Русское культурно-просветительское общество

«РУ́С­СКОЕ КУЛЬТУ́РНО-ПРОСВЕТИ́ТЕЛЬСКОЕ О́БЩЕСТВО имени А. Духновича» — русофільське культурно-освітнє товариство. Створено 1923 на Руському народному кон­гресі в м. Мукачево (нині Закарпатської обл.) як правона­ступник «Общества св. Василія Великого». До складу Головної ради уві­йшли: Є. Сабов (голова Товариства у 1923—34), С. Фенцик (1934), Й. Камінський (1934—35), М. Бе­скид, Ю. Гаджеґа та ін. Також його очолювали Є. Бачинський (1935—37), В. Анталовський (1937—38).

Згідно зі Статутом мета полягала в «культурному роз­витку проживаючого в межах республіки руського народу, а перш за все вихова­н­ня його в моральному і патріотичному руському дусі, виключаючи будь-яку політичну діяльність». Структуру Товариства складали секції: організаційна, науково-літературна, театральна, музична і хорова, бібліотечна, Народних домів, санітарно-гігієнічна, спортивна та ін.; при ньому діяла Російська народна бібліотека. Секція «Филармония» мала свій хор та оркестр. 1936 у населених пунктах Закарпа­т­тя діяло 38 оркестрів, 76 хорів, 214 театральних гуртків; у 1930-х рр. — 302 читальні і 277 бібліотек Товариства. Друковані органи — «Рус­ский календар», «Карпаторус­ский голос», «Карпатский свет», «Карпатский край». Також видавали книжкову серію «Народна бібліотека». Члени Товариства від­крили памʼятники О. Духновичу в м. Севлюш (нині Вино­градівського р-ну Закарпатської обл., 1925), Ужгороді (1929), м. Хуст (нині Закарпатської обл., 1931), м. Пряшів (нині Словач­чина, 1933); Є. Фенцику в Ужгороді (1926), О. Митраку в Мукачевому (1931), О. Пушкіну в м-ку Чинаді­йово (нині с-ще Мукачівського р-ну, 1937). Серед масових акцій — «Всенародный карпаторус­ский кон­гресс» (9 жовтня 1932), що зібрав бл. 2000 делегатів від 923-х організацій та 297-ми сіл. Щороку проводили «Дни рус­ской культуры». Під час проведе­н­ня одного з них 1930 студент Ужгородської учительської семінарії Ф. Тацинець вчинив не­вдалий замах на Є. Сабова. 

У 2-й половині 1930-х рр. Товариство пере­творилося у центр не лише русофільського табору, а й різних проугорських сил. Воно тісно спів­працювало з автономним Земледільським союзом, керівники якого водночас були і членами Головної ради Товариства. Проугорські політичні діячі Й. Камінський, С. Фенцик, А. Бродій часто використовували його у своїх власних політичних цілях. У 2-й половині 1930-х рр. зафіксовано числен­ні випадки пере­ходу членів Товариства до «Просвіти», що при­звело до його кількісного зменше­н­ня. На­приклад, у народному фестивалі «Рус­ский день» (Мукачево, 12 вересня 1938) взяли участь усього 190 осіб. Члени Товариства негативно сприйняли при­значе­н­ня премʼєр-міні­стром уряду Карпатської України А. Волошина й організували низку маніфестацій протесту. 

Активна антиукраїнська й античеська діяльність окремих осередків Товариства 1938—39 змусила уряд Карпатської України заборонити їхню діяльність та деякі періодичні ви­да­н­ня. 1939 керівництво Товариства змінило Статут згідно з вимогами угорського законодавства і пере­йменувало його в Угроруське просвітнє товариство імені О. Духновича, що існувало тільки формально, не проводячи жодної культурно-освітньої роботи.

Завантажити статтю