ГАК­КЕ́БУШ Любов Михайлівна (14(26). 09. 1888, містечко Немирів, нині місто Вінн. обл. — 28. 05. 1947, Київ) — актриса, педагог. Сестра Валентина, мати Валерія Гак­кебушів, дружина З. Маргуліса, згодом В. Василька. Народний артист УРСР (1943). Закін. Ін­ститут шляхет. дівчат у Києві та Вищі жін. курси у Москві. Грала в аматор. гуртках м. Брацлав (нині смт Немирів. р-ну Вінн. обл.), у клубі «Кобзар» (Москва). Дебютувала 1917 на сцені Укр. нац. театру (Київ) у ролі Пан­ночки («Осінь» Олександра Олеся). Після реорганізації Укр. нац. театру і утворе­н­ня на його базі Держ. нар. театру (1918) грала у ви­ставах реж. М. Вороного, Г. Гаєвського, О. Загарова, І. Марʼяненка. Ідеї «європеїзації» укр. сцени здобули в особі Г. актрису з гострим від­чу­т­тям стильової своєрідності драми. 1920 у складі «Кийдрамте» Леся Курбаса актриса гастролювала на Білоцерківщині та Уманщині. Певний час Г. ви­ступала у різних мандрів. трупах. Працювала у театрі «Березіль» (1922–26, 1941–44; від 1935 — Харків. укр. драм. театр ім. Т. Шевченка), Одес. укр. муз.-драм. театрі ім. Жовтн. революції (1926–28, 1939–41), Харків. Червонозавод. укр. драм. театрі (1928–33), Донец. укр. муз.-драм. театрі (1933–35). Разом з В. Добровольським заснувала 1933 Сталін. театр ляльок (нині Донецьк). 1944 повернулася до Києва, де викладала актор. майстерність в Ін­ституті театр. мистецтва.