Тарнавська Марта

Визначення і загальна характеристика

TАРНА́ВСЬКА Марта (дівоче — Сеньківська; 15. 05. 1930, Львів — 26. 01. 2021, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — письменниця, літературознавець, бібліограф. Дружина Остапа, мати Максима Тарнавських. 1936 сім’я Cеньківських переїхала до м-ка Сілець Холмського пов. (Польща). Під впливом дядька Л. Яцкевича захопилася українською поезією, зокрема творчістю Б.-І. Антонича. Закінчила (екстерном) українську гімназію у Берхтесґадені (Німеччина, 1948). Від 1949 — у США, жила у м. Філадельфія. 1962 здобула ступінь бакалавра із соціології і антропології в Університеті Темпл, 1964 — магістра з бібліотекознавства в Університеті Дрексел. Працювала бібліотекарем-спеціалістом міжнародного та іноземного права у юридичній бібліотеці Пенсильванського університету (1966–94; усі — Філадельфія). Дебютувала як поетеса у зальцбурзькому двотижневику «Наш шлях» (1946, 25 травня). Авторка віршів і перекладів (творів О’Генрі, В. Фолкнера, Е. Гемінґвея, К. Менсфілд, Ф. О’Коннора, Дж. Тербера, В. Річ, А. Рич, Е. Дікінсон, А. Ахматової, С. Плат), численних статей та рецензій українською і англійською мовами. Опублікувала збірки поезій «Хвалю ілюзію» (1972), «Землетрус» (1981; обидві — Нью-Йорк), «Тихі розмови з вічністю» (Філадельфія, 1999), оповідань «Самотнє місце під сонцем» (Буенос-Айрес, 1991). Книга «Неповторне дитинство» (К., 2010) — вибрані сторінки із щоденника, своєрідна замальовка родинного життя українців у діаспорі, в ній розповідає про дитинство своїх внуків. Поезія Т. — елітарна, глибоко інтелектуальна, медитаційна, вона часто виникає під впливом музики, книжок, образотворчого мистецтва. Від 1964 розпочала роботу над бібліографічним описом української літератури в англомовних перекладах від давнини до сучасності. Укладач та коментатор серії ґрунтовних бібліографічних досліджень з англомовної україніки (1840–2001), що не лише подають інформацію про усі наявні й часто важкодоступні видання, а й є великим внеском в історію рецепції українського художнього слова в англомовному світі. Бібліографічні покажчики — анотовані, в описі подано відомості про перекладачів, відгуки на перекладені твори, стислі оцінки майстерності перекладів. Популяризаторка англомовних перекладів видавництва «Дніпро». Книгу «Ключі до царства» (К., 2001) присвячено англомовній літературній україніці останніх десятиліть. Авторка статей про Т. Шевченка англійською й українською мовами, дослідниця діяльності англомовних популяризаторів творчості українського поета — Е.-Л. Войнич і Л. Расторгуєва. Їй належить блискучий вірш про пам’ятник Т. Шевченкові у Вашинґтоні — «Відкриття пам’ятника (Не до митців, не в пантеон поетів...)». Підготувала та видала бібліографію чоловіка — «Остап Тарнавський» (Філадельфія, 1980; К., 2008), а також власну — «Автобібліографія, 1946–96)» (Філадельфія, 1998) та «Автобібліографія, 1930–2010» (К., 2012), що містять праці, надруковані окремим виданням або в періодиці — українській («Сучасність», «Слово», «Всесвіт», «Дзвін», «Слово і час», «Літературна Україна») та англійській («World Literature Today», «Harvard Ukrainian Studies», «Journal of Ukrainian Studies»). Членкиня Міжнародного ПЕН-клубу (1986), Американської славістичної асоціації (1988), НСПУ (1994), НТШ в Америці (1994) і УВАН у США (1994). Лауреатка Українського літературного фонду імені І. Франка (Чикаґо, 1974), Бібліографічного конкурсу Ценків при Українському науковому інституті Гарвардського університету (1989), конкурсу Воляників–Швабінських Українського вільного університету (Мюнхен, 2001) та конкурсу Ковалевих (2003).

Завантажити статтю