Яґода Генріх Григорович

ЯҐО́ДА Генріх Григорович (Ієґуда Генох Гіршович; 07(19). 11. 1891, м. Рибінськ Ярославської губ., Росія — 15. 03. 1938, Москва) — перший нарком внутрішніх справ СРСР. Отримав середню освіту, працював статистиком (за іншими даними — фармацевтом). Замолоду при­єд­нався до антидержавного руху, брав участь у діяльності нелегальної учнівської організації у м. Нижній Новгород (Росія), 1904—05 працював у під­пільній друкарні. 1907 вступив до нижньогородської організації РСДРП. По­зна­йомився з М. Горьким, з яким згодом під­тримував близьке зна­йомство, та Я. Свердловим, з племін­ницею якого одружився. 1911 заарештований і висланий до Сибіру. Через 2 р. звільнений, пере­їхав до Санкт-Петербурга, працював на Путіловському заводі. Взяв активну участь у більшовицькому пере­вороті 1917. Працював у Вищій військовій інспекції Червоної армії; від 1919 — член колегії наркомату зовнішньої торгівлі; від 1920 — член колегії ВЧК (посвідче­н­ня на цій і попередній службі йому під­писав В. Ленін); від 1924 — за­ступник голови ОГПУ. Най­ближчий помічник Ф. Дзержинського у справі створе­н­ня органів ВЧК. 1931—32 за­ймався організацією каторжних робіт вʼязнів на будівництві Біломор-Балтійського ка­налу, роз­почав будівництво ка­налу Москва—Волга. У звʼязку з ріше­н­ням ЦВК СРСР від 10 липня 1934 про створе­н­ня загальносоюзного НКВС при­значений наркомом. Йому під­порядковано Головні управлі­н­ня: держ­безпеки, виправно-трудових таборів і трудових поселень, прикордон­ної і внутрішньої охорони, міліції, республіканські комісаріати тощо. На 16-му з”їзді ВКП(б) обраний кандидатом, на 17-му — членом ЦК, був членом ЦВК СРСР. Серією наказів і роз­поряджень (зокрема від 26 січня 1935 про реорганізацію тюремного режиму, роз­порядже­н­нями про максимальне посиле­н­ня вимогливості до спів­робітників) пере­творив своє ві­домство на ефективну машину насильства. Створив всеохопний ре­пресивний апарат, що став досконалим знаря­д­дям тоталітаризму. Провокаційне убивство С. Кірова 1 грудня 1934 спричинило хвилю арештів і роз­стрілів по всій країні (уже 15 грудня були засуджені на смерть українські письмен­ники К. Буревій, О. Влизько, Г. Косинка, І. Крушельницький, Д. Фальківський та ін.). 1933—36 кількість вʼязнів зросла у 4 рази, що дало змогу якнайширше за­стосувати їхню рабську працю. 1935 НКВС узяв у своє ві­да­н­ня шосейні й ґрунтові дороги, мережу автодорожних ін­ститутів, Московський ін­ститут геодезії, аерофото­з­йомки й карто­графії тощо. У березні 1935 в усі органи внутрішніх справ і окремі від­діли у військах за під­писом Я. ро­зіслано орієнтаційні матеріали у справі курсанта школи імені ВЦВК Є. Лисака та інших, що роз­кривали методику, користуючись якою слідство довело існува­н­ня терористичної організації. За це у листопаді 1935 Я. першим із наркомів внутрішніх справ отримав спеціальне зва­н­ня генерального комісара державної без­пеки, що від­повід­ало військовому зван­ню маршала. Також від­значений багатьма нагородами СРСР. Утвердже­н­ня Я., близького до правих (персонально М. Бухаріна й О. Рикова), в умовах жорстокої внутрішньопартійної боротьби було небезпечним для Й. Сталіна, який ще у грудні 1934 домігся усуне­н­ня Г. Зіновʼєва і Л. Каменєва руками Я. Не ро­зібравшись у політичній роз­становці сил, для зміцне­н­ня своїх власних позицій Я. 1935 роз­горнув т. зв. «кремлівську справу», за якою засуджено 110 осіб на чолі з Л. Каменєвим (їм інкримінували під­готовку убивства Й. Сталіна). Після усуне­н­ня Я. 1937—38 спів­робітників НКВС, які брали без­посередню участь у роз­слідуван­ні цієї справи, засуджено, а її модель Й. Сталін викори­став згодом у «справі лікарів», коли задумав ліквідувати своє оточе­н­ня. 27 вересня 1936 Й. Сталіну вдалося мʼяко усунути Я. з посади, хоч той мав у руках органи НКВС, які сам перед тим створив: спочатку його при­значено наркомом пошти й теле­графа, а 28 березня 1937 заарештовано. Як одну з центральних фігур Я. виведено на процес «правотроцькістського блоку» разом із М. Бухаріним, О. Риковим, Х. Раковським та ін. і засуджено до роз­стрілу. Після цього ре­пресовано 15 його най­ближчих родичів — батьків, дружину, 5-х сестер з їхніми чоловіками та ін. (син Я. під прі­звищем матері деякий час мешкав в Україні, після роз­паду СРСР ви­їхав у Ізраїль). Новий нарком М. Єжов ретельно винищив кадри Я. (ре­пресовано 14 тис. чекістів).

Завантажити статтю