Канівський район

Визначення і загальна характеристика

КА́НІВСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­нічній частині Черкаської області. Межує з Миронів. і Пере­яслав-Хмельн. р-нами Київ. обл., Золотоніс., Черкас. і Корсунь-Шевченків. р-нами Черкас. обл. Утвор. 1923. У 1925–30 — у складі Шевченків. округи, від 1932 — Київ., від 1954 — Черкас. обл. 1963 ліквідовано, 1965 від­новлено. Жит. за­знали сталін. ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від серпня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Площа 1,3 тис. км². Насел. 24 703 особи (2001, складає 78,0 % до 1989): українців — 83 %, росіян — 18 %, проживають також білоруси, євреї. У складі р-ну — 60 сільс. насел. пунктів. Адм. центр — місто обл. значе­н­ня Канів. Прав­обережна частина лежить на Придні­провській височині (її поверх­ня — під­вищена хвилясто-пасм. рівнина, роз­членована ярами та балками), лів­обережна — на Придні­провській низовині (поверх­ня — низовин­на плоска пологохвиляста рівнина). Хмільнян. яр — один з найбільших у Європі: про­стягається на 10 км, має понад 500 від­галужень, його периметр з верхівʼями становить 110 км. Корисні копалини: торф, вогнетривкі глини, буд. піски, вапняки, гіпс, буре вугі­л­ля, фосфорити, холцедон. Протікають Дніпро (Канівське водо­сховище) та його притоки Рось і Росава. На прав­обереж. частині пере­важають малогумусні та опідзолені, на лів­обереж. — ясно-сірі та сірі лісові ґрунти. Пл. лісів 40 тис. га. Осн. породи дерев: сосна, дуб, граб, акація біла, вільха, липа, клен, осика. Обʼєкти природно-заповід. фонду: Канівський природний заповід­ник, заг.-держ. значе­н­ня ландшафт. заказник «Тарасів обрій» та зоол. памʼятка природи ур­очище Школа, місц. значе­н­ня іхтіол. заказник Роський, геол. памʼятка природи Веселий шпиль, заповід­ні ур­очища Григорів. горби та Старословʼян. городище, регіон. ландшафт. парк «Трахтемирів» (див. також Канівські гори). Підпр-ва пере­важно харч. і пере­роб. пром-стей. У селах р-ну працюють пере­робні заводи ЗАТ «Агроеко­продукт», ферми фірми «Наша ряба» (вирощува­н­ня та пере­робле­н­ня бройлерів). У с. Литвинець — ЗАТ «Укршампінь­йон» (виготовле­н­ня посів. міцелію шампінь­йонів). Спеціалізація с. господарства — рослин­ництво зерново-буряківничого і тварин­ництво мʼясо-молоч. напрямів. Пл. с.-г. угідь 50,6 тис. га, з них орних земель — 47,9 тис. га. Діє 60 фермер. госп-в. Гол. культури: озима пшениця, цукр. буряки, соняшник, кукурудза, картопля, овочеві. У К. р. — 27 заг.-осв. шкіл, профес. аграр. ліцей (с. Степанці), рай. Будинок школярів та юнацтва, 10 дитсадків; 47 закладів культури, 37 б-к, музей-садиба М. Максимовича, музей А. Гайдара; рай. центр. лікарня, 4 дільничні лікарні, 1 амбулаторія, 45 фельдшер. та фельдшер.-акушер. пунктів. Виходить г. «Дні­прова зірка». Функціонує 139 колективів худож. самодіяльності (нар. вокал.-хор. гурт «Зорецвіт», нар. хор «Кобзарева криниця», естрад. колектив «Почу­т­тя», гурт «Дні­прова веселка», дит. зразк. хореогр. ансамбль «Барвінок», ансамбль «Мелодії Надрос­ся», ансамбль естрад. танцю «Силует»). 1994 на базі памʼяток історії, культури та природи Канів. Подні­провʼя створ. «Трахтемирів» Державний історико-культурний заповід­ник (між селами Бучак і Трахтемирів). Серед них — стоянка епохи мустьє (120–130 тис. р.), сколот. Трахтемирівське городище, залишки храмів літопис. Трахтемирів. монастиря, багатошар. поселе­н­ня на г. Городки, козац. цвинтар. До створе­н­ня Канів. водо­сховища у р-ні існував т. зв. Зарубинец. брід, ві­домий ще із сколот. часів. Його активно використовували в добу Київ. Русі та козацтва. Імʼям с. Зарубинці, що виникло на місці давнього м. Заруб, на­звано ві­дому словʼян. Зарубинецьку культуру. 1889 В. Хвойка недалеко від цього села на одному з пагорбів зна­йшов перше похова­н­ня з пере­паленими кістками, не­звичай. ліпним посудом і бронз. прикрасами. У с. Межиріч роз­копано рештки двох яранговид. назем. жител, для побудови цоколя і каркаса яких викори­стано кістки бл. 130 мамонтів (14–15 тис. р. тому; каркас одного житла від­творено в Палеонтол. музеї Ін­ституту зоології НАНУ в Києві). Сліди життя людей камʼяного віку зна­йдено й побл. сіл Студенець та Трощин. На Канівщині зареєстровано майже 150 ран­ньословʼян. поселень. Серед видат. уродженців — вчений-селекціонер, академік ВАСГНІЛ П. Гаркавий (с. Пилява), мово­знавець І. Шаровольський (с. Прохорівка); поети С. Воскрекасенко (с. Лазірці), Г. Донець (с. Курилівка), П. Красюк (с. Трахтемирів), В. Лагода (с. Степанці), О. Мокровольський (с. Черниші), С. Скляренко (с. Прохорівка), пере­кладач Є. Попович, поет, пере­кладач Д. Чередниченко; художники Гаврило та його син Сергій Пустовойти (усі — с. Межиріч), М. Сліпченко (с. Степанці); Герої Рад. Союзу О. Волошин (с. Синявка), П. Голодняк (с. Бересняги), І. Календюк (с. Грищинці), Т. Литвиненко (с. Пилява), І. Петриченко (с. Пшеничники), М. Плисюк (с. Степанці), М. Потужний, П. Шпак (обидва — с. Горобіївка), К. Шумський (с. Черниші); один із видат. полководців війни 1812 Д. Неверовський (с. Прохорівка), діяч польс. визв. руху (19 ст.) Л. Варинський (с. Мартинівка). Двічі (1843 і 1859) на Канівщину при­їжджав Т. Шевченко. Влітку 1859 (від 13 до 26 червня) після 12-річ. роз­луки з Україною пере­буваючи в с. Прохорівка, у свого давнього приятеля природо­знавця, історика, фольклориста, письмен­ника, 1-го ректора Київ. університету М. Максимовича, він неодноразово пере­правлявся човном на правий берег Дні­пра, щоб побувати в с. Пекарі та Каневі. Прохорівку декілька разів від­відував і М. Гоголь. У цьому селі поховані М. Максимович, І. Шаровольський, кінорежисер, кіно­оператор, сценарист, нар. арт. УРСР Ю. Іл­лєнко. В с. Ліпляве загинув один із зачинателів рад. дит. літ-ри А. Гайдар. Встановлено гранітну брилу на місці гибелі А. Гайдара, погру­д­дя Л. Варинського у рідному селі.

М. П. Яценко, Я. І. Стрипко, Л. О. Некраса

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю