КА́НІВСЬКИЙ ПРИРО́ДНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК Знаходиться у Канівському ра­йоні Черкаської області. Створено 1923 з ініціативи В. Різниченка як Державний лісо­степовий заповід­ник імені Т. Шевченка. Від 1933 — Середньодні­провський, 1939–51 — Канівський біо­гео­графічний заповід­ник, 1968 від­новлено як Канівський державний заповід­ник, від 1992 — сучасна назва. Площа 2026,98 га, зокрема охорон­ної зони — 1354 га. Під­порядковано Київському університету, який водночас є і науковим куратором. Роз­ташовано пере­важно на правому березі Дніпра, на території колишньої дачі «Княжа Гора» М. Біляшівського (тут знаходиться його могила). У рельєфі виділяють куполоподібні та видовжені під­вище­н­ня, роз­членовані роз­галуженою яружно-балковою мережею. За фізико-гео­графічним ра­йонува­н­ням територія заповід­ника знаходиться на межі Дністровсько-Дні­провського та Лів­обережно-Дні­провського лісо­степових країв Лісо­степової зони, за геоботанічним належить до Умансько-Канівського (Прав­обережного центрального) округу Подільсько-Середньо­придні­провської під­провінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісо­степової області. К. п. з. обʼ­єд­нує 3 різні за природними особливостями частини: надзаплавну (вкриті лісом яри та пагорби на правому березі Дні­пра — Канівські геологічні дис­локації), 2 заплавних о-ви Дні­пра — Круглик, Шелестів. Після будівництва Канівської ГЕС до складу заповід­ника уві­йшли і Зміїні острови у Канівському водо­сховищі. Рослин­ний покрив заплави пред­ставлений угрупова­н­нями водяної, прибережно-водяної, лучної та лісової флори. У дерево­стані найнижчі ділянки за­ймають вербові ліси, під­вищені — тополеві, найвищі — шелюга, костриця. На борових терасах пере­важають болотна (осоково-гіпнові болота), прибережно-водяна, лісова (сосна, дуб) формації. На місці зведених лісів — траво­стій, деревно-чагарникові угрупова­н­ня перших етапів демутації лісової рослин­ності. На лесових терасах зростають на східній межі ареалу грабові ліси, є посадки робінії, лучно-степові ділянки. Флора заповід­ника налічує 1018 видів водоростей, 170 — лишайників, 138 — мохів, 990 — судин­них рослин, 1254 — грибів. До Зеленої книги України занесено 7 рослин­них угруповань, до Червоної книги України — 29 видів судин­них рослин (чина ряба, скополія карніолійська, сальвінія плаваюча, гронянка пів­місяцева, сон чорніючий, ковила дні­провська та ін.). Серед видів, занесених до Європейського Червоного списку, — щавель український, фіалка Лавренка, жовтозі­л­ля дні­провське, козельці українські, шипшина яблучна, верблюдка лиса. У тварин­ному світі — 53 види ссавців, 226 — птахів, 11 — земноводних, 8 — плазунів, понад 10 тис. — без­хребетних, з них близько 8 тис. — комах. Щороку на Дні­прі біля К. п. з. зимує близько 20 орланів-білохвостів, від 1996 цей птах гніздиться у заповід­нику. Трапляються лелека чорний, скопа, змієїд, балабан та ін. (усі — занесено до Червоної книги України). На острові Круглик — колонія чаплі сірої (близько 400 гнізд), гніздиться також баклан великий. Восени у затоках та затопленому лісі на Круглику — сотні качок, куликів, мартинів. Водяться косуля, кабан, лисиця, заєць, лось; на островах по­стійно мешкають кілька сімей бобрів, видра, норка. Серед земноводних — жаби го­строморда, травʼяна, ставкова, ропуха сіра, квакша, часничниця, тритони звичайний і гребінчастий. Плазуни пред­ставлені ящірками зеленою та прудкою, вужем, веретільницею, мідянкою, гадюкою звичайною. До Червоної книги України занесено 35 видів комах, 6 — ссавців, 26 — птахів. На території К. п. з. — залишки 2 скіфських городищ 4 ст. до нашої ери, поселе­н­ня полян 4 ст. нашої ери, давньоруського городища Родень (9–13 ст.). Від 1995 видається журнал «Заповід­на справа в Україні». На базі заповід­ника діє на­вчальний центр для під­вище­н­ня кваліфікації провід­них фахівців заповід­ної справи України.