Вербицький Олександр Матвійович

Визначення і загальна характеристика

ВЕРБИ́ЦЬКИЙ Олександр Матві­йович (14 (26). 09. 1875, Севастополь — 09. 11. 1958, Київ) — архітектор і педагог. Дійсний член Академії архітектури УРСР (1945). Професор (1937). Член САУ. Закін. С.-Петербур. ін­ститут цивіл. інженерів (дві золоті та срібна медалі). Від 1898 — у Києві. Працював в Упр. Пд.-Зх. залізниці, проектуючи споруди залізн. ві­домства: віадуки, вокзали, депо, товарні контори, лікарні тощо. 1911 здійснив подорож до Італії, Франції, Німеч­чини, Австрії. Від 1923 — викладач у Київ. худож. та інж.-буд. ін­ститутах. Викладав на Вищих тех. курсах (від 1909), у Київ. архіт. (1919–24) та інж.-буд. (1931–36) ін­ститутах. Кер. навч.-твор. майстерні архіт. планува­н­ня у Київ. худож. ін­ституті (1937–55). У творчості використовував форми істор. стилів та раціоналіст. модерну. Основа образ. стилістики — кон­структивізм, опрацьований в укр. дусі (фронтон гол. фасаду Київ. залізнич. вокзалу). Творчо пере­осмислював форми укр. архіт. спадщини, декор використовував обережно. Найви­значніша споруда В. — Київ. залізн. вокзал (1927–33; проект В. пере­міг у закритому конкурсі).

Серед ін. реалізов. проектів — Київ. контора Держ. банку у Києві (нині НБУ, 1902–05, спів­авт.) із пишним фасадом у стилі італ. Ренесансу, Малин. папер. ф-ка (нині Житомир. обл.), вокзал ст. Ковель (обидва — 1907), Ковел. г-зія, Верх­няц. цукр. завод (нині Черкас. обл.; обидва — 1910), прибутк. будинки у Києві — на вул. Б. Хмельницького, № 32 та Мерінгівській, № 7 (обидва — 1904), на вул. Лютеранська, № 15 (1908, спів­авт.), на вул. Рейтарська, № 20/24 (1912), комплекс із чотирьох споруд у Черкасах (1916). За­ймався також пейзаж. живописом і графікою. Автор статей з питань архітектури. Серед учнів — Ю. Асєєв, В. Гопкало, М. Гречина, А. Добровольський, Й. Каракіс, П. Костирко, М. Холостенко, Н. Чмутіна.

Літ.: Кохан С. В., Кілес­со С. К. О. М. Вербицький — архітектор і педагог. К., 1966.

В. В. Вечерський

Завантажити статтю