Френчко Віктор Васильович
ФРЕНЧКО́ Віктор Васильович (06. 08. 1949, с. Підзамочок Бучацького, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 13. 09. 2019, Кропивницький) — скульптор. Член НСХУ (2012). Обласна премія імені О. Осмьоркіна (2009), міська художня премія імені Б. Вінтенка (2018; обидві — Кропивницький). Закінчив факультет скульптури Київського художнього інституту (1973; майстерня М. Лисенка). Працював у Кіровоградському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України (1973–94). Відтоді — на творчій роботі. Створював памʼятники, меморіальні дошки, памʼятні знаки, скульптурні композиції, погруддя, барельєфи в Кропивницькому та Кіровоградській обл. У своїх роботах митець увічнював історичні події та імена. Для його творчості характерні реалістична манера виконання, художня виразність, психологізм. Меморіальні дошки виконані в техніці рельєфу на площині довільної форми з лаконічним текстом і атрибутами, що влучно характеризують зображену особистість. Разом із А. Мацієвським створив меморіал робітникам-червонозорівцям (працівникам заводу «Червона зірка»), які загинули на фронтах 2-ї світової війни (1975), памʼятник першому трамваю Єлисаветграда, 1897–1997 (1997), «Козак — захисник Вітчизни» у с. Торговиця (Кіровоградська обл., 2002). Автор памʼятників: «Жертвам Чорнобиля» (1996), «Козак Головко» у с. Головківка (2003), Н. Тобілевич-Тарковській у Державному заповіднику-музеї І. Тобілевича (Карпенка-Карого) «Хутір Надія» в с. Миколаївка (2007), письменнику, офіцеру армії УНР Ю. Горліс-Горському в с. Розумівка (2017), отаману Степової дивізії Холодного Яру Костю Блакитному (Пестушку) в с. Ганнівка (2018; усі — Кіровоградська обл.); погрудь: поета Є. Маланюка в с-щі Новоархангельськ (Кіровоградська обл., 1997), фотокореспондента В. Ковпака (2002), «Автопортрет» (2005), журналіста Ю. Матівоса, мовознавця Л. Куценка (обидва — 2008), авіатора Л. Мацієвича в с-щі Олександрівка (Кіровоградська обл., 2015), Героя Радянського Союзу І. Фісановича (2016); барельєфів: художника О. Осмьоркіна (2012), архітектора Я. Паученка (2016). Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1976. Персональні — у Кіровограді (2009, 2016). Деякі твори Ф. зберігають у Музеї мистецтв, Центральноукраїнському обласному краєзнавчому музеї, Художньо-меморіальному музеї О. Осмьоркіна, Літературно-меморіальному музеї І. Карпенка-Карого (всі — Кропивницький).
Додаткові відомості
- Основні твори
- барельєфи медальєрного типу — О. Довженка (1987), К. Шимановського (1994), В. Сухомлинського (1996), А. Мацієвського (1997), Є. Маланюка (2000), поета В. Гончаренка (2003), В. Винниченка, А. Тобілевича, Ю. Мейтуса, «Єлисаветград» (усі — 2005), «Корифеї українського театру» (2007); меморіальні дошки — поету А. Тарковському (1989), авіатору Л. Мацієвичу в с-щі Олександрівка (1997), літературному об’єднанню «Степ» (1999), поету В. Гончаренку (2002), композитору Ю. Мейтусу (2003), міському голові О. Пашутіну, заслуженому артисту України В. Дейнекіну (обидва — 2004), лікарю, Герою Соціалістичної Праці Н. Ленгауер (м. Долинська Кіровоградської обл.), письменнику М. Смоленчуку, журналісту В. Ципіну, Герою Соціалістичної Праці С. Тютюшкіну (усі — 2008), заслуженому художнику України Б. Вінтенку (2009), А. Мацієвському, громадському діячеві О. Бочковському (м. Долинська; обидві — 2010), лікарю С. Вайсенбергу, піаністу Ф. Лісту, письменнку П. Кулішу (с-ще Олександрівка; усі — 2011), музиканту Г. Нейгаузу (2013), художнику Ю. Луцкевичу, письменнику М. Грабовському (с-ще Олександрівка; обидві — 2014), краєзнавцю В. Шкоді (м. Знам’янка Кіровоградської обл., 2015), художнику М. Добролежі (2016), В. Ковпаку (2017), меценатці Г. Дмитрян, художнику В. Остапенку, В. Сухомлинському (усі — 2018), Л. Куценку, історику П. Кизименку, випускникам кавалерійського Єлисаветградського училища В. Дуніну-Жуховському і Г. Доліва-Добровольському, ветерану УПА С. Сороці, радянським воїнам, закатованим гітлерівцями в таборі для військовополонених 1941–43 рр. (усі — 2019).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 