Ї́РАНЕК Йозеф (Йосип Петрович; 24. 03. 1855, с. Ледці по­близу м. Млад Болеслав, нині Чехія — 09. 01. 1940, Прага) — піаніст, педагог, композитор, музичний критик. Брат А. Їранека. Початкову муз. освіту отримав у батька. На­вчався гри на скрипці у В.-А. Гржималі та М. Ангра, арфі — у В.-А. Станека у Празі. 1865–72 виховувався у родині чеського композитора, диригента, піаніста Б. Сметани. Закінчив Празьку орган­ну школу (1873). Працював скрипалем у Новому міському театрі (1871–73), арфістом у Тимчасовому театрі (1873–76), викладачем спів­ів у гімназії (1876–77; усі — Прага). На початку 1870-х рр. входив до Гуртка молодих музикантів (разом із Г. Віганом, В. Зеленим, Й. Прибіком, Й. Голлі та іншими). 1875 разом із Г. Віганом здійснив концертне турне містами Чехії. Від 1877 — у Харкові: викладач жіночої гімназії Д. Оболенської (до 1891). У Ї. приватно на­вчався І. Алчевський. Брав участь у камерних та симфонічних концертах Харківського від­ділу РМТ (1877–82), благодійних та духовних концертах у місті. Серед партнерів — чехи Й. Голлі, А. Краль, С. Неметць, Й. Шмідт, А. Їранек; німці О. Маурер, Г. Ґрундман, Л. Мецнер. Ї. — перший виконавець (разом із Й. Голлі) в Росії «Словʼянських танців» А. Дворжака (1878); пропагандист творчості (фортепіан­них та камерних творів) Б. Сметани і А. Дворжака, а також інших чеських композиторів. Учасник концертів Ф. Ондржичека (1891) та інших гастролерів у Харкові. Від 1891 — у Празі: професор класу фортепіано Консерваторії (до 1923). Серед учнів — Й. Сук, В. Не­дбал, Е. Шульгоф, Р. Фрімль, М. Дворжакова, О. Шін, З. Давід, О. Блеха, Е. Гаєк. Виконавська діяльність Ї. була ві­дома в Чехії, Росії, Україні, Австрії, Німеч­чині, Словач­чині, Югославії. Спів­працював із «Чеським квартетом» (К. Гоф­фманн, Й. Сук, О. Не­дбал, Г. Віган), з яким гастролював у Москві та Санкт-Петербурзі (1900). У 1910–18 ви­ступав як концерт­мейстер із дружиною, спів­ачкою М. Кунцовою. Остан­ні гастролі здійснив 1924–25, виконавши твори Б. Сметани в Чехії та Югославії (50 концертів). Ї. — автор «Балади» та «Фантастичного скерцо» для симфонічного оркестру, «Фортепіан­ного квінтету», «Елегії» для фортепіано, «Фортепіан­ного тріо», інших інструментальних камерних творів, пісень. Був одним із укладачів альбому фортепіан­них творів у дві руки (Прага, початок 1890-х рр., у 2-х випусках), де значне місце посідали твори словʼянських композиторів; видав низку теоретичних та методичних праць, спогадів про Б. Сметану.