ТАРА́Н Андрій Іванович (19(31). 08. 1886, м. Нікополь Катеринославської губ., нині Дні­пропетровської обл. — 05. 03. 1967, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — живописець, графік, педагог. Член АРМУ (до 1927), ОСМУ (1927, спів­засновник). На­вчався в Санкт-Петербурзі (1906–09), Парижі (1909–12). Від 1923 — в Україні. Викладав у Київському художньому ін­ституті, де 1937 організував мозаїчну майстерню. Працював у галузі монументального (мозаїка) та станкового живопису, графіки. У творчості пере­важали індустріальні мотиви пейзажно-етюдного характеру; створював також натюрморти з елементами постім­пресіонізму. За результатами творчого від­рядже­н­ня в Париж 1927 опублікував роз­відку «Образотворче мистецтво на Заході» («Мистецько-технічний ВИШ», 1928, № 1) — одну з перших спроб пред­ставника українського радянського мистецтва теоретично осмислити явища художнього життя на Заході. Учасник мистецьких ви­ставок від 1928. На­прикінці 1930-х рр. ви­їхав у Ленін­град. Серед учнів — Г. Беркович, К. Бульдин, Н. Котек, О. Кравченко, Ф. Кумпан, С. Макаренко.