КОВА́ЛЬСЬКИЙ Єжи-Влодзімеж (Kowalski Jerzy Włodzimierz; 23. 05. 1893, м. Краків, нині Польща — 22. 01. 1948, м. Вроцлав, Польща) — польський мово­знавець, письмен­ник. Член-кореспондент Польської Академії наук (1939). Закінчив філологічні і археологічні студії Яґел­лонського університету у Кракові (1917). Від­тоді працював у Львівському університеті: 1920–39 — завідувач 3-ї кафедри класичної філології, водночас 1932–33 — декан гуманітарного факультету. 1944–45 — викладач Люблінського католицького університету. Від 1945 — завідувач 1-ї кафедри класичної філології, один з організаторів Ін­ституту класичної філології, 1945–46 — декан гуманітарного факультету, 1946–47 — проректор Вроцлавського університету. Дійсний член Наукового товариства у Львові (1931). Наукові дослідже­н­ня: ел­ліністика, латиністика, видавнича справа, давня риторика, античні культура і наука. Автор праць «Epinentron» (1916), «Studia rhetorica…» (1928), «De amicitia et amore in Vergilii Bucolicis» (1930), гімназійних під­ручників латинської мови, видавець творів Аристофана, Августина Блажен­ного, лозанських лекцій А. Міцкевича. Автор повістей «Katalina» (1931), «Mijają nas» (1932), збірки оповідань «Złota kula» (1933, спів­автор; усі — Варшава) тощо.