Таранов Гліб Павлович
ТАРА́НОВ Гліб Павлович (02(15). 06. 1904, Київ — 25. 01. 1989, там само) — композитор, диригент, педагог. Доктор мистецтвознавства (1944). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1957). Закінчив Київський музично-драматичний інститут (1925; кл. композиції Р. Ґлієра, Б. Лятошинського, диригування — Ф. Блуменфельда, М. Малька), де відтоді й викладав теоретичні дисципліни і диригування. Від 1934 — у Київській консерваторії (з перервою): від 1937 — доцент, від 1939 — професор, від 1960 — завідувач кафедри композиції (до 1968). У 1944—50 — завідувач кафедри інструментування Ленінградської консерваторії (нині Санкт-Петербург). Заступник голови правління СКУ (1956—68). Працював у різних музичних жанрах, проте надавав перевагу симфонічній музиці.
Додаткові відомості
- Основні твори
- опера «Льодове побоїще» (1943); симфонії «Історія одного міста» за повістю М. Салтикова-Щедріна (1963), «Пам’яті С. Прокоф’єва» (1964), «Героїчна» (1967); сюїти «Українська» (1950), «Алтайська» (1955, 1961, 1964, 1968); симфонічна поема «Давид Гурамішвілі» (1955); скерцо-поеми «Перший космічний» (1961), «Новий експрес» (1977); увертюра «Пам’ятна» (1965); концерт для двох струнних квартетів (1929, 1945), для балалайки і бандури з оркестром (1954).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
