Каринський Микола Михайлович
КАРИ́НСЬКИЙ Микола Михайлович (Каринский Николай Михайлович; 22. 03(03. 04). 1873, м. В’ятка, нині Кіров, РФ — 14. 12. 1935, Москва) — російський мовознавець, палеограф. Брат В. Каринського. Доктор мовознавства (1934), член-кореспондент АН СРСР (1921). Закін. істор.-філол. факультет С.-Петербур. університету (1896), де залишений для підготовки до професор. звання. Працював у Імператор. публіч. б-ці (1900–06); приват-доцент Петрогр. університету (нині С.-Петербург, 1903–19); проф. Петрогр. жін. пед. (1911–17) та істор.-філол. (1913–17) інститутів, В’ятського ІНО (1919–23), 2-го Моск. університету (1924–30), Моск. пед. інституту (1930–35), водночас 1931–35 — голова Моск. діалектол. комісії Інституту мови та мислення АН СРСР. Наукові дослідження: історія рос. та старослов’ян. мов, діалектологія, палеографія. Вивчав Остромирове Євангеліє («Остромирово Евангелие как памятник древнерусского языка» // «Журнал Министерства народного просвещения», 1905, № 5; «Письмо Остромирова Евангелия: Палеографический очерк» // «Сборник Республиканской публичной библиотеки», Петроград, 1920, т. 1, вып. 1) та «Слово о полку Ігоревім» («Мусин-Пушкинская рукопись “Слова о полку Игореве” как памятник псковской письменности XV–XVI вв.» // «Журнал Министерства народного просвещения», 1916, № 12).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Язык Пскова и его области в XV веке. С.-Петербург, 1909; Очерки по истории псковской письменности и языка. Петроград, 1916–17. Вып. 1–2; Образцы письма древнейшего периода истории русской книги. Ленинград, 1925; Очерки языка русских крестьян. Москва; Ленинград, 1936 (співавтор).
Рекомендована література
- Луппова Е. П., Фомин Ф. А. Николай Михайлович Каринский: К столетию со дня рожд. // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и языка. 1973. Т. 32, вып. 2;
- Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды: Биобиблиогр. слов. Т. 2. Минск, 1977.
Завантажити статтю
Людина 
