Технічної механіки Інститут НАНУ і Державного космічного агентства України

ТЕХНІ́ЧНОЇ МЕХА́НІКИ Ін­ститут НАНУ і Державного космічного агентства України (ІТМ). Заснований 1966 з ініціативи М. Янгеля як Сектор про­блем технічної механіки Дні­пропетровської філії Ін­ституту механіки АН УРСР, від 1968 — Дні­пропетровське від­діле­н­ня цього Ін­ституту, на базі якого 1980 створено ІТМ і його Спеціальне кон­структорсько-технологічне бюро з дослідним виробництвом для виріше­н­ня широкого кола наукових про­блем створе­н­ня ракет-носіїв і космічних апаратів. 1970 організовано науковий від­діл динаміки двигун­них установок під керівництвом В. Пилипенка, на якого було покладено зав­да­н­ня роз­витку лінійної й створе­н­ня нелінійної теорії по­здовжніх автоколивань кон­струкцій літальних апаратів, роз­робле­н­ня методів ви­значе­н­ня динамічних характеристик рідин­них ракетних двигунів та їх елементів, ви­вче­н­ня динаміки систем живле­н­ня і пере­хідних режимів роботи двигунів з урахува­н­ням явищ кавітації у шнековід­центрованих насосах; 1973 було структурно від­окремлено сектор про­блем ракетно-космічної техніки, яким до 1980 керував В. Будник. 1995 ІТМ на­дано статус головного ін­ституту космічної галузі України. 

У структурі (2025) — 8 наукових від­ділів (динаміки гі­дромеханічних і віброзахисних систем; механіки іонізованих середовищ; аерогазодинаміки та динаміки технічних систем; термогазодинаміки енергетичних установок; статистичної динаміки і динаміки багатовимірних механічних систем; міцності і надійності механічних систем; системного аналізу та про­блем керува­н­ня; функціональних елементів систем керува­н­ня), де працюють 11 докторів та 35 кандидатів наук, зокрема — 3 члени-кореспонденти НАНУ. 

Серед ві­домих науковців — А. Алпатов, В. Басс, В. Будник, В. Гудрамович, В. Дорошкевич, В. Задонцев, І. Іванов, В. Лазарян (1968—78 — керівник Від­діле­н­ня), В. Пилипенко (1978—2003 — директор), О. Пилипенко (2003—24 — директор), Є. Пере­верзєв, В. Пошивалов (від 2024 — директор), В. Тимошенко, В. Ушкалов, В. Шувалов. 

Основні напрями наукової діяльності: динаміка механічних і гі­дромеханічних систем, систем ракет-носіїв, залізничного й автомобільного транс­порту; аеротермогазодинаміка енергетичних установок, літальних і космічних апаратів та їх під­систем; міцність, надійність і оптимізація механічних систем, ракет-носіїв та космічних апаратів; механіка взаємодії твердого тіла з іонізованим середовищем і електромагнітним ви­промінюва­н­ням; системний аналіз тенденцій та пер­спектив роз­витку ракетно-космічної техніки. Дослідже­н­ня в галузі кавітаційних автоколивань у гідросистемах за своїм змістом та новизною отриманих результатів не мають аналогів у світі. Вони покладені в основу створе­н­ня нових технологій, що базуються на викори­стан­ні ефекту кавітації. Ці дослідже­н­ня до­зволили отримати нові уявле­н­ня про динамічні процеси в рідин­них ракетних двигун­них установках (РРДУ) та створити науково-технічні основи оригінального наукового напряму в галузі динаміки РРДУ і рідин­них ракет-носіїв. Проведено фундаментальні дослідже­н­ня інжекції інертних і хімічно реагуючих рідин та газів у над­звуковий високоентальпійний газовий потік, що уможливило вперше в практиці ракетобудува­н­ня створити принципово нові високоефективні виконавчі органи системи керува­н­ня польотом ракети. 

Значне місце в тематиці ІТМ посідають роботи з аерогазодинаміки ракет-носіїв, двигунів і космічних апаратів, а також взаємодії космічних апаратів з довкі­л­лям. Роз­роблено методи чисельного моделюва­н­ня задач аерогазодинаміки літальних апаратів на етапі їх входже­н­ня в атмо­сферу і під час польоту з великою над­звуковою швидкістю. Досліджено комплекс ефектів і явищ, що характеризують взаємодію космічного апарата з довкі­л­лям в іоно­сфері та магніто­сфері Землі. Від часу заснува­н­ня установи роз­почато й нині продовжують дослідже­н­ня в галузі аеродинамічного забезпече­н­ня проєктно-кон­структорських роз­робок ракетно-космічної техніки. Роз­винуто ефективні методи дослідже­н­ня стаціонарних і нестаціонарних коливань складних механічних систем, за­пропоновано способи ідентифікації й оптимізації їх параметрів. 

Роз­роблено математичні моделі та методи забезпече­н­ня надійності та без­пеки залізничного транс­портува­н­ня кон­струкцій, зокрема космічної техніки, про­гнозува­н­ня і зменше­н­ня вібронавантаженості під час транс­портува­н­ня. Досліджено складні про­блеми деформува­н­ня, міцності і несучої здатності неоднорідних кон­струкцій ракетно-космічної й авіаційної техніки, енергетичного й транс­порт­ного машинобудува­н­ня, що працюють в умовах різної фізичної природи. Роз­робляють нові під­ходи до під­вище­н­ня ефективності тактичних ракет із викори­ста­н­ням детонаційних ракетних двигунів. Отримані результати досліджень широко викори­стано в проєктних роз­робках зразків ракетно-космічної техніки. Вони у значній мірі сприяли успішній здачі та екс­плуатації ракет-носіїв «Зеніт» і «Циклон», здійснен­ню між­народного проєкту «Венера-Гал­лей» та ін. проєктів. Ін­ститут видає науковий журнал «Технічна механіка» (від 1993).

Завантажити статтю