Яґода Генріх Григорович

ЯҐО́ДА Генріх Григорович (Ієґуда Генох Гіршович; 07(19). 11. 1891, м. Рибінськ Ярославської губ., Росія — 15. 03. 1938, Москва) — перший нарком внутрішніх справ СРСР. Отримав середню освіту, працював статистиком (за іншими даними — фармацевтом). Замолоду приєднався до антидержавного руху, брав участь у діяльності нелегальної учнівської організації у м. Нижній Новгород (Росія), 1904–05 працював у підпільній друкарні. 1907 вступив до нижньогородської організації РСДРП. Познайомився з М. Горьким, з яким згодом підтримував близьке знайомство, та Я. Свердловим, з племінницею якого одружився. 1911 заарештований і висланий до Сибіру. Через 2 р. звільнений, переїхав до Санкт-Петербурга, працював на Путіловському заводі. Взяв активну участь у більшовицькому перевороті 1917. Працював у Вищій військовій інспекції Червоної армії; від 1919 — член колегії наркомату зовнішньої торгівлі; від 1920 — член колегії ВЧК (посвідчення на цій і попередній службі йому підписав В. Ленін); від 1924 — заступник голови ОГПУ. Найближчий помічник Ф. Дзержинського у справі створення органів ВЧК. 1931–32 займався організацією каторжних робіт в’язнів на будівництві Біломор-Балтійського каналу, розпочав будівництво каналу Москва–Волга. У зв’язку з рішенням ЦВК СРСР від 10 липня 1934 про створення загальносоюзного НКВС призначений наркомом. Йому підпорядковано Головні управління: держбезпеки, виправно-трудових таборів і трудових поселень, прикордонної і внутрішньої охорони, міліції, республіканські комісаріати тощо. На 16-му з”їзді ВКП(б) обраний кандидатом, на 17-му — членом ЦК, був членом ЦВК СРСР. Серією наказів і розпоряджень (зокрема від 26 січня 1935 про реорганізацію тюремного режиму, розпорядженнями про максимальне посилення вимогливості до співробітників) перетворив своє відомство на ефективну машину насильства. Створив всеохопний репресивний апарат, що став досконалим знаряддям тоталітаризму. Провокаційне убивство С. Кірова 1 грудня 1934 спричинило хвилю арештів і розстрілів по всій країні (уже 15 грудня були засуджені на смерть українські письменники К. Буревій, О. Влизько, Г. Косинка, І. Крушельницький, Д. Фальківський та ін.). 1933–36 кількість в’язнів зросла у 4 рази, що дало змогу якнайширше застосувати їхню рабську працю. 1935 НКВС узяв у своє відання шосейні й ґрунтові дороги, мережу автодорожних інститутів, Московський інститут геодезії, аерофотозйомки й картографії тощо. У березні 1935 в усі органи внутрішніх справ і окремі відділи у військах за підписом Я. розіслано орієнтаційні матеріали у справі курсанта школи імені ВЦВК Є. Лисака та інших, що розкривали методику, користуючись якою слідство довело існування терористичної організації. За це у листопаді 1935 Я. першим із наркомів внутрішніх справ отримав спеціальне звання генерального комісара державної безпеки, що відповідало військовому званню маршала. Також відзначений багатьма нагородами СРСР. Утвердження Я., близького до правих (персонально М. Бухаріна й О. Рикова), в умовах жорстокої внутрішньопартійної боротьби було небезпечним для Й. Сталіна, який ще у грудні 1934 домігся усунення Г. Зінов’єва і Л. Каменєва руками Я. Не розібравшись у політичній розстановці сил, для зміцнення своїх власних позицій Я. 1935 розгорнув т. зв. «кремлівську справу», за якою засуджено 110 осіб на чолі з Л. Каменєвим (їм інкримінували підготовку убивства Й. Сталіна). Після усунення Я. 1937–38 співробітників НКВС, які брали безпосередню участь у розслідуванні цієї справи, засуджено, а її модель Й. Сталін використав згодом у «справі лікарів», коли задумав ліквідувати своє оточення. 27 вересня 1936 Й. Сталіну вдалося м’яко усунути Я. з посади, хоч той мав у руках органи НКВС, які сам перед тим створив: спочатку його призначено наркомом пошти й телеграфа, а 28 березня 1937 заарештовано. Як одну з центральних фігур Я. виведено на процес «правотроцькістського блоку» разом із М. Бухаріним, О. Риковим, Х. Раковським та ін. і засуджено до розстрілу. Після цього репресовано 15 його найближчих родичів — батьків, дружину, 5-х сестер з їхніми чоловіками та ін. (син Я. під прізвищем матері деякий час мешкав в Україні, після розпаду СРСР виїхав у Ізраїль). Новий нарком М. Єжов ретельно винищив кадри Я. (репресовано 14 тис. чекістів).

Завантажити статтю