БЕ́РІЯ Серго Лавренті­йович (за паспортом від 1954 — Гегечкорі Сергій Олексі­йович; 27. 11. 1924, Тифліс, нині Тбілісі — 11. 10. 2000, Київ) — інженер-кон­структор. Син Л. Берії. Доктор фізико-математичних наук (1952). Сталінська премія (1953). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. На­вчався у Центральній радіотехнічній лабораторії МВС СРСР (1938–41) та Військовій електротехнічній академії звʼязку (1943–47) у Ленін­граді (нині Санкт-Петербург). 1943 і 1945 брав участь у технічному забезпечен­ні Тегеранської і Ялтинської конференції глав держав антигітлерівської коаліції. 1947–53 працював головним інженером, головним кон­структором КБ-1 (п/с 1323, Москва). У звʼязку зі «Справою» батька був заарештований (липень 1953 — грудень 1954). Після звільне­н­ня отримав паспорт на імʼя Сергія Олексі­йовича Гегечкорі. 1955–64 — старший інженер під­приємства п/с 320 (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ); від 1965 — провід­ний кон­структор, начальник сектору, начальник радіолокаційного від­ділу, завідувач від­ділу системного проєктува­н­ня НДІ «Квант»; від 1988 — головний кон­структор комплексу Від­діле­н­ня нових фізичних про­блем Ін­ституту про­блем матеріало­знавства АН УРСР (обидва — Київ); 1990–99 — науковий керівник, головний кон­структор Київської філії ЦНВО «Комета». У курсантські роки роз­робив проєкт ракетної системи керува­н­ня; у КБ-1 проєктував системи керува­н­ня ракетами КС-1 «Комета» і С-25 «Беркут»; у Свердловську фактично був головним кон­структором, під­няв системи керува­н­ня ракетами на новий рівень; у НДІ «Квант» за його участі були створені декілька видів радіолокаційних систем і комплексів, зокрема багатофункціональні радіолокаційні комплекси, здатні працювати на надводних і під­водних кораблях, системи ціле­вказува­н­ня для ракетної зброї, комплекси оптико-електрон­ної протидії високоточної зброї, системи керува­н­ня вогнем, наземних та морських станцій при­йма­н­ня інформації від космічних обʼєктів. Роз­робив новий матеріал на основі базальту, що має високі екс­плуатаційні властивості при наднизьких і високих температурах. Автор низки наукових праць та спогадів про батька, зокрема «Мой отец — Лаврентий Берия» (Москва, 1994).