Айрес, 1991). Книга «Непо­вторне дитинство» (К., 2010) — ви­брані сторінки із щоден­ника, своєрідна замальовка родин­ного життя українців у діаспорі, в ній роз­повід­ає про дитинство своїх внуків. Поезія Т. — елітарна, глибоко інтелектуальна, медитаційна, вона часто виникає під впливом музики, книжок, образотворчого мистецтва. Від 1964 роз­почала роботу над бібліо­графічним описом української літератури в англомовних пере­кладах від давнини до сучасності. Укладач та коментатор серії ґрунтовних бібліо­графічних досліджень з англомовної україніки (1840—2001), що не лише подають інформацію про усі наявні й часто важкодо­ступні ви­да­н­ня, а й є великим внеском в історію рецепції українського художнього слова в англомовному світі. Бібліо­графічні покажчики — анотовані, в описі по­дано ві­домості про пере­кладачів, від­гуки на пере­кладені твори, стислі оцінки майстерності пере­кладів. Популяризаторка англомовних пере­кладів видавництва «Дні­про». Книгу «Ключі до царства» (К., 2001) присвячено англомовній літературній україніці остан­ніх десятиліть. Авторка статей про Т. Шевченка англійською й українською мовами, дослідниця діяльності англомовних популяризаторів творчості українського поета — Е.-Л. Войнич і Л. Расторгуєва. Їй належить блискучий вірш про памʼятник Т. Шевченкові у Вашинґтоні — «Від­кри­т­тя памʼятника (Не до митців, не в пантеон поетів...)». Під­готувала та видала бібліо­графію чоловіка — «Остап Тарнавський» (Філадельфія, 1980; К., 2008), а також власну — «Автобібліо­графія, 1946—96)» (Філадельфія, 1998) та «Автобібліо­графія, 1930–2010» (К., 2012), що містять праці, на­друковані окремим ви­да­н­ням або в періодиці — українській («Сучасність», «Слово», «Всесвіт», «Дзвін», «Слово і час», «Літературна Україна») та англійській («World Literature Today», «Harvard Ukrainian Studies», «Journal of Ukrainian Studies»). Членкиня Між­народного ПЕН-клубу (1986), Американської славістичної асоціації (1988), НСПУ (1994), НТШ в Америці (1994) і УВАН у США (1994). Лауреатка Українського літературного фонду імені І. Франка (Чикаґо, 1974), Бібліо­графічного конкурсу Ценків при Українському науковому ін­ституті Гарвардського університету (1989), конкурсу Воляників—Швабінських Українського вільного університету (Мюнхен, 2001) та конкурсу Ковалевих (2003).